Супрасльські впливи на продукцію друкарні Унівського Успенського монастиря XVIII ст.

Тези доповіді

УДК: 655.3.066.11(477)"17"
Заболотна Наталія,
Orcid: 0000-0002-2302-959X,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник
відділу стародруків та рідкісних видань, Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: zabolotna_n@ukr.net

Супрасльські впливи на продукцію друкарні Унівського Успенського монастиря XVIII ст.
Розглянуто унівські кириличні стародруки XVIII ст., скопійовані або надруковані під впливом видань Супрасльського Благовіщенського монастиря. Визначено, що такі публікації становили переважну більшість унівської друкарської продукції аналізованого періоду.
Ключові слова: кириличні стародруки, друкарня Унівського Успенського монастиря, друкарня Супрасльського Благовіщенського монастиря.

Друкарня Унівського Успенського монастиря розпочала діяльність у 1648 р. і працювала до 1770 р. Важливом етапом в історії обителі став перехід до унії в 1681 р., що позначилося на видавничому репертуарі Унева. Супрасльський Благовіщенський монастир перебував в унії ще з 1609 р., тож друкарня в обителі від початку її роботи з 1693 р. діяла в річищі цієї конфесії. Також необхідно зазначити, що Унівська друкарня не належала до найпродуктивніших: за майже сторічну історію там випустили лише трохи більше 50 видань (включно з аркушевими), а більшість із них вийшли ще в XVII, що в рази менше за супрасльську друкарську спадщину.
Тези присвячено репертуарному й текстуальному впливу супрасльської продукції на унівські стародруки XVIII ст. За період 1700–1770 р. Унівська друкарня випустила 19 видань, книжкових та аркушевих; у Супраслі за цей період вийшло 33 кириличні друки.
Найвідомішим фактом копіювання супрасльської продукції друкарнею Унівського Успенського монастиря є несанкціоноване – пропри вміщену в самій книзі сувору заборону, – відтворення посібника для священників «Собраніє припадков» (Супрасль, 1722). Унівський передрук 1732 р. близький за складом і текстом до оригіналу, починаючи зі збереження оригінальної назви – «Собраніє припадков». Найпомітнішою розбіжністю є відсутність великого завершального розділу «Про науку християнську», який в оригіналі надруковано паралельно книжною українською та польською мовами. Доданий в оригіналі церковнослов’янсько-польський «Лексикон» (більшість примірників супрасльського «Собранія припадков» відомі саме у видавничому конволюті з «Лексиконом») в Уневі також не відтворили, як логічно припустити, виключно через відсутність латинських шрифтів у друкарні. Супрасльське видання (разом з «Лексиконом» як розділом книги) згодом неодноразово передруковували в Почаєві та Львові, вже під назвою «Богословія нравоучительна». Скорочена версія книги вийшла в Уневі під назвою «Поученіє о святих тайнах» 1745 р., вона вже містить і пропущений у першому унівському виданні розділ «Про науку християнську».
Наступне за хронологією унівське видання – Служебник 1733 р., як показало дослідження, було скопійоване з вільнюсько-супрасльського Служебника 1692–1695 рр. Починаючи з форти, яка є копією гравюри Леонтія Тарасевича з цього видання й аж до відтворення основного складу видання за розділами включно зі сторінками, на яких розпочинається і завершується той чи інший текст. Зіставний аналіз обох текстів не проводився, припускаємо, що він дав би детальнішу інформацію про унівську роботу над текстом чи її відсутність. Принаймні в Уневі скопіювали навіть супрасльську інформацію для «употребителя сея книги» про окремі рахунки аркушів у книзі – одного для місяців, іншого – для служб загальних. Утім, Унівська друкарня вмістила власний колофон, а наприкінці книгу доповнила текстом чину служіння літургії читаної на трьох ненумерованих аркушах. Зі Служебника 1692–1695 р. унівські друкарі скопіювали навіть такі технічні неузгодження, як порядок чергування аркушів, сторінок і знову аркушів, пропуски у фоліації (58, тоді 60 у другому рахунку), так і деякі особливості сигнатур (зшитки послідовно А4 б4 в4 г4 д4 є4 ж4 s4 = с. 1–64, що відповідає кінцевим сторінкам вільнюської частини та зз4 Ии4 Іі4 Кк4 Лл4 Мм2 = арк. 65–86, що відповідає нумерованим аркушам супрасльської частини). В оригіналі це можна пояснити як банальною неуважністю складальників, так і тим, що над виданням працювали в різні етапи в різних друкарнях: у Супраслі підготували тільки частину книги, вона навіть пішла не в усі примірники накладу. Тоді як відтворення таких огріхів могло бути мотивоване механічним копіюванням без особливого аналізу оригіналу й без участі редактора в тій формі, як це могло відбуватися у XVIII ст. Унівський Служебник 1733 р. вирізняється гарним оформленням завдяки використаниим гравюрам Никодима Зубрицького й ошатним візерункам, викладеним з виливних прикрас. Книга не має дозволів на друк, тільки в колофоні зазначено про її друк «ізволенієм» митрополита Афанасія Шептицького, на початку вміщено коротку передмову до читача, яку підписали «благостині твоєї всяких благ рачителіє [доброзичливці], собраніє обителі Уневской чину св. Василія Великаго». В оригіналі вміщено присвяту Каролю-Станіславу Радивилу та передмову до читача ієрея, обидві підписані митрополитом Кипріяном Жоховським – фундатором Супрасльської друкарні. Цікаво, що наступні унівські Служебники 1740 і 1747 рр. не були текстуальним відтворенням видання 1733 р., зокрема в частину накладу 1740 р. було додано служби св. Антонію Падуанському та св. Казимиру, відсутні в решті унівських Служебників.
