Українські музичні друки ХХ століття: актуальні сюжети з фондів Книжкової палати України

Тези доповіді

УДК 94(477)
Дояр Лариса Василівна,
ORCID: 0000-0003-0789-2462
Кандидатка історичних наук, доцентка,
завідувачка відділу "Державний архів друку",
Книжкова палата України імені Івана Федорова,
Київ, Україна,
email: lardoyar@ukr.net

УКРАЇНСЬКІ МУЗИЧНІ ДРУКИ ХХ СТОЛІТТЯ:
АКТУАЛЬНІ СЮЖЕТИ З ФОНДІВ КНИЖКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ

Представлена стаття порушує проблему друкованої музичної спадщини, що зберігається у фондах Книжкової палати України. Спираючись на опрацьовані різновидові друки (книги, журнальна періодика, образотворчі видання) авторка привертає увагу до найбільш актуальних сюжетів у їх вмісті.
Ключові слова: бібліографічний опис, книга, журнал, нотний посібник, плакат-портрет, друкована навчальна таблиця.

Постановка проблеми. Значний період своєї більш, ніж столітньої історії Книжкова палата України була установою радянського зразка і вмістилищем друків, що відповідали тогочасній ідеології. Але, попри це, досліджуючи її фонди можна зустріти маловідомі і цілком актуальні сюжети.

Виклад основних матеріалів дослідження. Так, у порічному загалі нотних видань за 1920 р. ми знайшли методичний посібник з техніки фортепіанної гри, який уклав віртуозний піаніст, композитор, професор Харківської музичної академії Марк Ісаакович Корсунський (1886-1921) - його ім'я дотепер не зустрічається ні в загальних, ні в профільних виданнях [7].
В образотворчому фонді 1922 р. зберігається плакат-портрет із зображенням видатного українського композитора Кирила Григоровича Стеценка (1882-1922) [4, 22-071], що був відверто контраверсійною щодо радянської влади постаттю: К.Г. Стеценко вітав створення Української Народної Республіки, організував співочу капелу УНР, особисто диригував хором під час урочистостей на честь Злуки УНР і ЗУНР, де пролунали духовний ("Молитва за Україну" М. Лисенка на слова О. Кониського) і революційний ("Вічний революціонер" М. Лисенка на слова І. Франка) гімни.
Актуальною знахідкою можна вважати друковані навчальні таблиці з музики, а саме: енциклопедичний вигляд має навчальний плакат "Українські композитори-класики", підготовлений професором Ф.О. Козицьким і спрямований на міждисциплінарне використання (історія, література, співи - у загальноосвітній школі та музична література - у спеціалізованій музичній школі) [4, 53-030]. Портретно-біографічний зміст видання, загалом, виконаний на тлі українського народного хорового та інструментального антуражу і відповідає навіть сучасній українознавчій концепції щодо національно-культурного відродження ХІХ - початку ХХ ст. Широку цільову аудиторію (учні загальноосвітніх шкіл, вихованці спеціалізованих музичних шкіл, учасники самодіяльних музичних гуртків тощо) мало видання "Нотна грамота в таблицях" [4, 53-411-423]. Остання складалася з 16-ти окремих таблиць, що були підготовлені О. Андрєєвою та А. Лазаренко на замовлення Центрального будинку народної творчості УРСР. Видання мало солідний наклад (25 тис. примірників) і коштувало 12 крб. за комплект. Як зазначалося у пояснювальному додатку, його безпосередньою метою було надання допомоги колективам художньої самодіяльності.

Неочікуваними сюжетами сповнені періодичні видання УСРР-УРСР. Так, на сторінках журналу "Культпрацівник вугілля" постійно друкувалися різноманітні нотні партитури, тексти пісень, часопис повідомляв про організацію комсомольського джаз-оркестру у місті Червоний Луч, який нараховував у своєму складі 75 (!) осіб [2, с. 13]. Приділяючи увагу хоровим та музичним колективам, органи радянської влади покладали на них обов'язок здійснювати боротьбу "за більшовицьку українізацію". Як писав начальник управління мистецтв при Донецькому обласному відділі народної освіти Т.А. Гак, батьківщина стахановського руху мала "гідно підсумувати проведений місячник української пісні та музики у Донбасі" [3, с. 5].

