«МІСТ» КАФКИ ЯК СПРОБА УРЕЧЕВЛЕННЯ СВІДОМОСТІ

Тези доповіді

УДК 82.09(436+437.10)″19″161.2
Москалець Олександр Володимирович,
ORCID 0000-0001-6441-7647,
молодший науковий співробітник,
відділ міжнародної інформації та зарубіжних зв’язків,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: amoskal@ukr.net

«МІСТ» КАФКИ ЯК СПРОБА УРЕЧЕВЛЕННЯ СВІДОМОСТІ

Проаналізовано спосіб мислення Франца Кафки в ході його філософського експерименту з моделювання людської свідомості, здійснений в новелі «Міст». Досліджено динаміку образів, смислових конструкцій і засобів виразності.
Ключові слова: Кафка, міст, уречевлення, свідомість, рефлексія, новела

Перу Франца Кафки належать чимало коротких оповідань, письменник доволі часто звертався до цього жанру. Його новела (притча) «Міст» («Die Brücke») найімовірніше створена в січні-лютому 1917 р. і вперше опублікована в 1931 р. в першій посмертній збірці його прозових мініатюр «Як будували Великий китайський мур», поіменованою за назвою одного з включених туди оповідань (Kafka F. Beim Bau der Chinesischen Mauer : Ungedruckte Erzählungen und Prosa aus dem Nachlaβ / Herausgegeben von Max Brod und Hans Joachim Schoeps. Berlin, Gustav Kiepenheuer Verlag, 1931, 249 S.). Згодом, в 1933 р. воно вийшло в Лондоні у видавництві Мартіна Секера в англійському перекладі Уїлли та Едвіна Муїрів (Willa, Edwin Muir) (Kafka F. The Great Wall of China and other pieces. London, Ed. Martin Secker, 1933, XVI, 285, [3] p.).
Засоби художньої виразності, вжиті Кафкою в оповіданні «Міст», створюють цілу «систему координат», в якій перетинаються речовий та людський світи. Екзистенціалізм як філософія існування в даному випадку не розрізняє властивостей живого і неживого світу і не применшує цінності обох. Унікальність і самоцінність буття індивіда автор урівняв з цінністю неживої матерії. Цим він радше підкреслив уразливість і скороминущість людського існування, ніж тлінність рукотворної об’єкта. Тобто будь-який масштаб і міць людської особистості не врятовують її від приреченості на насильство. Саме така концепція прочитується в цій новелі.
Механічна руйнація мосту як момент, протилежний його метафоричному уречевленню як суб’єкта мислення, стає кінцем і його буття як предмета, і буття його позірної свідомості. Таким чином, декартове «cogito ergo sum» послідовно екстраполюється Кафкою на неживий предмет. У першому ж абзаці заявлено наступну формулу: «Не рухнувши, жоден міст, оскільки його споруджено, не перестає бути мостом». Отже, якщо спорудження вважати початком існування, то власне існування, за такою інтерпретацією, можливе лише завдяки запобіганню катастрофі (не рухнути). Втім, міст, здатний до мислення, – це ще не всі незвичні якості, якими споряджає автор свого фантастичного героя.
У момент «смерті» мосту світ навколо нього летить шкереберть, навколишні предмети набувають прямо протилежних якостей: гостре каміння ручаю вже не дивиться так привітно як раніше, а жорстоко пронизує тіло зруйнованого мосту. Кафка не вживає слово «тіло» в останній фразі своєї новели, але воно неминуче мислиться читачем. Адже від самого початку нашу увагу привертає суто людська «тілесність» як невід’ємна частина опису мосту. Тобто, попри всі звичні уявлення про мости, його існування протікає і в корпоральному, і в ментальному аспектах. Такий подвійний троп можна було б назвати елементом містерії, якби йшлося про явище живої природи. Але й тут Кафка ламає усі звичні класифікації засобів виразності. Щоправда, міст у нього позбавлений здатності до комунікації, зате може «зчитувати» дії й наміри сторонніх осіб. Це, зокрема, виявилося тоді, коли в його «свідомості» промайнули всі можливі варіанти небезпеки, що наближалася. Серед шести можливих причин неспокою, які він припускає, п’ять мають негативну конотацію (дитина, видіння, розбійник, самогубець, спокусник, руйнівник).
Дитина спадає йому на думку як перша, але найменш вірогідна і непевна загроза. Адже те, що нещодавно прийшло в світ, навряд чи нестиме великий потенціал деструкції. Натомість всі інші припущення вражають своєю темною силою. Звідки ж міст міг знати про всі ці негаразди людського життя, якщо, за словами автора, «жоден турист не забрів на цю непрохідну кручу»? Можливо, ця така сумна картина відбиває суму житейських вражень автора, якими він мимохіть наділив свого незвичного персонажа? Серед дій, притаманних мосту як герою, і дієслів, які його характеризують, знаходимо майже виключно «антропоморфні» – міст «лежав», «чіплявся зубами», «чекав», «мислив», «почув», «віддавався мріям», «здригнувся від болю», «повернувся».
Однією з передостанніх фраз («Міст перевертається!») Кафка зсуває суб’єктність всього наративу: автор (або ж ліричний герой у особі мосту-оповідача) стає підметом і на мить починає бачити себе збоку, читач-слухач стає читачем-спостерігачем, а разом з тим – і спільником незнайомця, який ступає на міст. Досі присутність цього безіменного персонажа автор окреслив коротко, дуже своєрідно і лише непрямим чином: «я почув людські кроки». Тут умовність сягає якогось неймовірного за рахунком виміру. Міст-предмет-персонаж, який рефлексує і має ознаки людського тіла, разом з тим здатний чути і аналізувати зовнішні подразники, вибудовувати асоціації (кроки – людина) та передбачати наслідки дій сторонніх осіб. Такий багатоступінчатий троп навряд чи використовували навіть у всій прозі ХХ сторіччя, разом узятій. Але після моменту катастрофи міст знову набуває уособлення і переходить до стану агонії. Він аж двічі говорить про себе від першої особи («я») і так само двічі вживає дієслово «рухнув». Цей повторний сигнал катастрофи логічно завершує арку, накреслену в першому абзаці, де те ж таки дієслово вжите автором вперше.

Сутність і завдання експерименту Кафки можна інтерпретувати так: замість втручання в підсвідомість, все до абсурдної міри наділяється свідомістю. Наче сама тканина мозку зажадала нових об’єктних втілень і перетворилася на предмет. У такий спосіб свідомість постає перед нами наче виверненою навиворіт і уречевленою. Це й стало основою вжитого в цій новелі-притчі художнього прийому.

Один з українських перекладів новели здійснено Анною Кравець. Крім оригінального тексту, саме його використано для цього дослідження.

UDC 82.09(436+437.10)″19″161.2
Oleksandr Moskalets,
ORCID 0000-0001-6441-7647,
Junior Researcher,
Department of International Information and Foreign Relations,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: amoskal@ukr.net

KAFKA'S "BRIDGE" AS AN ATTEMPT TO DETERMINATE CONSCIOUSNESS

Description and analysis of the structure and the way of thinking of Franz Kafka during his philosophical experiment on modeling human consciousness, carried out in the short story "The Bridge", is analyzed. The dynamics of images, semantic constructions and means of expression have been studied.
Keywords: Kafka, bridge, reification, consciousness, reflection, novel