МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СВІТУ ЛЮДИНИ УКРАЇНСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ЗА ФОНДАМИ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО)

Тези доповіді

УДК 930.2+[93::159.942]

Петрушко Людмила Анатоліївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7175-9143,
кандидатка історичних наук,
наукова співробітниця,
відділ кодикології та кодикографії,
Інститут рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: liudmyla1991@ukr.net

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СВІТУ ЛЮДИНИ УКРАЇНСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
(ЗА ФОНДАМИ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО)

Розкрито методику дослідження емоційного світу людини українського Середньовіччя.
Ключові слова: історія емоцій, Інститут рукопису, інформаційний потенціал, текстологічний аналіз, контент-аналіз.

Вибір емоційного світу предметом наукових пошуків пов’язаний з історіографічними тенденціями, що визначені антропологічним поворотом у гуманітаристиці з його інтересом до людини минулого в усій повноті її буття. Представники перспективного та популярного в західній науці напряму – історії емоцій – пропонують різні підходи до вивчення цієї сфери. Одним із найбільш ефективних вважається той, який запропонувала американська медієвістка Барбара Розенвайн. Він пов’язаний
із концептом емоційних спільнот.
Для українського Середньовіччя однією з найважливіших емоційних спільнот була чернеча община Києво-Печерського монастиря – найзначнішої православної обителі середньовічної доби, що відіграла виняткову роль у християнізації Русі, у становленні монашества, у розвитку духовності, у виборі святості як ідеалу середньовічного соціуму, була духовним центром українських земель, а також мала надзвичайно високий статус у суспільстві.
Як свідчить ознайомлення з дослідженнями Б. Розенвайн,
її методика полягає у вивченні системи відчуттів конкретної емоційної спільноти – арсеналу емоцій, що їм надається увага цією групою осіб, у пошуку відповіді на питання про емоційність цієї спільноти тощо.
У своїх наукових пошуках, взявши за основу згаданий підхід американської медієвістки, ми дещо відступили від її методики, зосередившись на вивченні одного аспекту емоційного світу. А потім, за цією ж схемою, перейшли до спостережень над іншими його складовими.
Початково в центрі наших досліджень були сльози і печаль за текстом Києво-Печерського патерика, список якого зберігається
у фондах Інституту рукопису. Ми виходили з того положення, що
у названому джерелі відображений насамперед погляд печерської спільноти на (не)радісні емоції. Але, оскільки пам’ятка належить до східноєвропейських середньовічних текстів, які позбавлені вимислу
і відображали тогочасну дійсність, вважаємо, що реальна складова емоційного світу в ній також присутня.
Тож увагу було зосереджено на наступних аспектах, які пов’язані з інформаційним потенціалом пам’ятки. Насамперед – це обставини, за яких згадуються в тексті печаль і сльози. Ідеться про ситуації прояву названих емоцій. Кожна з них є, звісно, індивідуальною, і лише з метою систематизації ми групували згадки за деякими спільними рисами. Після здійснення класифікації підраховувалася кількість емоційних номінацій по кожній обставині (враховувалася кожна згадка сліз чи печалі, навіть якщо вони вживались як синонімічні). Так, за допомогою методу контент-аналізу ми виявили більшу або меншу актуальність тих чи інших обставин – насамперед у сфері уявлень, але, вважаємо, що це було відображенням і реального світу. Звертали також увагу на те, чи згадуються ці ситуації в різних контекстах, різних структурних частинах Отечника, різних авторів. Зважаючи на історію тексту Києво-Печерського патерика, який дійшов до нас у різних списках різних редакцій, з метою визначення того, наскільки теза про актуальність справедлива для всього досліджуваного періоду (ХІ–ХVІ ст.), ми залучали різночитання, які наводить у своїй публікації Патерика Д. І. Абрамович.
На основі інформації про обставини робилися висновки про актуальність цінностей, які засвідчені визначеними ситуаціями прояву печалі та плачу.
Ще одним етапом дослідження було встановлення оціночного ставлення до смутку і сліз. Для цього здійснювався текстологічний аналіз контекстів. Якщо печаль чи плач виступають предметом повчання чи настанови, якщо вони репрезентовані Ангелами, святими, позитивними героями, якщо вони представлені як позитивна характеристика осіб, якщо вони породжені любов’ю, співчуттям тощо, якщо вони не сковують тих, кому належать, приводять до позитивних результатів (молитва, дія), у такому випадку можна говорити про їх схвальну оцінку. Якщо ж вони викликані гріхами та пристрастями (марнославство, сріблолюбство тощо), якщо їх джерелом названо ворога спасіння, якщо вони перешкоджають молитві і добрій діяльності, забираючи сили, то йдеться про маркування таких емоцій знаком мінус. Крім цього, є такі смуток
і плач, щодо яких важко визначити однозначно позитивне чи негативне ставлення, скоріше воно є в таких випадках нейтральним чи позитивно-нейтральним (нейтрально-позитивним).
Важливим і цікавим аспектом дослідження є виявлення ментальних моделей, пов’язаних з емоціями, які вивчаються. Ідеться про уявлення, що стосуються сліз і печалі. У цьому випадку також необхідний аналіз контекстів згадок. У результаті таких досліджень було виявлено, що духовний плач, який вважався дуже важливим, пов’язувався з усамітненням, щоб бути відомим лише Богу, чому
в тому числі сприяли подвиг затворництва – для монахів – і храм – для мирян. Духовним сльозам належала першість серед духовних подвигів, вони вважались однією з важливих складових життя монашествуючих. Покаянний плач супроводжується постом. Присутнє в Патерику також розуміння важливості постійного плачу за свої гріхи. Названі сльози розумілись як дар Божий. У пам’ятці, вважаємо, присутнє також розуміння можливості переходу до духовного плачу від неправильних або природних нерадісних емоцій. Серед засобів боротьби з гріховною печаллю названо пам’ять про Царство Небесне і вічну муку, розповідь ближнім. Необхідними вважалися добрі поради й утішення ближніх у скорботі.
Важливо, що апробація охарактеризованої методики на інших аспектах емоційного світу – радості, страху та гніві – підтвердила її ефективність. Понад це, зіставлення висновків, отриманих
у результаті дослідження (не)радісних та радісних емоцій, підтвердило актуальність низки цінностей, оціночного ставлення та ментальних уявлень. Цінності, виявлені під час аналізу емоцій гніву, також відповідали отриманим раніше результатам. Варто зауважити, що при дослідженні страху виявлення ціннісних орієнтирів не було можливим.

UDC 930.2+[93::159.942]

Liudmyla Petrushko,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7175-9143,
Candidate of Historical Sciences,
Research Fellow,
Department of Codicology and Codicography,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: liudmyla1991@ukr.net

METHODS OF RESEARCHING OF EMOTIONAL WORLD OF HUMANS OF THE UKRAINIAN MIDDLE AGES (THROUGH FONDS OF INSTITUTE OF MANUSCRIPT OF V. I. VERNADSKYI NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE)

The method of researching the emotional world of a person in the Ukrainian Middle Ages is revealed.
Keywords: history of emotions, Institute of Manuscript, informational potential, textual analysis, content analysis.