Електронна виставка рукописної спадщини Михайла Брайчевського з нагоди 100-річчя від дня народження

Тези доповіді

УДК 930.25 (477) (М. Брайчевський)

Бодак Ольга Петрівна;
orcid.org/0000-0003-0914-7095;
кандидат історичних наук;
завідувач відділу;
відділ кодикології та кодикографії, Інститут рукопису;
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського;
Київ, Україна
e-mail: bodak.olga@ukr.net

Електронна виставка рукописної спадщини Михайла Брайчевського
з нагоди 100-річчя від дня народження

Репрезентовано електронну виставку рукописної спадщини відомого українського історика, археолога та громадського діяча, яскравого представника наукової і культурної еліти України другої половини ХХ ст. Михайла Брайчевського. Документи особового архівного фонду вченого, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, є ґрунтовною джерельною базою для вивчення постаті М. Брайчевського, його наукової та громадської діяльності.

Ключові слова: М. Брайчевський, електронна виставка, рукописні документи, Інститут рукопису НБУВ.


6 вересня 2024 р. Україна відзначала 100-річчя від дня народження Михайла Юліановича Брайчевського – відомого українського історика і археолога, доктора історичних наук, лауреата премії фонду Антоновичів, почесного професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», голови осередку Українського історичного товариства ім. М. Грушевського у Києві, дійсного члена Вільної Української Академії наук у США, одного з українських учених, які своєю науковою діяльністю долучилися до становлення і формування історичної науки та спеціальних історичних дисциплін у ХХ ст.
Інститут рукопису підготував електронну виставку рукописної спадщини Михайла Юліановича, що розміщена на офіційному сайті НБУВ. До уваги користувачів представлено надзвичайно великий науковий та творчий доробок ученого, а також численну кількість документів його громадської та культурної діяльності.
Особовий архівний фонд Михайла Брайчевського – це важливе джерело достовірної інформації про життєвий та творчий шлях ученого, його світогляд, наукові взаємини та родинні зв’язки. Фонд містить наукові та творчі документи, які фондоутворювач власноруч у 1992 р. передав у дар відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН України (нині – Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського; ІР НБУВ). Це сталося в непевні часи соціальних та політичних переворотів на рубежі 80–90-х років минулого століття: тоді Михайло Брайчевський на пропозицію Олени Апанович, яка працювала в Центральній науковій бібліотеці, передав на постійне зберігання до наукової бібліотеки більшу частину своїх рукописів. У 2004 р. архів поповнився документами, які після смерті дружини Михайла Брайчевського передав до ІР НБУВ фондовласник Юрій Васильович Кухарчук. Сьогодні у фонді зберігається 3 128 од. зб.
У 2007 р. вийшов друком каталог «Архів Михайла Брайчевського у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» (Київ, 2007).
Архів містить незначну кількість біографічних документів М.Ю. Брайчевського, серед яких – копії диплома про вищу освіту та дипломів кандидата і доктора наук, характеристики, документи, що стосуються балотування на звання члена-кореспондента АН УРСР, а також грамоти та подяки за вагомий внесок у розвиток науки та культури. Але найбільший інтерес для дослідників становитимуть спогади Михайла Юліановича, зібрані під узагальненою назвою «Нотатки з минулого».
Наукові інтереси Михайла Брайчевського були настільки різноманітними, охоплюючи такі галузі гуманітарних наук, як етнографія, література, філософія, що ім’я цієї непересічної особи відоме не лише фахівцям-історикам, а й широкому загалу, який цікавиться історією та культурою українського народу. Та в першу чергу він був одним із провідних учених у галузі слов’янської археології та історії.
Результати досліджень М.Ю. Брайчевського викладені в 19 монографіях та розділах фундаментальних колективних праць, таких як «Нариси стародавньої історії УРСР», «Історія Української РСР», «Історія селянства УРСР», «Історія українського мистецтва», «Історія Києва». Навіть простий перелік ґрунтовних монографічних досліджень ученого, рукописи яких зберігаються в особовому архівному фонді, вражає своєю багатогранністю та копіткою працею над історичними першоджерелами та археологічними матеріалами. Це, зокрема, «Анти» (1959), «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов’янської державності» (1964), «Походження Русі» (в рукописному варіанті – «Формування давньоруської народності») (1966), «Культура Русі ХІІ–ХІІІ ст.» (1967), «Автор «Слова о полку Ігоревім» (1969), «Суспільно-політичні рухи в Київській Русі» (1980), «Утвердження християнства на Русі» (1988). За останню працю в 1993 р. учений був удостоєний престижної премії фонду Антоновичів.