Маловідомі подробиці з історії української музики уміщує журнал "Радіо". Зокрема, у статті О. Білокопитова йшлося про те, що "з ініціативи товариша Сталіна на Україну на початку цього року [мова йде про 1935 р. – Л.Д.] була відряджена бригада Грампласттресту для запису на грампластинку кращих зразків української народної пісні" [1, с. 26]. Зазначалося, що ця бригада була оснащена найкращою закордонною апаратурою і складалася з висококваліфікованих фахівців у галузі пластинкового запису. Про приїзд в Україну стало відомо у грудні 1934 р., тож, підготовчу роботу було розпочато заздалегідь: Наркомат освіти УСРР склав списки найкращих музичних творів і запропонував усім мистецьким музичним закладам підготувати ці твори для запису. Автор писав, що прослуховуванням претендентів особисто займалися найвищі посадовці тогочасної України, а саме, Косіор, Постишев, Любченко, Затонський, Хвиля. Останні особисто перевіряли виконавську майстерність капели кобзарів, колективу "Думка" та ін. і відібрали твори, що підлягали запису на грампластинку. Дописувач журналу зазначав, що підготовча робота допомогла виявити невідомі широкому загалу музичні колективи. Було, зокрема, "відкрито" жіночий хоровий ансамбль під керівництвом В. Верховинця. Окрім того, у конкурсі брала участь київська капела кобзарів, яка об'єднавшись з кобзарями Полтавщини, перетворилася на велику зразкову капелу кобзарів. Під час прослуховування, заслужена капела УСРР "Думка" була піддана нещадній критиці. Останню звинуватили у "невірній інтерпретації народної пісні", у її "засушенні", "вихолощенні природи самої пісні". "Естетський модернізований підхід до пісні, як до певної вправи, де можна показати свою віртуозність на піанісімах і фортісімах", призвів, за висловом Білокопитова, до того, що капела "Думка" була неспроможна виконувати окремі народні пісні. Тож, щоб показати "Думці", як треба співати українських пісень, Наркомат освіти УСРР викликав з села Кам'янка, що на Київщині, ансамбль колгоспниць, "які чудово співають українську пісню".

Таким чином, на грампластинку було записано виконання народних пісень селянками Засадько, Гарюшенко, Коновал та Бур'ян. До участі у грамзапису було також залучено ансамбль сопілкарів з села Хоробичі. На пластинку потрапили й найкращі професійні колективи тогочасної УСРР, зокрема, симфонічний оркестр київської опери з диригентами народним артистом республіки Пазовським та заслуженим артистом Йоришем, провідні вокалісти України, а саме: народний артист М.І. Донець, народна артистка М.І. Літвіненко-Вольгемут, соліст Московського Великого Академічного театру опери та балету І. Козловський, заслужений артист УСРР І.С. Паторжинський, артисти київської опери Петрусенко, Зоя Гайдай, Захарченко, Коробейченко, Ропська, артист харківської опери Гришко та ін. Загалом, бригадою звукозапису на грампластинку було записано 110 творів, більшість з яких (105) пішло у виробництво, причому, 59 з них складали українські народні пісні ("Ой, наступає та чорна хмара", "Ой, дівчина Ульяна", " Котилася ясна зоря", "Ой, вишенько-черешенько", "Дударик", "Щедрик", "Кармелюк", "Пісня про Байду", "Їхав козак на війноньку", "Ой, що ж то за шум", "Гуляв чумак на риночку", "Коли б вже вечір", "Кучерява Катерина", "Прала дівка льон", "Пісня про Нечая", "Ой, вітер віє", "Жалуй мене" та ін.). Окрім того, було записано українські народні таночки: "Горлиця", "Полька", "Козачок", "Стукалка", "Трепак". Що ж до знаменитого "Гопака", то його записали у кількох виконаннях, а саме: капели бандуристів, духового оркестру, симфонічного оркестру та сопілкарів-колгоспників. На доріжки грампластинок потрапили уривки знаменитих українських опер: "Тарас Бульба", "Наталка-Полтавка", "Кармелюк", "Запорожець за Дунаєм". Було записано 13 маловідомих творів з дореволюційної української класики: "Степ" Степового, "Коли розлучаються двоє" Лисенка та ін. Робота, за висловом автора, була виконана настільки фахово, що серед спеціалістів, відтоді, закріпилося гасло "Записати так, як у Києві". Підсумовуючи, автор статті писав, що високу оцінку виїзній бригаді звукозапису дав Сталін у розмові з Олександром Довженком [1, с. 27].

Цікавим музичном контентом був сповнений журнал "По Радянській Україні", що видавався для закордонних читачів. Так, у статті В. Собка говорилося про блискавичну кар'єру Софії Ротару, яка за три роки роботи на професійній сцені отримала звання заслуженої артистки УРСР [8, с. 18-21]. Прославлене ім'я українського бас-співака, соліста Київського державного академічного театру опери та балету імені Шевченка Андрія Кикотя (1929-1975) для широкого кола зарубіжних читачів розкрила Н. Кугій [5, с. 21-25]. У її ж статті йшлося про солов'їний голос солістки Київського оперного театру Євгенії Мірошниченко (1931-2009), колоратурне сопрано якої дивувало весь світ [6, с. 16-20]. Про буковинського солов'я Дмитра Гнатюка (1925-2016), якого називали "Геркулесом співу" розповів І. Щербатенко [10, с. 12-16]. Він же написав зворушливий нарис, присвячений бандуристкам Майї Голенко, Тамарі Гриценко і Ніні Писаренко, що першими на Українському телебаченні виконали шедевральну пісню Івана Сльоти на слова Василя Юхимовича "А льон цвіте" [9, с. 18-20].

