МУЗИЧНІ ДЖЕРЕЛА З «МАТИЦЕ СРПСКА»: ПРОДОВЖУЮЧИ ДОСЛІДЖЕННЯ Н. О. ГЕРАСИМОВОЇ-ПЕРСИДСЬКОЇ

Тези доповіді

УДК 783.2 (477)

Івченко Лариса Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
кандидатка мистецтвознавства,
завідувачка відділу,
відділ музичних фондів,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Шкурган Оксана Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4781-3853,
докторка гуманістичних наук у галузі мистецтвознавства,
Спілка польських музикантів-aртистів,
Варшава, Польща
е-mail: o.shkurgan@wp.pl

МУЗИЧНІ ДЖЕРЕЛА З «МАТИЦЕ СРПСКА»:
ПРОДОВЖУЮЧИ ДОСЛІДЖЕННЯ Н. О. ГЕРАСИМОВОЇ-ПЕРСИДСЬКОЇ

Встановлено походження рукописів з українськими партесними творами з бібліотеки «Матице Српска» (Нові Сад, Сербія). Їх перший власник – Кирило Розумовський, гетьман Лівобережної України у 1750 −1764 рр.
Ключові слова: Ніна Герасимова-Персидська, Кирило Розумовський, Сава Текелія, Матиця Cербська, музичні рукописи, українська партесна музика, бібліотека гетьмана.

Джерела української партесної музики, що зберігаються у бібліотеці «Матице Српска» (далі – МС) у Новому Саді (Сербія) були введені до світового наукового і культурного обігу наприкінці ХХ століття українськими музикознавцями Мирославом Антоновичем (1917−2006) і Ніною Герасимовою-Персидською (1927−2020). Завдяки популярності і значущості зазначених джерел вони були відібрані для представлення у Цифровій бібліотеці Матиці Сербської (проект «Дигитална Библиотекa Матице српске» розпочато у 2006 р.) і на цей час поголосники концертів, як і багато інших документів бібліотеки, представлено і в електронній бібліотеці
і повними текстами на сайті МС. Це дало нам змогу отримати відповіді на деякі питання, що ставилися першими дослідниками, але на той час ще не могли бути вирішеними, а саме виявити їх походження.

Визнаний світовий авторитет і знавець музики бароко, теорії та історії партесного співу, невтомна і талановита дослідниця української музичної минувшини Н. О. Герасимова-Персидська опублікувала у 1991 р. нотну збірку «Українські партесні мотети початку ХVIII століття з Югославських зібрань» (Київ : Муз. Україна, 1991. 453 с.), де виступила як редактор-упорядник і автор вступної статті. Дослідниця звела поголосники у партитуру і репрезентувала майже половину з 5-ти і 6-тиголосних партесних концертів (21 з 53), знайдених у бібліотеці МС. У передмові до нотної збірки мотетів-концертів (1991, с. 3−19), а також у статті «Музичні знахідки з «Матице Српске» зі збірника «Український музичний архів» (1995, с. 9−19) дослідницею було проаналізовано нотні рукописи методами різних джерелознавчих і музикознавчих дисциплін. Одним з перших і найважливіших питань Герасимова-Персидська в обох своїх публікаціях про джерела партесних концертів з МC вважає з’ясування походження рукописів, виявлення колишнього власника або замовника рукописних книг. М. Антонович, котрий опублікував п’ять 5-ти голосних мотетів-концертів ще у 1974 році, у передмові до свого видання зазначив, наче аксіому, що рукописи привіз у Сербію Мануїл Козачинський (1699−1755), відомий як чернець Михайло Козачинський, але Герасимова-Персидська справедливо наголошувала, що «підтверджень цьому факту нема» («Українські партесні мотети початку ХVIII століття…» с. 3) і що «походження рукописів поки що невідомо» («Музичні знахідки з «Матице Српске», с. 9). У той же час, саме у дослідженнях Герасимової-Персидської повідомляється, що в усіх 13 рукописних книгах українських партесних концертів з МС міститься два різновиди старих власницьких печаток. Перший − у вигляді відтиснутої «монограми CR під короною з дев’ятьма зубцями» («Музичні знахідки з «Матице Српске» … с. 9), а також печатки «Сава Тюкюли». Завдяки цьому Герасимова-Персидська висловила гіпотезу про те, що саме Сава Текелія передав примірники рукописів у бібліотеку «Текеліанум».

