Геральдична поезія як пам'ятка історії українського книгодрукування
Заявник | Курганова Олена Юріївна (Україна) |
---|---|
Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір» (2024) |
Захід | Секція 9. Українське книговидання ХVІ–ХІХ ст. в європейському контексті: 450 років сталої традиції «духовні зерна по світу розсівати» |
Назва доповіді | Геральдична поезія як пам'ятка історії українського книгодрукування |
Інформація про співдоповідачів | |
Презентація | не завантажено |
Стаття | не завантажено |
Тези доповіді
УДК 82-193:929.6(477):09
Курганова Олена Юріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1609-231X
докторка історичних наук,
старша наукова співробітниця,
відділ стародруків і рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: olena.kurganova@gmail.com
ГЕРАЛЬДИЧНА ПОЕЗІЯ ЯК ПАМ’ЯТКА ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КНИГОДРУКУВАННЯ
Окреслено проблему археографічного дослідження української геральдичної поезії. Наголошено на важливості співпраці бібліотечних установ у популяризації книжкових пам’яток.
Ключові слова: геральдична поезія, українські стародруки, бібліотечний фонд, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, репринтні видання
Геральдична поезія – короткі віршовані твори, що тлумачить символіку гербового зображення, прославляючи чесноти його власника. В українських стародруках геральдичні вірші були традиційним елементом художнього оформлення та водночас способом вшанування мецената видання. Ошатні гравюри із зображенням герба та поетичним текстом прикрашали звороти титульних аркушів значної частини книг, виданих на теренах України протягом XVII – першої половини XVIII ст.
Адресатами української геральдичної поезії були представники давніх родин української шляхти, що мали вплив на розвиток національної культури та освіти. За особливостями художньої форми тексти української геральдичної поезії відносять до жанру барокової епіграми. Джерелознавчий потенціал цих віршів полягає в тому, що вони відображають історію українського меценатства, транслюють ціннісні орієнтири ранньомодерних книжників, демонструють лексичне багатство та вишуканість барокової поетичної мови. Відповідно українська геральдична поезія становить інтерес не лише для фахівців різних галузей гуманітарного профілю, а й для широкого кола читачів.
Введенням української геральдичної поезії в широкий науковий обіг сучасний читач завдячує археографічній і бібліографічній роботі цілої низки дослідників, які, вивчаючи різні бібліотечні фонди стародруків, фіксували дані про вірші у каталогах, публікували повнотекстові цитати та репринтні копії геральдичних віршів із рідкісних і малодоступних видань, укладали антології та хрестоматії барокової поезії. Найбільш цитованими в сучасних наукових дослідженнях є антології «Українська поезія: кінець XVI – початок XVII ст.» (1978) та «Українська поезія: середина XVII ст.» (1992), де староукраїнські поетичні тексти відтворено зі збереженням мовних особливостей оригіналу. Велика добірка польськомовної української геральдичної поезії представлена також у виданих за кордоном антологіях «Die Alteste ostslawische Kunstdichtung 1575–1647» (1976–1977) і «Roksolanski Parnas. Polskojezyczna poezja ukrainska od konca XVI do poczatku XVIII wieku» (1998). Вагомим внеском у дослідження та популяризацію української геральдичної поезії серед ширшого читацького загалу є укладена В. Шевчуком збірка перекладів геральдичної та епітафійної поезії «Гімни і трени: українська геральдична та пропам’ятна поезія XVI – XVIII ст.», підготовлена до друку видавництвом «Кліо». Перша частина цієї збірки містить переклади найбільшої на сьогодні добірки текстів української геральдичної поезії. З різних стародрукованих та рукописних першоджерел, репринтних перевидань, історико-книгознавчих досліджень та антологій В. Шевчук зібрав понад 100 зразків жанру геральдичної поезії староукраїнською, польською та латинською мовами. Переклади цих текстів на сучасну українську мову в збірці доповнено бібліографічним посиланням на першоджерело. Відтак, «Гімни і трени» В. Шевчука є виданням, в якому зібрано багату джерельну базу текстів української геральдичної поезії, що відображає повний цикл розвитку цього жанру: від зародження в другій половині XVI ст. до трансформації та поступового згасання в XVIII ст.
Висока джерелознавча цінність збірки «Гімни і трени» полягає в тому, що для її ілюстрування видавництво «Кліо» використало понад 60 репринтних копій першодруків геральдичних віршів. Тобто, до більшості перекладів геральдичних віршів додано ілюстрацію із текстом оригіналу. Це дозволяє читачеві ознайомитися із тими пам’ятками книжкової культури Бароко, які нині зберігаються в спеціалізованих бібліотечних фондах.
Реалізація такого грандіозного проєкту ілюстрованого перевидання української геральдичної поезії стала можливою завдяки партнерській співпраці видавництва «Кліо» із низкою провідних українських установ-фондоутримувачів стародруків. Матеріали для ілюстрування збірки «Гімни і трени» надали Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ), Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника (ЛННБУ), Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (НМЛ), Музей книги і друкарства України, Національна історична бібліотека України (НІБУ), Одеська національна наукова бібліотека та Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського. Більшість ілюстрацій до текстів геральдичної поезії (понад 40) видавництво обрало із примірників фонду НБУВ. Проте участь кожної із книгозбірень-партнерів проєкту була надзвичайно важливою. Наприклад, завдяки співпраці із ЛННБУ збірку «Гімни і трени» було доповнено репринтною копією польськомовного вірша на герб Чарторийських із чи не єдиного в Україні примірника видання «Trackat o duczy» Касіяна Саковича 1625 р. Рідкісним виявився й першодрук вірша на герб П. Могили із львівського видання Тріодь цвітна 1642 р., що зберігся лише в одному примірнику із фонду НМЛ, хоч саме видання представлене в багатьох бібліотечних фондах України. Із примірника видання дерманського Октоїха 1604 р. із фонду НІБУ було обрано найкраще збережений серед представлених в українських бібліотеках першодрук вірша Дем’яна Наливайка на герб Острозьких.
Тобто, попри тривалу традицію дослідження та велику кількість перевидань текстів української геральдичної поезії, першодруки цих віршів досі лишаються малодоступними для читацького загалу та потребують археографічного виявлення у різних бібліотечних фондах. Ініційований видавництвом «Кліо» проєкт репринтного перевидання автентичних текстів геральдичних віршів у якості ілюстрацій до їхніх перекладів є вагомим внеском у популяризацію пам’яток української барокової поезії.
UDC 82-193:929.6(477):09
Olena Kurhanova,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1609-231X
Doctor of Historical Sciences,
Senior research associate,
Department of Ancient and Rare Books,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadkyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: olena.kurganova@gmail.com
HERALDIC POETRY AS A MONUMENT OF THE HISTORY OF UKRAINIAN BOOK PRINTING
The article discusses the issue of archaeological research on Ukrainian heraldic poetry. The importance of cooperation between library institutions in promoting book monuments is emphasized.
Keywords: heraldic poetry, Ukrainian old printed editions, library collection, Vernadsky National Library of Ukraine, reprint editions
Ми в соціальних мережах