РІДНОМОВНА ОСВІТА ЗА ВИДАННЯМИ ВЧЕНИХ ДІАСПОРИ З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Тези доповіді

УДК 37.018=811.161.2::5-051(477-87):027.021НБУВ
Антонюк Тетяна Дмитрівна,
ORCID https: // orcid. org / 0000-0002-6446-2795,
докторка історичних наук, доцентка,
провідна наукова співробітниця,
відділ зарубіжної україніки, Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: antoniuktd@ukr.net

РІДНОМОВНА ОСВІТА ЗА ВИДАННЯМИ ВЧЕНИХ ДІАСПОРИ З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Розглянуто питання системи рідномовної освіти та виховання в західній діаспорі за працями її творців, вчителів-практиків та науковців, що є вагомим здобутком української історіографії ХХ – початку ХХІ ст.
Ключові слова: еміграція, діаспора, історіографія, джерельна база, рідномовна освіта, фонд відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Історіографія питання української національної освіти й виховання в діаспорі розкриває багато імен дослідників, які практично займалися організацією рідномовного шкільництва, засновували початкові, середні, вищі і високі школи, долучалися до творення керівних установ освітньої системи у межах країни проживання, а також тих, що й нині координують освітню діяльність світового українства.
Значна кількість науковців і праць, присвячених темі українознавчої освіти, видання навчальної літератури припадає на Канаду, США та інші країни масового поселення українства, а отже й найчисельнішої мережі рідних шкіл. Дослідження Б. Н. Білаша подає аналіз англійсько-українського шкільництва в державній системі Манітоби, де розкрито труднощі в розбудові українознавчих закладів освіти та непрості стосунки з державною владою Канади, політика якої не завжди толерувала освітні потреби емігрантів, в тому числі й українців (Мюнхен ; Вінніпег, 1984. 223 с.). З. Зелений у виданні «Праця українських педагогів у Канаді (У 20-річчя ОУПК) : Присвячено незабутній Кекилії Паліїв, співтворцеві виховного ідеалу і української виховної системи в діяспорі» ([б. м.], 1969) розкриває історію Об’єднання Українських педагогів Канади (ОУПК) як організації, що продовжила традиції розбудови української національної освіти «Рідної Школи» у Галичині (1881–1939) та своїми здобутками в освіті й вихованні сприяла формуванню загальноприйнятої в діаспорі Української Виховної Системи (УВС). ОУПК, об’єднавши зусилля з найближчим своїм сусідом – Шкільною Радою Українського Конгресового Комітету Америки (УККА), започаткувала світове об’єднання педагогів, зацікавлених вихованням молодого покоління. Створена у 1958 р. Комісія Української Виховної Системи підготувала і провела у листопаді 1967 р. у Нью-Йорку Світову Виховно-Освітню Сесію (СВОС) в рамках Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ). Сесія затвердила виховний ідеал українця у вільному світі; було створено Координаційну Виховно-Освітню Раду (КВОР) із організаційним секретаріатом, затверджено остаточний текст Української Виховної Системи (УВС) в діаспорі. У 1968 р. в Торонто відбувся пленум Тимчасової Координаційної Виховно-Освітньої Ради, на якому було створено Світову Координаційну Виховно-Освітню Раду (СКВОР), тим самим завершивши формування злагодженої системи національної освіти.
Стан навчання української молоді в Канаді повідомляють такі видання, як «Українське двомовне навчання в Альберті» ([б. м.], 1989), «Сьомий Конгрес Українців Канади. Вінніпеґ, Манітоба – 5, 6 і 7 липня 1962 ([Вінніпеґ], 1962), «В обороні української культури / Зб. матеріялів наукової конференції К. НТШ (Торонто, 1966), «Шкільні програми українських шкіл та курсів українознавства» (Торонто, 1965) та ін.
Розвиток шкіл українознавства в США розкривають праці: Золота книга: 50 років школи українознавства ОУА «Самопоміч» у Ню Йорку : 1949–1999 (ред. А. Г. Савицька та ін.; Ню Йорк, 1999). Школи українознавства в США характеризуються як освітньо-виховні, культурні установи, що допомогли виховати нове покоління, яке згодом продовжувало у школах працю попередніх учителів. Школи стали пристановищем для великої кількості нових емігрантів з України «четвертої хвилі» (1986–1990-их років), а в нинішніх умовах російсько-української війни ці школи психологічно полегшують труднощі наших громадян в нових умовах проживання.
