МЕТОД МОТИВНОГО ІНТОНУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ДОСЯГНЕННЯ ХОРОВОГО АНСАМБЛЮ

Тези доповіді

УДК 784.087.68:781.62(477.82)
Коляда Юлія Анатоліївна,
ORSID https://orcid.org/0000-0002-5589-8976,
викладачка хорового диригування,
Комунальний заклад вищої освіти,
Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради,
Луцьк, Україна
e-mail: julia-julichka@ukr.net

МЕТОД МОТИВНОГО ІНТОНУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ДОСЯГНЕННЯ ХОРОВОГО АНСАМБЛЮ

Розглянуто теоретичні умови з питань досягнення хорового ансамблю, описана конструкція мотивного інтонування (за системою В. М. Іконника) як дієвий засіб подолання вокально-хорових труднощів та метод що розвиває виконавську техніку й майстерність хорового колективу.
Ключові слова: керівник хору, хорознавство, метод мотивної інтонації, ансамбль.

У важких умовах російсько-української війни, заклади освіти продовжують працювати, дотримуючись професійного кредо «освіта продовж життя», впевнено надають знання та виховують практичні вміння здобувачів освіти. У дослідженні зосереджено увагу на актуальній темі – виховання професійних навичок диригента у роботі з хоровим колективом. Адже майстерність керівника хору, як відомо, залежить від багатьох визначних факторів, а звучання хору не лише від теоретичних знань.
Щоб здобути необхідні вміння та практичні навички варто взяти за основу та вивчити досвід роботи відомих хормейстерів-практиків, виявити та розвинути особистий професійний стиль роботи з хором, втілити ефективні методи та інноваційні технології, адже від вирішення цих завдань залежить розвиток майбутнього музичного мистецтва країни.
Різні аспекти хорознавства та методики практичної роботи розглянуто А. Болгарським та П. Сагайдаком у навчальному посібнику «Хоровий клас і практика роботи з хором». Серед них цінними є вправи для правильного засвоєння співацького дихання. У підручнику «Хорознавство» О. Коломоєць розглянуті теоретичні та практичні основи для отримання навиків чистоти інтонації, описані способи досягнення унісонного ансамблю. Заслуговують на увагу методи роботи з хоровим колективом, що сприяють вихованню високої позиції співу, округлення звуку тощо. І. Зеленецька анонсує чимало вправ для розвитку звуковисотного слуху, наприклад робота над каноном як засіб вдосконалення гармонічних навичок.
У фундаментальній праці К. Пігрова «Керування хором» описані теоретичні та практичні прийоми роботи з хоровим колективом, подана дієва система виховання співака-ансамбліста. В праці розглядаються засоби розвитку голосу, методи виховання ритмічного чуття, поняття горизонтального та вертикального строю, труднощі прийомів інтонування інтервалів, узагальнені засоби прищеплення співочо-ансамблевих навичок тощо. Л. Падалко в посібнику «Виховання ансамблю в хорі» систематизує та теоретично узагальнює питання, що стосуються вокально-інтонаційного ансамблю, навичок кантиленного звучання та досягнення художнього хорового ансамблю, оскільки для розкриття ідейно-художнього замислу потрібне органічне поєднання усіх вокально-технічних і музичних засобів. Вивчаючи запропоновані вченими правила щодо практики роботи з хором, можна зробити висновок, що недостатня увага надається методам, які свого часу запровадив і використовував у своїй діяльності керівник Київського камерного хору імені Бориса Лятошинського Віктор Іконник.
Віктор Михайлович Іконник (1929–2000) належить до числа визначних діячів ХХ століття в галузі хорового мистецтва. Камерний хор імені Б. Лятошинського під його керівництвом, набув високого рівня професіоналізму і був відомий далеко за межами України. Колектив під орудою маестро вперше після тривалої заборони виконав твори М. Березовського, А. Веделя та багатьох інших видатних українських композиторів. Тому, видається, що практичні поради, розроблені В. Іконником мають бути репрезентовані широкому загалу та впроваджені у виконавську та педагогічну практику.
Розглянемо один з методів, який використовував у своїй роботі з хором В. Іконник . Це метод мотивної інтонації, завдяки якому Київському камерному хору, під його керівництвом вдалося виконати усі хорові твори Бориса Лятошинського. Вивчаючи хоровий твір, диригент виконує «чорнову роботу»: над інтонацією, строєм, фразуванням, ансамблем, динамікою, тощо. Метод мотивної інтонації, який запровадив Віктор Іконник, дозволяє виокремити в хоровій партитурі складний для інтонування хід, замінити його на більш зручний, а запам’ятавши та досягнувши чистоти інтонації в новому варіанті – повернутися до співу складної мотивної конструкції. Опираючись внутрішнім слухом на інтонацію попереднього інтервалу, уже правильно проінтонувати його, тобто у кожному мотиві відбирається головне зерно, до якого іде вокальне стремління, що в свою чергу надає художньої виразності.
Інтонування за системою В. Іконника вимагає конкретних відчуттів, зокрема відчуття наступного інтонуючого руху, відчуття музичної лінії фраз, напрямку до кульмінації, гострота тяжіння інтонаційного звороту та ін. Отже, мотивні конструкції які нерідко зустрічаються у творах сучасних композиторів, повинні бути виокремлені з музичної фактури та опрацьовані диригентом, а надалі і хоровим колективом. Після клопіткого опрацювання ці короткі мотиви об’єднуються в музичні фрази, далі в речення та в суцільну музичну канву.
На прикладах хорових творів Б. Лятошинського, використовуючи плакати та схеми, Віктор Іконник намагався донести своє бачення у переосмисленні системи інтонування інтервальних і ладових тяжінь, як такої що не в змозі вирішувати виконавські завдання атональної музики. Варто зазначити, що твори Бориса Лятошинського є надзвичайно складними в інтонаційно-гармонічному відношенні та поліфонічному наповненні. Вони відмінні за настроями, насичені різноманітними композиційними прийомами. У другій половині ХХ століття, Камерний хор під орудою В. Іконника, завдяки методу мотивного інтонування, був єдиним в Україні який виконував їх на високому професійному рівні.
Таким чином, диригентське виконавське мистецтво змінюється весь час. Воно пройшло величезний шлях модифікацій та пошуків ефективних методів, серед яких якісним є метод мотивного інтонування, як новий засіб досягнення та вдосконалення хорового звучання. Метод, який розробив у своїй практиці В. Іконник, потребує глибшого дослідження та вивчення, а згодом впровадження в практичну діяльність хорових колективів.

UDС 784.087.68:781.62(477.82)
Yulia Koliada,
ORSID https://orcid.org/0000-0002-5589-8976,
lecturer of choral conducting of The Municipal Higher Educational Institution, «Lutsk Pedagogical College» of the Volyn Regional Council,
Lutsk, Ukraine
e-mail: julia-julichka@ukr.net