Сава Текелія (1761–1842) – сербський шляхтич, перший сербський доктор права, філантроп і меценат, засновник Текеліанума, одного з найбільших фондів для сербської молоді за межами Сербії, президент літературно-наукового і культурно-освітнього товариства «Матице српске». У 1838 році при товаристві МС, яке на той час знаходилось в угорському Пешті, Сава Текелія заснував бібліотеку, до якої згідно зі заповітом, після його смерті надійшла власна книгозбірня з родинного міста Арад. На сьогодні вона так само зберігається у фондах Бібліотеки МС, але у Новому Саді (зібрання разом з бібліотекою МС декілька разів змінювала місцезнаходження). Особиста «Библиотека Саве Текелиjе» − одна з найцінніших колекцій для МС, вона налічує 1984 книги п’ятнадцятьма мовами. Усі її рукописні та друковані книги мають власницькі підписи сербського шляхтича. А це означає, що 13 рукописних книг з українськими партесними мотетами не були частиною приватної бібліотеки Сави Текелія. Натомість, у МС зберігається колекція «Библиотека Текелиjанума» (7111 одиниць), в склад якої входять рукописи, стародруки та видання без власницьких ознак приватної збірки Сави Текелія, при тому вони з екслібрисами, печатками, штампами, що свідчать про їх колишніх приватних власників. Печатки, якими позначалися примірники з бібліотеки Текеліанума мають декілька різновидів, виготовлялися вже після смерті Сави Текелія, у т. ч. і печатка «Сава Тюкюли» (1850−1880 роки), що є на сторінках 13 рукописних книг-поголосників партесних концертів.

Отже, ані Михайло Козачинський, ні Сава Текелія не відповідають ролі власників або замовників поголосників українських партесних концертів. Козачинський виїхав з Сербії
у 1736 р., а рукописи, згідно дослідженню філіграней сербським науковцем Борчем Мором (Руско-украјински музички рукописи … из ХVІІІ века у библиотеци Матице Српске. Годишњак Библиотеке Матице Српске за 2022. 2021, с. 77−93) мають пізніший термін виникнення. Про роль Сави Текелія, відносно придбання або передачі зазначених поголосників до бібліотеки − так само не маємо достатньо аргументів. Необхідно було спробувати відшукати замовника або власника, який мав би монограму – скоріш за все з ініціалами CR, графський титул, оскільки власницька печатка під графською короною з 9-ю перлами, був достатньо заможним, щоби замовляти копії книг, дбати про їх оздоблення, шкіряну оправу і золотий обріз. А головна зачіпка-уліка − професійно виготовлена печатка спеціально для маркування примірників бібліотеки. Виникла ідея пошукати власника-замовника серед наявних друкованих книг
у зібранні Текеліанума.

На підготовчому етапі дослідження ми ознайомилися з сучасними друкованими каталогами колекцій МС, доступними у цифровій Бібліотеці МС, де подано описи 9.095 рукописних і друкованих джерел з XV–першої половини XX ст. (література представлена 19 іноземними мовами). Йдеться про серію під редакцією Миро Вуксановича «Каталог легата Библиотеке Матице Српске», (Нови Сад, кн. II, 1997; кн. III, 2001; кн. IV, 2003; кн. V, 2004). Наша увага зосередилася на джерелах латинською, грецькою, французькою, німецькою, італійською, англійською, голландською, іспанською, польською, чеською та російською мовами, тобто тими мовах, які теоретично могли бути у складі бібліотеки освіченого бібліофіла, можливо аристократа, скоріш за все українського походження (бо музика зафіксована у книгах – українські партесні мотети-концерти). Загалом нами було проаналізовано інформацію щодо 6380 бібліотечних одиниць – 4665 з Бібліотеки Текеліанума та 1715 з Бібліотеки Сави Текелія. У бібліографічних описах печатка «CR» жодного разу не трапилася, отже і не коментувалася, і не атрибутувалася, хоча в ілюстраціях до друкованих каталогів було видно, що ця печатка є на титульних аркушах деяких книг.

На наступному етапі наукової роботи в бібліотечних зібраннях МС нами було опрацьовано de visu група з 3000 джерел, що були відібрані як потенційно відповідні нашим пошукам. На сьогодні вдалось встановити, що в зібраннях Бібліотеки МС зберігається 52 облікові одиниці з печаткою «CR», серед яких 13 рукописних книг з партесними творами та 39 стародруків (32 назви, деякі видання мають по кілька томів). З них 7 богослужебних видань – кириличних книг церковно-слов'янською мовою. Решта 25 видань світського змісту, що надруковані так званим «гражданським» шрифтом. Хронологічний період публікацій охоплює роки від 1722 по 1786. Переважна більшість з них приходиться на 60–70 роки XVIII ст.

Одна з книг «Письма Петра Великого, писанные к генерал-фельдмаршалу […] Борису Петровичю [!] Шереметеву…», видана у 1774 р. у типографії московського університету, підтвердила давню гіпотезу про належність знаку «CR» Кирилові Розумовському. На титулі міститься дарчий напис від автора власнику: «Милостивому […] Графу Кириле Григорьевичу разумовскому». Підтверджує цей висновок про власника печатки стаття Андрія Полєтаєва «Старопечатные книги XVII−XVIII вв. в собрании Православного музея Верхотурского Свято-Николаевского мужского монастиря. Часть 3» (Вестник Екатеринбургской духовной семинарии. 2019. № 4. С. 76, 95). Любов до бібліотек К. Розумовського, а також опис знайдених книг з його бібліотек стануть темою наступних розвідок. Питання щодо виникнення і мети виготовлення своєрідної антології духовних мотетів для 3, 5 і 6 голосів (до речі, досить не зручного розміру для практичного використання), питання про шляхи і цілі передачі чи купівлі нот і книг з бібліотеки останнього гетьмана Правобережної України, ще залишилися відкритими.

Зауважимо, що музичних джерел з печаткою «CR» було більше, ніж є зараз. У рукописному каталозі Списак књиг из Текелиjине књижнице коja je у Нови Сад била принесена з 21 червня 1875 року авторства Антонія Хаджича (шифр: РР IV 44, с. 104) зафіксовано три поголосника, а до наших часів зберіглися тільки два – Тенор 1-й і Бас, бракує Тенора 2-го. У рукописах для трьох голосів містилися Служба Божа і 50 триголосних мотетів- концертів.
Безсумнівно праця принесла очікувані результати завдяки приязному ставленню усіх співробітників відділу стародруків та колекцій МС, зокрема завідувачки відділу п. Душиці Грбич, розумінню колегами складності наших завдань та обмеження у часі, сприянню доступу до всіх потрібних нам бібліотечних одиниць.

UDC 783.2 (477)

Larysa Ivchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
Candidate of Art History,
Head of Department,
Department Music Books and Collections,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Oksana Shkurgan,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4781-3853,
PhD in Arts Studies,
Association of Polish Artists Musicians,
Warsaw, Poland
е-mail: o.shkurgan@wp.pl

MUSICAL SOURCES FROM «MATICA SRPSKA»: CONTINUING
THE RESEARCH OF N. O. HERASYMOVA-PERSIDSKA

The origin of the manuscripts with Ukrainian partes works from the “Matica Srpska” Library (Novi Sad, Serbia) has been established. Their first owner was Kyrylo (Cyril) Rozumovsky, hetman of Left Bank Ukraine in 1747−1764.
Keywords: Nina Gerasimova-Persidska, Kyrylo (Cyril) Rozumovsky, Sava Tekelija, Matica Srpska, musical manuscripts, Ukrainian Partesan music, Hetman's library.