У дослідженнях С. Наріжного «Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага : Студії Музею Визвольної Боротьби України» (Прага, 1942); «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939 (матеріали зібрав С. Наріжний до частини другої; Київ, 1999) значну увагу приділено діяльності освітніх установ у міжвоєнній Європі.
Україномовне шкільництво в Канаді, США, інших країнах розглядають дослідники Марунчак М. Г. Історія українців Канади : у 2 т. (Вінніпег, 1991. Т. 2), Студії до історії українців Канади : у 5 т. (Вінніпег, 1973. 1980. Т. 5 : Розвідки та документи міжвоєнної доби), Хом’як М. Український внесок у шкільництво Альберти. Західноканадський збірник / упоряд. Я. Славутич (Едмонтон, 1973. Ч. 1); Стечишин Ю. Історія українського інституту ім. Петра Могили в Саскатуні. Ювілейна книга 25-ліття Інституту ім. Петра Могили в Саскатуні (Вінніпег, 1945); Кириленко О. Українці в Америці (Відень, 1916).
Діяльності українських освітніх закладів в країнах Європи присвячені праці: Мірний І. Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова 1923–1933 (Прага, 1934); Янів В. Нарис співдії НТШ та УВУ в екзині. Від наукового товариства ім. Т. Шевченка до Українського Вільного Університету. Міжнародна наукова конференція (Пряшів – Свидник, 12–15 червня 1991 р.) : матеріали (Київ ; Львів та ін., 1992), Наріжний С. Українська гімназія в Чехії: 1925–1945: Альманах Української гімназії в Празі – Ржевницях – Модржанах (ред. В. Маруняк; Мюнхен : Вид. кол. учнів УРРГ–УРГ, Мюнхен, 1975); Ванат І., Ричка М., Чума А. До питань післявоєнного розвитку, сучасного стану та перспектив українського шкільництва в Словаччині (Додаток до газети «Нове життя», № 40/ 1992 р. 23 с.) та інші.
Про здобутки рідних шкіл у підготовці української молоді до навчання у вищих закладах освіти, процес становлення українських студій, зокрема у Гарвардському університеті, про самі українознавчі студії повідомляють видання: Пріцак О. Чому катедри українознавства в Гарварді? Кембридж ; Нью-Йорк : Фонд катедр українознавства (ФКУ) ([б. м.], 1973); Яцик П. Сповіщаючі чи оборонні вежі? Центр українських студій Гарвардського університету й українці Канади (ред. В. Верига; [б. м.], [б. р.]); Штогрин Д. М. Світла й тіні українських студій у Гарварді (Чикаго, 1973).
Спогади вчителів-практиків є цінним джерелом осягнення питання шкільництва та культурно-освітньої праці в діаспорі.
Велика кількість публікацій з питань української освіти в діаспорі міститься в педагогічних часописах.
Отже, видання дослідників з діаспори, присвячені рідномовній освіті, дають можливість осягнути процес становлення національної системи освіти за межами України від початкових шкіл при церквах різних конфесій кінця ХІХ ст. до доповнюючих шкіл та курсів українознавства, двомовних шкіл, бурс, семінарій, гімназій, інститутів, академій, університетів і, врешті, престижних вищих навчальних закладів, де з кінця 60-х років ХХ ст. почали з’являтися українознавчі студії та налагодилась підготовка магістрів і докторів наук з українознавства.

UDC 37.018=811.161.2::5-051(477-87):027.021НБУВ
Antoniuk Tetyana Dmytrivna,
ORCID https: // orcid. org / 0000-0002-6446-2795,
Doctor of Historical Sciences, Associate Professor,
Advanced Researcher,
Depertment of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: antoniuktd@ukr.net

NATIVE LANGUAGE EDUCATION ACCORDING TO PUBLICATIONS
OF THE DIASPORA SCIENTISTS FROM FUNDS OF V. I. VERNADSKY
NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE

The issue of the system of mother-tongue education and upbringing in the Western diaspora is considered based on the works of its creators, practicing teachers and scientists, which is a significant achievement of Ukrainian historiography of the 20th – early 21st centuries.
Key words: emigration, diaspora, historiography, source base, mother tongue education, fund of the Department of Foreign Ukrainian Studies of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi.