Леонід Білецький - український вчений-літературознавець за кордоном: основні віхи життя та діяльності

Тези доповіді

УДК: 930.2:929+001.5(80)"1882/1955"Білецький
Горбач Юлія Сергіївна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9844-8265
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ джерелознавства новітньої історії України,
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України,
Київ, Україна
E-mail: jgorbatsch@gmail.com

ЛЕОНІД БІЛЕЦЬКИЙ – УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ-ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ ЗА КОРДОНОМ: ОСНОВНІ ВІХИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація. У тезах йдеться про відомого українського літературознавця, славіста, Президента УВАН Леоніда Білецького (1882–1955) та його епістолярну спадщину, яка відображає роки життя та діяльності Л. Білецького за кордоном.
Ключові слова: Леонід Білецький, еміграція, літературознавство, епістолярій.

Ім’я Леоніда Білецького, відомого вченого-літературознавця та філолога добре відоме як в Україні, так і за її межами. Засновник і Президент Української вільної академії наук, активний громадсько-політичний діяч, автор наукових праць і досліджень, присвячених проблемам теорії та історії української літератури, літературної критики, творчості Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Самійленка, Є. Маланюка, О. Стефановича тощо, він багато років свого життя працював для України та української науки, знаходячись у різних країнах світу.
За кордоном Л. Білецький опинився в 1923 р., коли засновники Українського Громадського Комітету у Празі М. Шаповал та Н. Григоріїв запросили його очолити організований ними за матеріальної підтримки чеського уряду Український Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова. Спершу цей заклад освіти планувався як дворічна школа для учителів нижчих шкіл і позашкільної освіти, а з 1925 р. тут почали готувати також вчителів для середніх шкіл. Інститут мав літературно-історичний, математично-природничий та музично-педагогічний відділи. Л. Білецький був одночасно директором (ректором) і професором інституту спершу з 1923 до 1926 рр., а тоді з 1935 до 1939 рр. Основний предмет, який він викладав, була історія української літератури.
Окрім педагогічного інституту, Л. Білецький викладав також українську літературу в Українській Господарській Академії в Подєбрадах, курс з інтерпретації старих пам’яток українського права в Українському Вільному Університеті, читав лекції в українській гімназії в Празі, Соціологічному Інституті тощо. Під час цього так званого празького періоду світ побачили такі книги українського вченого, як «Перспективи літературно-наукової критики» (1924) та «Основи літературно-наукової критики» (1925), а також лекції, які частково були надруковані у збірниках – «Основи літературно-наукової критики» (1927), «Українська народна поезія» (1927) тощо. Крім того, Л. Білецький активно друкувався у часописах «Нова Україна», «Студентський вісник», «Самостійна думка», «Літературно-науковий вісник», «Наукові записки НТШ».
Важливим джерелом до вивчення життя та діяльності Л. Білецького є його епістолярна спадщина, значна частина якої є неопублікованою. Окремі листи зберігаються в Національному архіві Канади, інші – в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО) та в Інституті літератури НАН України (ІЛ), решту слід шукати в архівах Чеської Республіки. Цінність кореспонденції Л. Білецького полягає в тому, що вона дає чимало додаткової інформації про закордонне життя та діяльність Л. Білецького, детально розповідає про його оточення та коло спілкування, яскраво ілюструє побут українських емігрантів першої половини ХХ ст.
Найбільшим за розміром є епістолярій, що стосується празького періоду еміграції (1917–1942 рр.) Л. Білецького і зберігається у фондах ЦДАВО України. Це близько 10 справ у фонді 3876 із сотнями листів та листівок різних за змістом та датою написання. Серед дописувачів – багато відомих українських діячів науки, культури, громадсько-політичного життя: Д. Антонович, В. Барвінський, Б. Гомзин, П. Зайцев, М. Залізняк, В. Кушнір, М. Левицький, О. Лотоцький, Г. Омельченко, В. Перетц, С. Рудницький, С. Русова, С. Шелухін та багато інших. Листи розповідають як про події повсякденного значення, такі як домашні справи, здоров’я та добробут рідних, так і містять епізоди, пов’язані з робочою діяльністю кореспондентів, їхньою участю у різних товариствах, написанням тих чи інших наукових та літературних праць, описом непересічних явищ тогочасної суспільної доби.