Упродовж аналізованого періоду Унівська друкарня п’ять разів випускала Требник – 1736, 1739, 1744 рр. та два контрафактні видання, що були надруковані між 1739 і 1744 р. Требника 1736 р. немає у фондах НБУВ, решта наявні, їхній склад майже ідентичний і, що особливо цікаво, ближчий до супрасльського Требника 1736 р., аніж до власного, унівського 1681 р. Частково це стосується складу й порядку розташування чинів (хоча в багатьох позиціях склад чинів супрасльського та унівських Требників відрізняється), але найприкментнішим є включення розділу з настановами для священника на початку книги, яке, виглядає, було запозичене з невеликими редакційними змінами з супрасльського видання.
Тексти, що вперше були опубліковані в Супраслі, як окремо, так і в складі Служебників, увійшли до складу видань Возслідування празникам, надрукованих в Уневі 1738 та 1745 р. Це служби у дні католицьких свят Пресвятої Євхаристії, співстраждання Богородиці та пам’яті преп. Йосафата Кунцевича, поява їх друком була покликана доповнити існуючі Служебники і привести їх у відповідність до конфесійних змін.
Унівський Служебник святительський 1740 р. частково відтворює супрасльський Понтифікал 1716 р. і, на нашу думку, був інспірований саме цією книгою. Супрасльське видання значно менше за обсягом (загалом 43 арк. проти 155, якщо привести обидві формули до аркушів, утім, унівську книгу надруковано і значно більшим кеглем), отже, включає меншу кількість богослужбових текстів. В обох книгах вміщено ідентичний грецький піснеспів з нотами (с. 29–30 в унівському, арк. 9–9зв. у супрасльському виданні). Використання нотних шрифтів саме по собі є незвичайним у практиці обох друкарень, до того ж інші унівські нотні видання наразі невідомі. Щодо супрасльської спадщини відомо другий факт використання нотного друку: у виданні Послідування постригу 1697 р. Також привертає увагу розділ «Увіщаніє о смішенії вещей, до великаго Мира потребних» (с. 134–135 в унівській книзі, арк. 27 зв. – 28 у супрасльській). Текст в обох виданнях дослівний, майже ідентичний, за винятком невеликих розбіжностей у використанні великих і малих літер, виносних, «и» та «и широкого», та єдиної діалектологічної відмінності: «насинє» з супрасльського видання в Уневі замінили на «насіня». Цікаво, що в обох виданнях текст цього «увіщанія» віддруковано повністю червоним. Варто зазначити, що Служебник святительський не посідав чільних місць у репертуарі українських друкарень: у найпродуктивнішій унійній друкарні – в Почаєві серед сотень виданих кириличних стародруків цю книгу не випустили жодного разу. Тому намір доповнити й перевидати книгу, потрібну для служіння архієреям, уже можна вважати інспірованим спадщиною Супрасля.
Цікаві для порівняння в цьому контексті можуть бути й Полустави – унівський 1741 р. і супрасльський 1729 р., проте обох видань немає у фондах НБУВ, тож вони не увійшли до кола аналізованих книг.
За період 1700–1770 р. унівська друкарня випустила лише п’ять непов’язаних із супрасльською продукцією видань. Це дві літургійні книги: Часослов 1757 р. і Акафіст до Страстей Христових під поетичною назвою «Возглас на вопль, риданіє и стенаніє сі есть Акафіст к Пречистим Страстем Христовим...» 1761 р. та три аркушеві видання: ‎Грамота-послання Варлаама Шептицького 1712 р., Грамота посвячення й надання парафії Леона Шептицького та Статути братські (обидва друки без року видання). Решта 14 унівських стародруків цього часу тією чи іншою мірою перегукуються з супрасльською продукцією, якою й були інспіровані.
Причини відвертого копіювання або використання за основу супрасльських видань друкарнею Унівського Успенського монастиря залишаються остаточно не з’ясованими. Серед версій варто розглянути як авторитетність супрасльських стародруків як джерел, на котрі можна спертися, тим більше, що унійні тексти не тільки вперше публікували, а й укладали в Супраслі, чи то з безпосередньої ініціативи унійного керівництва, чи то за розпорядженнями з Риму, так і до певної міри занепад (порівняно з активнішою другою половиною XVII ст., особливо за часів ігуменства Варлаама Шептицького) самої унівської друкарні, а також можливий дефіцит фахових кадрів у ній, що утруднювало підготовку нових видань. Можливо, усі названі обставини поєднувалися в пропорції. Певне, для невеликої за потужністю й фінансовими можливостями Унівської друкарні на той час потрібні були взірці для орієнтації, до того ж, дуже бажано, теж унійні, а не православні. Пригадаймо, що Львівське братство прийняло унію тільки в 1708 р., у Почаєві, найпотужнішому українському унійному осередку, друкарство розпочалося тільки у 1730-х, тож закономірно, що єдиним виробником «взірцевої» унійної друкованої продукції для Унівської обителі залишалася друкарня Супрасльського Благовіщенського монастиря, що на практиці підтвердив аналіз видань Унівської друкарні.




UDC: 655.3.066.11(477)"17"
Zabolotna Nataliia,
ORCID: 0000-0002-2302-959X,
Candidate of Philological Sciences,
Senior researcher,
Department of Ancient and Rare Books,
Institute of Book Science,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine,
zabolotna_n@ukr.net
Suprasl Influences on the Production of the Printing House of the Univ Dormition Monastery of the 18th century.
Univ Cyrillic early prints of the 18th century, copied or printed under the influence of publications of the Suprasl Annunciation Monastery, were analyzed. It was determined that such publications made up the vast majority of the Univ printed products of the given period.
Key words: Cyrillic early prints, the printing house of the Univ Dormition Monastery, the printing house of the Suprasl Annunciation Monastery.