ФЕНОМЕН ПУБЛІЧНИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ОСМИСЛЕННІ ВИКЛИКІВ ВОЄННОГО ЧАСУ

Тези доповіді

УДК УДК 323.1:007

Половинчак Юлія Миколаївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4903-5434,
докторка наук із соціальних комунікацій,
керівниця Національної юридичної бібліотеки,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: polovynchak.j@nas.gov.ua

ФЕНОМЕН ПУБЛІЧНИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ ТА ЇХ РОЛЬ
У ОСМИСЛЕННІ ВИКЛИКІВ ВОЄННОГО ЧАСУ

Проаналізовано висвітлення у науковій думці суті феномену публічних інтелектуалів. Наголошено на медійному аспекті їх діяльності та значенні соціальних медіа у ній на сучасному етапі. Підкреслено перспективність дослідження рефлексій інтелектуалів у контексті осмислення російської агресії та соціокультурних трансформацій в українському суспільстві.
Ключові слова: соціальні медіа, публічні інтелектуали, суспільні рефлексії.

Одним із актуальних трендів осмислення сучасних соціокультурних та політичних процесів як у глобальному, так і національному вимірі є певне якщо не розчарування ідеями інформаційної революції та її впливу на розвиток людства, то, принаймні, критичне переосмислення цієї концепції за результатами останніх десятиліть. Йдеться про футуристичні уявлення, досить поширені на межі століть, про інформаційну революцію, що, попри проблемні аспекти, здатна покращити рівень і якість суспільної комунікації та загалом життя. На сучасному етапі все активніше звучать застереження щодо критичних наслідків «ери постправди» – термін, яким описують ситуацію, коли емоційне сприйняття та сформовані переконання та упередження впливають на формування громадської думки сильніше, аніж об'єктивні факти.

Однією із складових сформованого на сучасному етапі глобального медіапопулізму є підважування експертності знання. Відтак тим важливішим стає голос тих, кого називають публічними інтелектуалами. Їх позиція на сучасному етапі є, з одного боку загроженою через заглушення масовим дилетанстським контентом, а з іншого – значно важливішою саме в силу названих ризиків.

Публічний інтелектуал у цій концепції – той, хто переймається суспільно значимими питаннями та відкрито висловлює свої погляди (А. Етціоні); цей же автор говорить про публічного інтелектуала як про «універсала» із позицією з приводу широкого спектра проблем.
В. Склокін пропонує ідентифікувати як публічного інтелектуала представника інтеліґенції, що має зацікавленість ідеями загального характеру політичного чи ідеологічного виміру та висловлює ці ідеї для широкої аудиторії освіченої публіки у доступний для неї спосіб. П. Бурдьє визначає таким чином незалежного ученого, який працює за правилами наукової спільноти, щоб продукувати знання і «спрямовувати це знання у бій».

Публічні інтелектуали – це люди розумової праці, які мають певне публічне ім’я і авторитет і мають достатню відвагу та компетентність висловлюватися публічно з найрізноманітніших суспільно важливих питань (М. Рябчук). Надзвичайно плідною видається ідея українського вченого, що публічні інтелектуали є певною суспільною інституцією громадянського суспільства, яка а) дає в популярній формі фахову оцінку проблем та шляхів їхнього вирішення; б) встановлює певну ієрархію цих проблем, структуризує їх у суспільній свідомості; і в) задає суспільству не лише інтелектуальні, а й певні моральні стандарти мислення та поведінки».

Отже, публічні інтелектуали – фахівці, що працюють для продукування та поширення якісної інформації та суспільних рефлексій, їх популяризації і удоступнення. Така інформація не може за швидкістю продукування і ефективністю просування витіснити «інформаційне сміття» (це визначається спрощеністю, сенсаційністю, конспірологічністю останнього, як і статистичним співвідношенням інформаційно активних фахівців і дилетантів із доступом до інтернету). Проте завдання публічних інтелектуалів – не стільки «перебити» потоки масової інформації, скільки створювати адекватний та фаховий порядок денний для суспільного осмислення та бути альтернативою якісних оцінок і поглядів у випадку запиту.

Дослідження зазначеного явища ставить також питання про інструменти впливу інтелектуалів на суспільство, оскільки феномен публічних інтелектуалів за визначенням М. Рябчука «передбачає не лише інтелектуальність, а й публічність». Йдеться про різні «трибуни» – від університету як не лише наукової, а і громадянської спільноти із помітним інформаційним впливом у західній традиції, до давньої традиції співпраці інтелектуалів із ЗМІ. Медійність на сучасному етапі значним чином передбачає включеність до соціальних медіа як інструменту інтелектуальних рефлексій.

Від появи явища публічних інтелектуалів і відповідного терміну у ХІХ ст., дискусій щодо його природи та ролі; права інтелектуалів на публічну оцінку, в тому числі моральну; відповідальності таких осіб велося чимало. Можна відзначити певні хвилі зростання таких дискусій та пов’язати їх із кризовими етапами та відповідною потребою у суспільних рефлексіях – як у глобальному вимірі, так і в національному. Свого часу Р. Арон вказував на тісний зв’язок інтелектуалів із національною спільнотою: «вони переживають долю своєї батьківщини особливо гостро». Саме національний вимір рефлексій представляє сьогодні особливий інтерес, зокрема і тому, що від осмислення тих глобальних процесів, що сфокусовані на Україні, залежить наступний поступ не лише нашої країни, а і значним чином – людства.

Рефлексії на тему української війни і її глобальних вимірів (викликів демократії та проблем неототалітаризму (значним чином медійного у своїй природі), постколоніальності і неоколоніалізму та фантомної імперськості; перерозподілу глобальних впливів та ін.)
і пов’язані з ними тектонічні зрушення у світобаченні
і світосприйнятті, так само як і консервативний спротив цим зрушенням – тема настільки ж нагальна, настільки і цікава у сьогоднішньому інтелектуальному просторі. Такі рефлексії присутні як у ЗМІ, досить часто трибуною для українських інтелектуалів стають західні видання, що відбиває серед іншого запит західного суспільства та осмислення нинішніх процесів, так
і у соціальних медіа. Останні, хоч і відзначаються нижчим рівнем збереженості інформації, її авторитетності у фахових колах, водночас сприяють її різновекторному поширенню та обговоренню, що є надзвичайно важливим аспектом на сучасному етапі. Відтак ключовими ознаками публічного інтелектуала є не лише професійна компетентність, науковий світогляд і принцип осмислення та подачі інформації, нехай і в спрощеному вигляді, а також соціальний капітал (від впізнаваності до включеності у горизонтальні мережі (групи, форуми) науковців, культурних діячів, творча і професійна взаємодія в спільноті, репутаційні зв’язки). Не менш важливі навички роботи із новими медіа – від технічних до комунікативних.

UDC УДК 323.1:007

Yuliia Polovinchak,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4903-5434,
Dr. Sci. (History), Senior Researcher,
Director of National Legal Library,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: polovynchak.j@nas.gov.ua,

THE ORETICAL BASIS OF THE IMPLEMENTATION OF PROJECTS FROM THE COLLECTION OF VISUAL CONTENT

The coverage of the essence of the phenomenon of public intellectuals in scientific opinion is analyzed. The media aspect of their activity and the importance of social media in it at the current stage are emphasized. The perspective of researching the reflections of intellectuals in the context of understanding Russian aggression and socio-cultural transformations in Ukrainian society is emphasized.
Keywords: social media, public intellectuals, public reflections.