РІДКІСНИЙ ЗБІРНИК МІРАКУЛ «DAR WDZIĘCZNOSCI» (ЛЬВІВ, 1764) З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Тези доповіді

УДК 002.2(477)“17”

Максимчук Ольга Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6932-6434,
кандидат філологічних наук, науковий співробітник,
відділ стародруків та рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: zubrytska@yahoo.com.ua

РІДКІСНИЙ ЗБІРНИК МІРАКУЛ «DAR WDZIĘCZNOSCI» (ЛЬВІВ, 1764) З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Подано загальний бібліографічний опис примірника видання «Dar wdzięcznosci» (Львів, друкарня І. Филиповича, 1764), що зберігається у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ; висунуто припущення щодо упорядника збірки – унійного священника Антонія Левинського (бл. 1710–1778).
Ключові слова: Барська ікона Богородиці, міракули, стародрук, Антоній Левинський, Іван Филипович.

Міракули – це оповідання про чуда, явлені святими, Богородицею, Христом, зокрема через чудотворні образи чи інші реліквії. Міракули набули поширення у європейській літературі ще від часів Середньовіччя. Християнська картина світу інкорпоровувала в себе чудеса святих як те, що походить від Бога і є доказом Його всемогутності. Епоха Реформації привнесла посилення раціоналізму та деяку долю скепсису стосовно віри в чудеса. У посттридентську епоху посилюється «доказова» функція чуда. Тож, вірогідно, піднесення інтересу до міракул в Україні XVII ст. пояснюється розвитком полемічного дискурсу в українській ранньомодерній культурі – необхідністю доводити правдивість своєї віри та істинність церкви, доказом чого і мали бути чуда місцевошанованих святинь. Така тенденція також суголосна посиленню уваги до місцевого, передовсім київського контексту, що виражалося у розбудові православними ієрархами України власного києвоцентричного пантеону святих та переліку святинь. Таким чином міракули могли створюватися на підтвердження святості та особливої благодаті тієї чи іншої реліквії або санктуарію, а відтак і церковної інституції, що ними розпоряджалася (про специфічні «змагання» між представниками українських церков східного обряду в публікації локальних чуд, зокрема, йдеться у статті Наталі Яковенко, «“Битва за душі”: Конкуренція Богородичних чуд між уніятами та православними у 17 ст. (від Теодозія Боровика до Йоаникія Галятовського)», в часописі «Harvard Ukrainian Studies», № 32/33 (2: ЖНИВА), 2011–2014).
Занотовування чуд і видання їх у вигляді збірників міракул мало місце як у православному, так і в католицькому та греко-католицькому релігійному середовищі на теренах України. У підпорядкованих Риму церквах ця тенденція також корелювала з практикою коронації богородичних ікон. Наприклад, описи чуд коронованих ікон містяться в таких унійних виданнях, як «Гора Почаївська» (неодноразово виходила українською та польською мовами протягом XVIII – на початку XIX ст.; перше видання «Гори» з історією обителі датоване 1742 р., сама коронація ікони Почаївської Богородиці відбулася у 1773 р., але детальний переказ чудотворення за посередництва образу міститься уже у виданні 1772 р.), «Phoenix redivivus» (існує кілька видань, зокрема Львів, 1653 і Замостя, 1646 і 1684) та опублікована на його основі «Koronacya cudownego obrazu… Maryi Panny» (Бердичів, 1780) – обидва присвячені Холмській Богородиці (з м. Хелм, тепер Польща, натоді – етнічні українські терени). До унійних збірників міракул належить також книжка «Dar wdzięcznosci» (Львів, 1764), що містить чуда ікони Барської Богородиці, та інші. Останнє зі згаданих видань представлене у фонді відділу стародруків НБУВ в одному примірнику (шифр In 6763).
У праці Я. Запаска та Я. Ісаєвича «Пам’ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні» згадано лише про один збережений екземпляр, що зберігається у фондах теперішнього Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького; примірник з НБУВ там не вказано.
Видання, що має повну назву «Dar wdzięcznosci Nayiaśnieyszey Monarchini Nieba y Ziemi Krolowey Nayświętszey MARYI Pannie y Matce Boskiey w obrazie Jey w Cerkwi Parochialney murowaney Barskiey cudownie Łaskami słynącym od Przełożonego tey że Cerkwi», було надруковане у Львові Іваном (Яном) Филиповичем, друкарем і гравером середини XVIII ст. Книжка форматом у четвірку, нараховує 32 ненумеровані аркуші, зокрема окремий аркуш із гравірованим зображенням чудотворного образу Барської Богородиці. За структурою видання складається з титульного аркуша, друкованого в одну фарбу, непідписаної посвяти («Dedykacya»), у якій упорядник офірує свою працю самій Діві Марії, декрету (розпорядження щодо ікони) львівського греко-католицького єпископа Лева Шептицького (у майбутньому – митрополита Київського, Галицького і всієї Русі, роки життя 1717–1779), цільносторінкової гравюри з Богородицею та власне міракул. У посвяті упорядник визнає провідну роль Лева Шептицького в збиранні чуд та їх публікації. Це засвідчує декрет останнього, датований 26 липня 1756 р., у якому єпископ закликає збирати свідчення про чуда під присягою і записувати їх до спеціальної книги.
Усього у збірці зафіксовано 82 чуда. Кожне чудо має датування, їхній перелік стосується періоду від 1750 до 7 березня 1764 року, усе в хронологічній послідовності. Верхня межа – рік публікації видання, отже, останні чуда до нього долучили незадовго до його друку. Нижня межа відповідає заявленій Л. Шептицьким інформації про те, що про чудотворність образу Барської Богородиці почали говорити за шість років до самого декрету.
Окрім дати, в міракулах вказано ім’я, а також часто – статус і місце проживання людини, із якою воно сталося, і яка це чудо засвідчує. Така скрупульозність означає, що упорядник прагнув дотриматися усіх формальних вимог і долучити до збірки лише ті чуда, які можна верифікувати.
Наприкінці книги зазначено, що вона друкується з дозволу єпископа на славу Божу Антонієм Левинським, львівським офіціалом («Antonius Lewiński, vicarius in spiritualibus et officialis generalis leopoliensis»). Посада офіціала, чи генерального вікарія, означала, що він міг діяти як уповноважений від імені єпископа, зокрема, вирішувати юридичні справи, та допомагати йому керувати дієцезією. Припускаємо, що саме А. Левинський був автором анонімної присвяти, а отже, його можна вважати й упорядником цієї праці, яка зазвичай вказується у бібліографії без зазначення авторства.
Антоній Левинський (бл. 1710–1778) – унійний священник, настоятель собору св. Юра та Успенської церкви у Львові, був близький до Афанасія та Лева Шептицьких, власник великої приватної бібліотеки; беручи брав участь у правових спорах, формував збірники документів, зокрема парохіальних і монастирських (більш детально див. статтю В. Кметя з видання «Енциклопедія Львова», Львів, 2012, т. 4, с. 44–45). Цілком закономірно, що такий рід його діяльності та особисте знайомство з Левом Шептицьким сприяли тому, що саме Левинський узявся за упорядкування та сприяв виданню збірки міракул Барської Богородиці.
Графічне оформлення видання «Dar wdzięcznosci» здійснювалося, очевидно, самим видавцем: приклад Филиповича унікальний тим, що він був чи не єдиним гравером того часу, який мав власну друкарню. Мідерит роботи Филиповича із зображенням образу Барської Богородиці розміщений на арк. 6 ненум. примірника. Іконографічний тип – Одигітрія (Марія вказує рукою на Ісуса). Детально відтворено мафорій Марії, прикрашений пишним бароковим орнаментом із зображенням квітів. Богонемовля однією рукою тримає розгорнуту книгу, іншою – торкається підборіддя Матері. Внизу у картуші підпис церковнослов’янською: «Истин[н]оє изображенїє Чудотворной Икони Пр[е]с[вя]той Б[огороди]ци въ Барѣ Градѣ Благодатми сыяющой». Отже, гравер засвідчує, що його робота точно відтворює шановану ікону.
Вгорі гравюри у картуші стилізована анаграма імені Марії, увінчана хрестом. Внизу підпис «I. Filipowicz Delin[eavit] Leopoli». На відміну від деяких інших богородичних образів у Филиповича, скажімо, Богородиці Бердичівської чи Львівської, тут Марія та Ісус не мають корон, адже Барська ікона не була укоронована, хоча саме видання чуд, здійснених за її посередництва, можливо, і було кроком на шляху до цього процесу.
Оскільки примірники цього видання вкрай рідкісні, гравюра Барської Богородиці не має належного представлення у спеціалізованих каталогах. Так, вона не згадується серед робіт Филиповича у каталогах Д. Ровинського («Подробный словарь русских граверов XVI–XIX вв.»), П. Попова («Матеріали до словника українських граверів») та Е. Раставецького («Słownik rytowników polskich»). Однак варто зазначити, що серед робіт Филиповича чимало мідеритів із зображенням чудотворних богородичних образів з теренів Речі Посполитої. Ймовірно, гравюра з Барською Богородицею, як і інші подібні мідерити Филиповича з образами святих, призначалися не тільки для ілюстрування видань, а й для розповсюдження у вигляді окремих відбитків.
Окрім ілюстрації, видання «Dar wdzięcznosci» прикрашене також гравірованою заставкою (арк. 7 ненум.), що знаменує початок цикла міракул. Заставка оздоблена рослинними мотивами; у середнику – абревіатура IHS (Iesus Hominum Salvator – Ісус Спаситель Людства). Ця ж заставка використовується і в інших виданнях Филиповича.
Примірник містить кілька власницьких записів, зокрема один із них на верхньому форзаці містить ім’я попереднього власника: «Te cuda Barskey matki nayswiętszey IME Pana S[u?]makowicza».

Зважаючи на рідкісність «Dar wdzięcznosci», планується оцифрування цього примірника та публікація цифрової копії на ресурсах НБУВ.

UDC 002.2(477)“17”
Olha Maksymchuk,
ORCID https://orcid.org/0000 - 0002 - 6932 – 6434
Candidate of Philological Sciences , Research Associate,
Department of Ancient and Rare Books,
Institute of Book Science,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine
е - mail: zubrytska@yahoo.com.ua

A RARE COPY OF THE COLLECTION OF MIRACLES "DAR WDZIĘCZNOSCI" (LVIV, 1764) FROM THE FUNDS OF V. I. VERNADSKYI NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE

The thesis presents general bibliographic description of a copy of the rare edition entitled Dar wdzięcznosci (Lviv, I. Filipovych’s printing house, 1764), kept in the department of ancient and rare books of the VNLU. It is suggested that the compiler of the book is Antonii Levynskyi (approx. 1710–1778), a Ukrainian Greek Catholic priest.
Keywords: Bar icon of the Mother of God, miracles, early printed book, Antonii Levynskyi, Ivan Fylypovych.