Висновки. Отже, віддзеркалюючи етапні особливості історичного розвитку України, музичні друки, одночасно, володіють затребуваною першоджерельною базою.

Список використаної літератури:

1. Білокопитов О. Українську народну пісню – в маси трудящих/ О. Білокопитов// Радіо. – 1935. – № 4-5. – С. 26-27.
2. Вениаминов А.Б. Комсомольский джаз-оркестр/ А.Б. Вениаминов// Культработник угля. – 1936. – № 3. – С. 13-14.
3. Гак Т.А. Месячник украинской песни и музыки в Донбассе/ Т.А. Гак// Культработник угля. – 1936. – № 8. – С. 4-6.
4. Державний архів друку Книжкової палати України. Фонд образотворчих видань.
5. Кугій Н. Співає Андрій Кикоть/ Н. Кугій// По Радянській Україні. – 1973. – № 12. – С. 21-25.
6. Кугій Н. Співає Євгенія Мірошниченко/ Н. Кугій// По Радянській Україні. – 1974. – № 8. – С. 16-20.
7. Первоначальная школа для фортепиано профессора Харьковской музыкальной академии М. И. Корсунского в 2-х тетрадях. Т. 1/ М.И. Корсунский. - Харьков: Всеиздат, 2-я Советская Художественная литография Розенфельд, 1920. - 47 с.
8. Собко В. Червона рута Софії Ротару/ В. Собко// По Радянській Україні. – 1975. – № 2. – С. 18-21.
9. Щербатенко І. Дзвінкоголосе тріо/ І. Щербатенко// По Радянській Україні. – 1975. – № 8. – С. 18-20.
10. Щербатенко І. Ні дня без пісні/ І. Щербатенко// По Радянській Україні. – 1975. – № 5. – С. 12-16.

UDC 94(477)
Larisa Doiar,
ORCID: 0000-0003-0789-2462
Candidate of historical sciences, associate professor,
head of the "State Print Archive" department,
Book Chamber of Ukraine named after Ivan Fedorov,
Kyiv, Ukraine,
email: lardoyar@ukr.net

UKRAINIAN MUSIC PRINTS OF THE 20TH CENTURY:
CURRENT STORIES FROM THE FUNDS
OF THE BOOK CHAMBER OF UKRAINE

The presented article raises the problem of the printed musical heritage stored in the funds of the Book Chamber of Ukraine. Relying on elaborated various publications (books, periodicals, pictorial publications), the author draws attention to the most relevant subjects in their content.
Keywords: bibliographic description, book, magazine, sheet music guide, poster-portrait, printed educational table.

References:

1. Bilokopytov O. Ukrainian folk song - to the masses of workers/ O. Bilokopytov// Radio. - 1935. - No. 4-5. - P. 26-27.
2. Veniaminov A.B. Komsomol Jazz Orchestra/ A.B. Veniaminov// Cultivator of coal. - 1936. - No. 3. - P. 13-14.
3. Hak T.A. Monthly of Ukrainian song and music in Donbas/ T.A. Hak// Cultivator of coal. - 1936. - No. 8. - P. 4-6.
4. State print archive of the Book Chamber of Ukraine. Fund of visual publications.
5. Kuhii N. Andriy Kykot sings/ N. Kuhii// In Soviet Ukraine. - 1973. - No. 12. - P. 21-25.
6. Kuhii N. Yevgenia Miroshnychenko sings/ N. Kuhii// In Soviet Ukraine. - 1974. - No. 8. - P. 16-20.
7. Primary school for piano of the professor of Kharkiv Music Academy M.I. Korsunsky in 2 notebooks. T. 1/ M.I. Korsunsky. - Kharkiv: Vseizdat, 2nd Soviet Art Lithography Rosenfeld, 1920. - 47 p.
8. Sobko V. The Red Route of Sofia Rotaru/ V. Sobko// In Soviet Ukraine. - 1975. - No. 2. - P. 18-21.
9. Shcherbatenko I. Bell-voiced trio/ I. Shcherbatenko// On Soviet Ukraine. - 1975. - No. 8. - P. 18-20.
10. Shcherbatenko I. Not a day without a song/ I. Shcherbatenko// In Soviet Ukraine. - 1975. - No. 5. - P. 12-16.