Інструкції з опису стародруків С.І. Маслова та І.І. Огієнка

Тези доповіді

УДК 025.171:094.1(477)]:025.32](083.13)”192/193”
Ковальчук Галина Іванівна
https://orcid.org/0000-0001-8843-9584
доктор історичних наук, професор
директор Інституту книгознавства
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
м. Київ, Україна
kovalchuk.nbuv@gmail.com

ІНСТРУКЦІЇ З ОПИСУ СТАРОДРУКІВ
С. МАСЛОВА ТА І. ОГІЄНКА

Порівнюються найперші вітчизняні інструкції з опису стародруків, підготовлені в 1920–1930-х рр. С. І. Масловим у Києві та І. І. Огієнком у Варшаві. Метою виступу й публікації є привернення уваги дослідників до цих документів, які й досі становлять науковий інтерес.
Ключові слова: кириличні стародруки, українські стародруки, методика опису стародруків, С. І. Маслов, І. І. Огієнко.

Постановка проблеми: уніфікація описів стародруків є важливою передумовою їх дослідження і створення каталогів, у т. ч. зведених, а відповідно – й дослідження історії книговидання тієї чи іншої країни. Це добре розуміли корифеї вітчизняної історії книги С. І. Маслов і І. І. Огієнко майже сторіччя тому, в зв’язку з чим вони й розробляли відповідні інструкції. Вчені працювали автономно, в різних країнах, і мета розробки ними інструкцій була різна, що робить ці документи сьогодні ще більш цікавими і важливими, не зважаючи на сучасну автоматизацію процесів опису книжкових пам’яток.
Для початку хочемо наголосити, що названі вчені були майже ровесниками (Маслов на 2 роки старший), обидва закінчили історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира, пройшли школу історико-філологічного семінарію проф. В. М. Перетца, опанували там методику джерелознавчих, книгознавчих, археографічних досліджень, палеографії та ін. Обидва тоді ж захопились історією української книги та друкарства, бібліографією вітчизняних стародруків. Обидва були залишені професорськими стипендіатами, викладали в університеті та інших закладах.
Після революції їхні шляхи розійшлися, вони опинились в різних країнах, проте обидва продовжували студіювання українських стародруків, фактично одночасно опублікували видання з історії українського друкарства. При цьому мета бібліографування стародруків у них, відповідно до обставин, в яких вони існували, була різною, а від мети, безперечно, залежить і структура бібліографічного опису. Маслов складав інструкції для укладання бібліографічного репертуару українських стародруків і практично описував зібрання слов’янських стародруків у Всенародній бібліотеці України (нині НБУВ), де він з травня 1926 р. очолював відділ стародруків, а Огієнко готував інструкцію як порадник своїм слухачам Палеографічного семінару у Варшаві. Вчені слідкували і завжди з повагою ставились до роботи один одного.
Отже, в серпні 1924 р. в Києві Археографічною комісією Української академії наук було утворено «Комітет для опису видань, що вийшли на території України в XVI–XVIII вв.», головою якого було обрано С. І. Маслова. Саме в рамках цього комітету він склав першу коротку інструкцію, опубліковану в «Бібліологічних вістях» за 1925 р. Найперша позиція тут – описові підлягають всі книги, незалежно від мови та шрифту, що надруковані на етнографічній території України в XVI–XVIII ст., а не лише стародруки кириличним шрифтом. Опис проводиться виключно по оригіналах,, залучаючи всі доступні примірники для порівняння, встановлюючи варіанти видань або друкарські підробки. В схемі опису він подав 11 основних пунктів з примітками та список джерел для використання й посилань.
У 1928 р. доопрацьована ним більш детальна інструкція опису для складання українського бібліографічного репертуару XVI–XVIII ст. була опублікована окремою брошурою (28 с.). Накопичуючи досвід дослідження українських стародруків, Маслов не полишав спроби вдосконалення інструкції, і 1937 р. підготував новий, виправлений варіант, який залишився неопублікованим. У «Наукових працях НБУВ» № 4 у 2000 р. ми ретельно охарактеризували зміни в її змісті, викликані насамперед тим, що ця інструкція спрямована вже не на створення репертуару українських стародруків (1937 рік!), а на опис конкретної збірки відділу; подали повний текст цього документа. Верхня межа відбору стародруків тут піднята до 1825 р., детально характеризовано існуючі на той час джерела та поділено їх на 6 типів, від скороченого опису до детального, знов-таки, відповідно до мети.
«Програма опису кирилівських стародруків» І. І. Огієнка опублікована 1932 р. Одразу кидається в очі різниця в термінах: «кириличні» у Маслова (від назви азбуки «кирилиці»), і кирилівські (від імені Кирила, винахідника абетки) в Огієнка. Але головне – Маслов розробляв інструкцію для українських стародруків, а Огієнко для всіх слов’янських, надрукованих кириличним шрифтом. Значно відрізняється і стиль викладу в цих інструкціях – дещо сухий і чіткий у Маслова і розлогий, навіть емоційний у Огієнка. Таке враження, що це його конспект викладу матеріалу своїм студентам, він їм детально пояснює найдрібніші моменти, на які варто звертати увагу при вивченні стародруку. Він наче пропонує завдання студентам: «Опишіть…», «Докладно опишіть…», «Найдокладніше опишіть…», чи ставить запитання на кшталт «Чи не була ця книжка вже передрукована? Коли ж була, де саме?». Це, власне, не інструкція в сучасному розумінні, а ретельно прописані всі моменти глибокого дослідження стародруку. Документ складається з 14 розділів, які загалом містять 142 позиції! За повнотою ця інструкція тяжіє до, так би мовити, ідеального дослідження стародруку, що зазвичай, в умовах великих збірок стародруків у бібліотеках, є нереальним.
Висновки. Отже, інструкції з опису стародруків, розроблені в 1920-х – 1930-х роках видатними вітчизняними істориками книги С. І. Масловим і І. І. Огієнком, були підготовлені незалежно одна від одної, мають різну мету, різний об’єкт (українські стародруки будь-яким шрифтом і мовою у Маслова і слов’янські стародруки саме кириличним, тобто церковнослов’янським шрифтом у Огієнка) і призначені різним виконавцям. Проте обидві інструкції є професійними, свідчать про глибоке фахове знання матеріалу їх авторами. Вони мали велике значення для спеціалістів тоді і не втратили його й по сьогодні. Водночас слід визнати, що в силу історичних обставин більш відомою була інструкція С. І. Маслова, присвячена проблемі створення бібліографічного репертуару українських стародруків. Через насамперед ідеологічні причини інструкція І. І. Огієнка фактично не була відома чи розповсюджена в Радянській Україні, а мова викладу обмежувала на Заході її широке застосування.

UDK 025.171:094.1(477)]:025.32](083.13)”192/193”
Halyna Kovalchuk
https://orcid.org/0000-0001-8843-9584
Doctor of Historical Sciences, Professor,
Director of the Institute of Book Studies
Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: kovalchuk@nbuv.gov.ua
INSTRUCTIONS ON THE DESCRIPTION OF OLD PRINTS
S. MASLOVA AND I. OHIENKA
The first domestic instructions on the description of old prints, prepared in the 1920s and 1930s by S. I. Maslov in Kyiv and I. I. Ohienko in Warsaw, are compared. The purpose of the presentation and publication is to draw the attention of researchers to these documents, which are still of scientific interest.
Keywords: Cyrillic old prints, Ukrainian old prints, method of describing old prints, S. I. Maslov, I. I. Ogienko.