THE OSTROG BIBLE IN HUNGARY: NEW CONSIDERATIONS ON THE MIGRATION OF BOOKS BETWEEN THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH AND THE HABSBURG EMPIRE ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ В УГОРЩИНІ: НОВІ МІРКУВАННЯ ЩОДО МІГРАЦІЇ КНИГ МІЖ РІЧЧЮ ПОСПОЛИТОЮ ТА ІМПЕРІЄЮ ГАБСБУРГІВ

Тези доповіді

УДК 094: 271.2-23(=163.1)](477.81-21-82)»1581»:025.2(439-81)

Фйольдварі Шандор,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7825-0531,
доктор філології, науковий дослідник,
викладач балтійських досліджень,
Філологічний факультет,
Університет міста Дебрецен,
Дебрецен, Угорщина
е-mail: alexfoldvari@gmail.com

THE OSTROG BIBLE IN HUNGARY: NEW CONSIDERATIONS ON THE MIGRATION OF BOOKS BETWEEN THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH AND THE HABSBURG EMPIRE


ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ В УГОРЩИНІ:
НОВІ МІРКУВАННЯ ЩОДО МІГРАЦІЇ КНИГ МІЖ РІЧЧЮ ПОСПОЛИТОЮ ТА ІМПЕРІЄЮ ГАБСБУРГІВ

У статті наводиться огляд п’яти примірників Острозької Біблії, які зберігаються в церковних і державних книжкових колекціях Угорщини.
У Східній Угорщині два примірники належали закарпатським українцям. Походження інших трьох копій відноситься до сербів.
Ключові слова: Острозька Біблія, книжкова торгівля, Імперія Габсбургів, Річ Посполита, серби, Закарпаття.

П’ять примірників Острозької Біблії зберігаються в церковних і державних книжкових колекціях Угорщини. У Східній Угорщині два примірники належали закарпатським українцям греко-католицького (уніатського) сповідання (їх місцева етнічна самоназва – русини). Ці два примірники були описані дослідницею Університету Дебрецена Естер Ойтозі, яка взяла на себе левову частину вивчення й опису стародрукованих кириличних книг в Угорщині. В результаті досліджень їй вдалося встановити, що майже вісімдесят відсотків богослужбових книг, надрукованих кириличним шрифтом, походить із українських друкарень Речі Посполитої, а не з Московії, всупереч раніше поширюваним хибним поглядам А.Годинки. Її учень і молодший колега Ш. Фйольдварі (автор доповіді) шляхом подальших досліджень у архівах прийшов до висновку, що два примірники Острозької Біблії, які зберігалися в колишньому василіанському монастирі в Маріаповчі, могли бути доставлені туди завдяки книготоргівельній діяльності почаївських василіан у ХVІІІ ст. Хоча, можливо, йдеться про пожертви Львівського братства, адже, згідно з працями академіка Я. Д. Ісаєвича, такі пожертви були.

Село Маріаповч розташоване в східній частині Угорщини. Протягом трьох століть воно було духовним центром католиків візантійського обряду, тобто уніатів. Там ченці василіанського ордену служили паломникам святинями і духовними службами Маріаповчанській іконі Божої Матері, яка тричі проливала сльози – в 1696, 1715 і 1905 рр. Оскільки з часом число паломників значно збільшилося, церковні свята стали велелюдними, тож книги надходили сюди і для богослужіння, і для духовної потреби ченців.

У 50-х рр. ХХ ст. в Угорщині, як і в інших країнах так званого соцтабору, відбулося розформування чернечих орденів католицької церкви, в тому числі й греко-католицьких василіан. Внаслідок секуляризації церковні книжкові збірки були передані до державних бібліотек. Е. Ойтозі зауважила, що на деяких кириличних стародруках у Бібліотеці Дебреценського університету проставлений спеціальний штамп, який вказує на приналежність книг до бібліотеки монастиря маріаповчанських василіан. Виявилося, що книги з таким штампом також є в Національній бібліотеці імені Ф. Сечені в Будапешті. Е. Ойтозі отримала стипендію на переїзд із Дебрецена до Будапешта, де працювала зі стародруками. Завдяки цьому значну частину книг було перевезено до Дебрецена, оскільки місцева університетська бібліотека мала офіційне право зберігати книги, які належали фондам східного (за річкою Тисою ) регіону Угорщини. Е. Ойтозі частково реконструювала знищену бібліотеку.