Значний інтерес становлять наукові статті вченого, яких у фонді зберігається майже 400. Та найбільш відомою є написана у 1966 р. стаття під назвою «Приєднання чи возз’єднання?», в якій Михайло Брайчевський піддав нищівній критиці міф про нездатність українського народу до самостійного державотворення і споконвічне прагнення його до злиття з російським народом. Він став для української інтелігенції символом правдивого патріота України, який кинув виклик партійним історикам – фальсифікаторам історії України. Критикуючи «Тези до 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654–1954)», схвалені ЦК КПРС, Брайчевський писав: «… історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що протягом багатьох століть український народ боровся головним чином… проти власної національної незалежності. І що, отже, всі ті, що кликали його на боротьбу за національну незалежність, були… найлютішими ворогами українського народу. Всі конкретні явища в історії України – події, тенденції, діяльність окремих осіб і самі ці особи – все оцінювалося під кутом зору не класової, соціальної суті, а їхньої позиції щодо Росії». Поява цієї блискучої статті стала визначним явищем в українській науці і культурі, відігравши надзвичайно важливу роль в самоусвідомленні українців. Проте самого Михайла Брайчевського через цю статтю звільнили з роботи з Інституту історії.
Найближче оточення Михайла Юліановича знало його ще й як художника та поета. Більшість літературно-мистецьких творів ученого так і залишилася в рукописах. За життя Михайла Брайчевського вийшли друком лише поема «Григорій Сковорода» та деякі його «притчі». І лише в 2003 р., вже після смерті вченого, коштом його рідні була видана невелика збірка його поетичних творів «Часу круговерть». Увагу привертають поеми «Григорій Сковорода», «Кошовий Іван Сірко», вінок сонетів на тему «Слова о полку Ігоревім», низка поезій та переклади з німецької, польської мов творів таких видатних поетів як Готфрид-Август Бюргер, Адам Міцкевич.
Протягом усього життя Михайло Брайчевський брав діяльну участь в археологічних експедиціях, про що свідчать документи, пов’язані з роботою в Переяславській, Кременчуцькій, Київській експедиціях, експедиціях у Дубно-Кременецькому регіоні, розкопками у селах Ромашках, Зарубинцях, Новосілках, Пастирському, а також у містах Полтаві та Черняхові: щоденники, облікові картки, нотатки, списки знахідок, фотографії розкопок та ілюстративні матеріали.
Упродовж життя інтенсивна наукова робота Михайла Брайчевського доповнювалася суспільно-громадською діяльністю. Найяскравіше це знайшло свій прояв у створенні за його участю Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Питання збереження пам’яток історії та культури постійно було в центрі уваги суспільної діяльності М.Ю. Брайчевського. Від самого початку своєї наукової діяльності і до останніх днів життя він активно протидіяв їхньому знищенню листами, зверненнями та виступами в пресі, врятувавши десятки історико-культурних об’єктів, як у Києві, так і в інших містах України. У 1966 р. Михайло Юліанович, стурбований станом пам’яток історії, разом з іншими такими ж ентузіастами порушив питання про створення Товариства охорони пам’яток історії та культури України. Він був одним із фундаторів Товариства і разом з Г. Логвином написав його Статут, що чинний і сьогодні. Михайло Брайчевський активно виступав на захист таких пам’яток історії та культури України як Києво-Печерська лавра, Видубицький монастир, будинок колишньої Києво-Могилянської академії та ін.
Михайло Юліанович надавав великого значення листуванню як документальному джерелу, зокрема, переписці вчених, оскільки вона є вагомим додатком до їхньої біографії, професійних здобутків, до історії науки взагалі. Можливо саме тому значну частину архіву Брайчевського складає листування – понад 1000 од. зб.
Серед документів архіву на увагу заслуговують образотворчі матеріали, насамперед, зарисовки археологічних розкопок та карикатури, а також портрети історичних осіб, зокрема, Бояна, княгині Ольги, Нестора Літописця, Ярослава Мудрого та ін.
Експонати виставки репрезентують багатогранний образ Михайла Юліановича: обдарованої особистості (науковця, поета, художника, знавця мов, перекладача), людини з великим серцем і талантом, високим професіоналізмом та працелюбністю.

UDC 930.25 (477) (M. Braychevskyi)
Bodak Olha,
orcid.org/0000-0003-0914-7095
Candidate of Historical Sciences;
Head of the department;
Department of Codicology and Codicolography, the Institute of Manuscript;
V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine;
Kyiv, Ukraine
e-mail: bodak.olga@ukr.net

Electronic exhibition of the manuscript heritage of Mykhailo Braychevskyi on the occasion of the 100th anniversary of his birth

The article represents a electronic exhibition of the manuscript heritage of a famous Ukrainian historical, archaeologist and public figure, prominent exponent of the scientific and cultural elite of Ukraine of the second half of the 20th century of Mykhailo Braychevskyi. Documents of the scientist’s personal archival fund deposited in the Institute of Manuscript of the V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine are a thorough source base for studying the figure of M. Braychevskyi, his scientific and social activities.
Keywords: M. Braychevskyi, electronic exhibition, manuscript documents, Institute of Manuscript of the VNLU.