Одним із яскравих епізодів, який обговорювався у багатьох листах, це була участь Л. Білецького у проекті видання Повного зібрання творів Т. Шевченка (16 книг). Цей проект в 1934 р. започаткувала Комісія історії літератури, що діяла при Українському Науковому Інституті у Варшаві. Згідно її рішення, кожний твір Т. Шевченка мав подаватися з розлогими коментарями та науковими розвідками. З цією метою до співробітництва було запрошено низку відомих українських філологів, літературознавців та істориків – О. Лотоцького, П. Зайцева, В. Біднова, М. Возняка, В. Дорошенка, а також Л. Білецького, який займався творчістю Т. Шевченка ще з 1918 р. Окрім статті про балади, статті про образ матері у творах Т. Шевченка, статті про «Щоденник», «Катерину», «Москалеву криницю», «Наймичку», «Черницю Марьяну», про «Кобзарь» 1840 р., статті «Шевченко, як естетик», «Народня легенда в творах Шевченка», «Романтизм Шевченка», «Трагедія дівчини-матері», Л. Білецькому було доручено також перекласти на українську мову повість «Художник» та «Щоденник» Т. Шевченка.
Розповідається в епістолярії і про інший видавничий проект. Так, перебуваючи в Чехії, Л. Білецький планував видати твори Т. Шевченка у перекладі на чеську мову. Головним перекладачем мав стати Франтішек Тихий, відомий чеський письменник, який ще в 1919 р. видав чеською мовою поему Т. Шевченка «Єретик». Другим перекладачем обрали іншого чеського поета Жиндржіха Наймана, відомого своїми перекладами творів О. Пушкіна на чеську мову. Також велися перемовини з чеською письменницею Руженою Єсенською щодо дозволу включити її переклади Т. Шевченка до майбутньої книжки. На жаль, між відповідальними за збірник не було єдності та злагодженості у роботі, тому це видання так і не побачило світ.
25 червня 1938 р. Л. Білецький захистився в чеськім Карловім університеті і отримав ступінь доктора філософії.
В 1945 р. після розгрому гітлерівської Німеччини, щоб уникнути можливого арешту та повернення в СРСР, Л. Білецький разом з родиною переїхав до м. Ульм в англійській зоні окупації. Тут він працював референтом середнього й народного шкільництва під керівництвом Д. Дорошенка у Відділі Освіти й Культури при Центральному Представниці Української Еміграції в Німеччині. З часом, ставши референтом високого шкільництва і наукових справ, Л. Білецький займався розробкою навчальних програм для народних шкіл, гімназій, матуральних курсів, УВУ. Крім цього, він працював директором української гімназії в Ульмі та викладав там українську літературу.
В 1949 р. родина Білецьких залишила Німеччину і оселилася в Канаді, у м. Вінніпег. Тут Л. Білецький працював в Осередку Української Культури й Освіти. Головна увага літературознавця в цей час була зосереджена на підготовці академічного видання творів Т. Шевченка. Від попередніх видань воно відрізнялося тим, що тут твори подавалися у їхніх першопочаткових варіантах. Перший том «Кобзаря» вийшов у 1952 р. як видання УВАН і на кошти видавництва «Тризуб» та власника часопису «Український Голос», в редакції якого Л. Білецький також працював. Поява цієї праці стала втіленням найзаповітнішої мрії Л. Білецького, адже книжка вийшла під його редакцією та з його науковими коментарями. Останній, 4-й том видання знаходився вже у друці, коли життя Л. Білецького на 73-му році життя обірвалося у шпиталі Св. Бонифатія у Вінніпегу.
Таким чином, епістолярна спадщина Л. Білецького дає чимало нової інформації про життя та діяльність українського вченого за кордоном, доповнює та уточнює вже відомі біографічні факти про нього, а також висвітлює моменти, які мають відношення до наукової та дослідницької діяльності Л. Білецького. Крім того, зазначений епістолярій дає цінний матеріал про тогочасну суспільно-політичну та культурну добу, відтворює колективну біографію кореспондентів Л. Білецького, ближче знайомить нас із побутом українських емігрантів 1-ої половини ХХ ст.

UDC: 930.2:929+001.5(80)"1882/1955"Білецький
Yuliia Horbach
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9844-8265
PhD in History
Senior Research Fellow
Department of Source Studies of the Recent History of Ukraine
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
E-mail: jgorbatsch@gmail.com
LEONID BILETSKY – UKRAINIAN LITERARY CRITIC ABROAD: MAIN MILESTONES OF LIFE AND ACTIVITY
Annotation. Theses are about the famous Ukrainian literary critic, Slavologist, President of UVAN Leonid Biletsky (1882–1955) and his epistolary legacy, which reflects L. Biletsky life and activity abroad.
Key words: Leonid Biletsky, emigration, literary studies, epistolary.