Діяльність М. І. Стороженка (1836–1906): інтеграція в міжнародний науковий простір

Тези доповіді

УДК 929(477)Стороженко
Александрова Галина Андріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5136-5160,
докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця,
провідна наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: galekss@ukr.net

ДІЯЛЬНІСТЬ М. І. СТОРОЖЕНКА (1836–1906):
ІНТЕГРАЦІЯ В МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ПРОСТІР

Висвітлено діяльність М. І. Стороженка (1836–1906), що став видатним шекспірологом свого часу. Під час закордонних відряджень він налагодив міцні зв’язки з найавторитетнішими європейськими вченими, засвоїв здобутки сучасної йому літературознавчої науки, здійснював наукову міжкультурну комунікацію.
Ключові слова: М. І. Стороженко, біографія, комунікація, наукові відрядження, бібліотека, літературознавство, Шекспір.

На прикладі життя й наукової діяльності відомого літературознавця Миколи Ілліча Стороженка (1836–1906) можна розглянути не лише роль українців в імперській науці й культурі, а насамперед долю науковця, який, попри обставини, комунікував із найавторитетнішими вченими світу, ніколи не забуваючи про своє українське коріння. Важливо реконструювати вектори особистої і наукової комунікації вченого, роль сучасників у його творчому і кар’єрному зростанні, зафіксовані в спогадах про М. І. Стороженка, що дають змогу осмислити основні факти його життя.
Важливими подіями, які маркували нові етапи в біографії М. І. Стороженка, були вступ, навчання, робота в Московському університеті. Ключовою постаттю у виборі навчального закладу, професії, був відомий славіст українець-земляк О. М. Бодянський. Після закінчення університету М. І. Стороженко певний час викладав. Вирішальний вплив на напрям його діяльності, а згодом і на все життя, стало захоплення особою й творчістю Шекспіра, дослідженню якого вчений присвятив чотири закордонні поїздки (1864 р, 1867–1869 рр., 1873 і 1877 рр.) у Париж і Лондон. Його виняткові філологічні здібності, високий науковий потенціал та непересічні людські якості, працелюбність і порядність створили передумови для успішного стажування. Працюючи в кращих бібліотеках Європи та спілкуючись з іноземними вченими, М. І. Стороженко здобував неоціненний досвід, який застосовував у власній діяльності, наприклад, будучи бібліотекарем Московського публічного і Рум’янцевського музеїв (1893–1902 рр.), користуючись навичками роботи в бібліотеці Британського музею, зреформував роботу читального залу, став ініціатором створення довідкової бібліотеки.
Закордонні наукові відрядження М. І. Стороженка були логічним продовженням його філологічної освіти. Він налагодив міцні зв’язки з європейськими вченими, осягнув та засвоїв здобутки сучасного йому літературознавства. З-за кордону він повернувся зрілим, упевненим ученим, який мав авторитет і повагу в європейських колег, що, безсумнівно, сприяло входженню його як фахівця до європейського наукового й культурного простору. Після захисту магістерської дисертації М. І. Стороженко повернувся до alma mater; став доцентом, згодом – професором Московського університету; у 1872–1893 рр. очолював у ньому кафедру загальної (зарубіжної) літератури, удосконалив її структуру, використовуючи досвід західних фахівців. Лондонське Шекспірівське товариство обрало його одним зі своїх віце-президентів. Понад 30 років М. І. Стороженко був чільним представником шекспірології, започаткував наукове вивчення біографії геніального англійця та його творчості. Ученого ставили поряд із такими визначними шекспірознавцями, як Ф. К. Ельце й Н. Деліус (Німеччина), Е. Дауден і Ф. Ферніваль (Англія).
М. І. Стороженко активно контактував із зарубіжними сучасниками (Г. Паріс, Г. Брандес, В. Шедден-Ральстон, Л. Леже, Е. Бернекер та ін.). Великого значення учений надавав популяризації, трансляції знань для практичного використання. Особисту й наукову комунікацію М. І. Стороженко здійснював через лекції, засідання, ювілейні заходи, листи, зустрічі у своїй квартирі, роботу в бібліотеках і архівах, у виступах перед публікою, перекладами й рецензіями. Наукові порозуміння поєднувалися зі спілкуванням побутовим, спільним відпочинком. Поряд з іншими діячами культури й науки, він був особистістю нового типу, якій були притаманні ідеї свободи, моральної відповідальності.
Широка ерудиція, щире захоплення наукою й літературою забезпечили М. І. Стороженкові розгалужені наукові зв’язки в Російській імперії та за її межами. Його комунікаційну активність, дослідницькі заслуги й авторитет серед наукових кіл визнала Імператорська академія наук, яка вибрала його членом-кореспондентом відділення російської мови і словесності (1899). Колосальний авторитет він мав не лише за інтелектуальні здібності й наукові здобутки, а насамперед через людські якості. Доробок московського професора ставили в один ряд із досягненнями відомих тодішніх істориків літератури: О. М. Веселовського, І. І. Жданова, О. І. Кирпичнікова, Ф. Д. Батюшкова, Л. З. Колмачевського, М. Г. Халанського, І. П. Созоновича, М. С. Кореліна.
Добре розуміючи, що вільно й відкрито досліджувати українську літературу, її історію та мову в умовах заборон у Російській імперії не те що безперспективне, а й небезпечне заняття, М. І. Стороженко знайшов таку царину застосування своїх знань і досвіду, у якій міг би досягнути успіху, реалізувати свої філологічні знання – сферу зарубіжної літератури, зокрема шекспірознавство. Він був представником культурно-історичної школи в літературознавстві, широко використовував порівняльно-історичний метод. Цей представник тодішньої інтелектуальної еліти повсякчас ідентифікував себе як українця, що працював у Москві, не поривав із батьківщиною, розбудовував комунікаційний і життєвий простір відповідно до морально-етичних орієнтирів свого роду й народу; зберігаючи національну ідентичність, повсякчас здійснював наукову міжкультурну комунікацію.

UDC 929(477) Storozhenko
Galyna Alexandrova,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5136-5160,
Doctor of Philological Sciences,
Senior Research Associate, Leading Research Fellow,
Department of Theory and Methodology of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: galekss@ukr.net
ACTIVITIES OF M. I. STOROJHENKO (1836–1906):
INTEGRATION IN THE INTERNATIONAL SCIENTIFIC SPACE
The activity of M. I. Storozhenko (1836–1906), who became an outstanding Shakespearean scholar of his time, is highlighted. During his foreign business trips, he established strong ties with the most authoritative European scientists, learned the achievements of contemporary literary science, and carried out scientific intercultural communication.
Keywords: M. I. Storozhenko, biography, communication, scientific trips, library, literary studies, Shakespeare.