В описі монастиря від початку ХХ ст. згадувалося про вісім тисяч книг, дослідниця виявила й описала півтори сотні з них. Серед цих книг, за свідченням Е. Ойтозі: «...більше половини – з українських друкарень (Київ, Чернігів), Галичини та Волині (Львів, Почаїв, Унів, ряд невеликих недовговічних друкарень), а також із Литви та Білорусі».

Роль Почаївського монастиря мала величезне значення, оскільки в книжкових зібраннях василіан Східної Угорщини, описаних Е. Ойтозі, співвідношення богослужбових книг почаївського походження дуже високе. Нещодавно Ш. Фйольдварі (автор) виявив у католицьких архівах Угорщини джерела про торгівельну діяльність Почаївської лаври. Документи засвідчують інтенсивні контакти деяких власників книжкових колекцій Угорського Королівства з Почаївською лаврою. Він також прийшов до висновку, що при посередництві Почаївського монастиря надходили видання не тільки самої лаври, а й інших друкарень василіанського ордену в Речі Посполитій. Таким чином, завдяки торгівельній діяльності Почаївської лаври до Угорщини потрапив видатний Супрасльський Служебник 1696 р., а також кілька книг
із білоруських друкарень (С. Соболя, Могильовського братства).

Е. Ойтозі описала два примірники Острозької Біблії зі Східної Угорщини, які нині зберігаються в Уніатській богословській академії у Ньїредьгазі. Один із них належав монастирю василіан у Маріаповчі, інший – парафії села Комлошка на північному сході Угорщини. Обидва примірники мають багато покрайніх записів. Нещодавно автор Ш. Фйольдварі опублікував у Польщі більш детальне дослідження з цього питання, в якому показав, що обидва екземпляри було куплено в галицьких землях Речі Посполитої, а потім пожертвувано бідним селам Угорського королівства. Географічні назви в покрайніх записах книг і форми власних імен теж доводять їх галицьку локалізацію.

Походження трьох інших примірників відноситься до сербів. Екземпляр, що має особливе значення, тепер зберігається в Національній бібліотеці Угорщини. Судячи з записів на полях, він належав різним колекціонерам. Сербський православний єпископ Л.Бранкович отримав цю книгу в подарунок від уніатського київського митрополита Йосифа Вельяміна Руцького
(за дослідженнями К. Бор і Х. Голуб). Замість втраченого оригінального від руки був зроблений новий титульний аркуш, вписаний у рамки гравюри румунського видання, надрукованого в Яссах у 1646 р.

На закінчення можна сказати, що Острозька Біблія зіграла визначну роль у конфесіоналізації слов’янських народів, що проживали на теренах Імперії Габсбургів. Отже, розроблена італійським вченим Р. Піккіо концепція поділу слов’янських культур на «Slavia Orthodoxa» і «Slavia Romana» потребує модифікації
з урахуванням слов’янських анклавів візантійського обряду, які жили серед моря західного «латинського» християнства.

UDC 094: 271.2-23(=163.1)](477.81-21-82)»1581»:025.2(439-81)

Sándor Földvári,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7825-0531,
Dr. Phil., Research Fellow,
Lecturer of Baltic Cultures,
Debrecen University,
Debrecen, Hungary
е-mail: alexfoldvari@gmail.com

THE OSTROG BIBLE IN HUNGARY: NEW CONSIDERATIONS ON THE MIGRATION OF BOOKS BETWEEN THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH AND THE HABSBURG EMPIRE

The article provides an overview of five copies of the Ostrog Bible, which are kept in the church and state book collections of Hungary. In Eastern Hungary, two copies belonged to Transcarpathian Ukrainians. The origin of the other three copies belongs to the Serbs.
Keywords: Ostrog Bible, book trade, Habsburg Empire, Polish-Lithuanian Commonwealth, Serbs, Transcarpathia.