АРХІВНА СПАДЩИНА ГЕРМАНІСТА ІВАНА КУЛИНИЧА (ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО ВЧЕНОГО)

Тези доповіді

УДК 930.235 (477) (Кулинич І. М.)
Коваленко Сергій Миколайович,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4666-7073,
молодший науковий співробітник відділу джерелознавства,
Інституту рукопису
Національна бібліотеки ім. В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: kovalensergey@ukr.net

АРХІВНА СПАДЩИНА ГЕРМАНІСТА ІВАНА КУЛИНИЧА
(ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО ВЧЕНОГО)

Проаналізовано типологічний склад джерел і ступінь інформативності документів особового фонду доктора історичних наук, професора Івана Кулинича, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На основі документів архівного фонду розкрито науково-організаційну діяльність вченого та його внесок у розвиток української германістики.
Ключові слова: Іван Маркович Кулинич, германістика, українсько-німецькі зв’язки, німецька спільнота України.

Цьогоріч 15 серпня наукова спільнота України відзначає 100-ліття від дня народження визначного вченого, проф. Івана Марковича Кулинича (1924–2002) – відомого германіста, дослідника німецької громади України.
В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається особовий архівний фонд історика І. М. Кулинича (1924-2002) (ф. 412), у якому представлено біографічні документи, наукові праці, матеріали про педагогічну, службову, професійну та громадську діяльність, є також епістолярна спадщина дослідника.

З документів біографічного характеру до особового фонду увійшли: диплом про закінчення з відзнакою Львівського державного університету імені Івана Франка, дипломи й атестати про присудження наукових ступенів та вчених звань, характеристики, замітки в німецьких газетах про І. Кулинича. Аналіз наявних біографічних документів дає змогу реконструювати життєвий і творчий шлях ученого. У 1939 р. І. Кулинич закінчив Грушківську семирічну школу, після чого вступив на механічний факультет Смілянського механіко-технологічного технікуму цукрової промисловості. У 1941 р. через початок Другої світової війни перервав навчання. Під час окупації України жив у рідному селі, аж до його визволення. В січні 1944 р. мобілізований. У складі гвардійської Черкаської повітряно-десантної дивізії ІІ Українського фронту брав участь у Корсунь-Шевченківській битві, Яссько-Кишинівській операції, де зазнав тяжкого поранення. Після тривалого лікування вступив до Ніжинської школи з підготовки сліпих інвалідів війни з метою вступу до ВНЗ. У 1948 р. вступив на історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який з відзнакою закінчив у 1953 р. Упродовж 1953–1957 рр. ¬– аспірант Інституту історії АН УРСР. У 1958 р. під керівництвом доктора історичних наук В. Жебокрицького захистив кандидатську дисертацію на тему: «Становище і боротьба робітничого класу Болгарії на початку XX ст. (1907 – 1912 рр.)». У 1970 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Загарбницька політика німецького імперіалізму щодо України наприкінці ХІХ ‒ на початку XX ст.».
У 1976 р. за участь у створені колективної праці «На магістралях дружби й братерства» відзначений премією імені Д. З. Мануїльського АН УРСР.
За вклад у розвиток історичної науки і підготовку наукових кадрів 15 серпня 1984 р. І. Кулиничу присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки УРСР. В 1992 р. йому присвоєно вчене звання професора зі спеціальності «Загальна історія».
Нагороджений І. Кулинич почесним знаком Спілки радянських товариств дружби «За вклад у зміцнення дружби», а також почесними золотим і срібним знаками Товариства німецько-радянської дружби, Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР, орденами та медалями.

Репрезентовано документи з науково-організаційної діяльності ученого: відгуки на дисертації інших вчених, рецензії на наукові праці інших дослідників, доповіді, виголошені на вітчизняних та закордонних наукових конференціях тощо.

У фонді відклалися документи, які висвітлюють діяльність І. Кулинича як ученого секретаря наукової ради по проблемі «Історія зарубіжних соціалістичних країн», члена Комісії істориків СРСР і НДР, заступника голови Українського відділення Товариства дружби з НДР, члена Українського товариства культурних зв’язків «Київ-Ляйпціг», члена Ради центру німецьких історичних досліджень при Інституті загальної історії РАН, Міжнародної асоціації дослідників історії і культури російських німців (Москва, Росія), редколегій низки вітчизняних періодичних видань з історії.

У фонді зберігається значний масив епістолярних джерел вченого. Серед адресатів та кореспондентів І. Кулинича – голова німецької секції Комісії істориків НДР і СРСР академік Л. Штерн; професор Галле-Віттенберзького університету ім. Мартіна Лютера А. Андерле; викладач Єнського університету К. Ремер; головний редактор «Історичного журналу» в Берліні (НДР) Ґ. Беккер; заступник голови Комісії істориків СРСР і НДР, доктор історичних наук, професор Д. Давидович; завідувач редакції «Радянської енциклопедії історії України» В. Зуц.

В українській науці постать професора І. Кулинича займає належне місце серед тих науковців, які забезпечили існування й подальший розвиток української германістики.

UDC
Serhii Kovalenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4666-7073,
Junior Researcher Associate,
Department of Source Study
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: kovalensergey@ukr.net

ARCHIVE HERITAGE OF GERMANIST I. KULYNYCH
(TO THE 100TH ANNIVERSARY OF THE BIRTHDAY
OF THE PROMINENT SCIENTIST)

Typological composition of the sources and the degree of informativeness of the documents of the personal fund of the Doctor of Historical Sciences, Professor I. Kulynych, stored in the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine. Based on the documents of the fund, the scientific and organizational activities of the scientist and his contribution to the development of Ukrainian German studies are presents.
Keywords: Ivan Markovych Kulinych, German studies, Ukrainian-German relations, German community of Ukraine.