ОПРАВИ СЕРБСЬКИХ РУКОПИСІВ XVІІ ст.: СПРОБА АТРИБУЦІЇ

ЗаявникГальченко Олена Михайлівна (Україна)
КонференціяМіжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» (2023)
ЗахідСекція 6. Сучасні тенденції формування, збереження, дослідження рукописних фондів
Назва доповідіОПРАВИ СЕРБСЬКИХ РУКОПИСІВ XVІІ ст.: СПРОБА АТРИБУЦІЇ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 095

Гальченко Олена Михайлівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1020-4675,
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
старша наукова співробітниця,
відділ кодикології та кодикографії,
Інститут рукопису,
Національна бібліотеки України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: Galchenko@nbuv.gov.ua

ОПРАВИ СЕРБСЬКИХ РУКОПИСІВ XVІІ ст.:
СПРОБА АТРИБУЦІЇ

Розглянуто питання датування оправ XVІІ ст. на сербських рукописах, їхній сучасний стан та особливості вивчення. Висвітлено результати дослідження рукописів в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Ключові слова: атрибуція книжних оправ, сербські оправи XVІІ ст., сербська книжність, оздоблення сербських оправ, техніка оправлення.

У Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського при науковому описуванні масиву кириличних рукописів XVII ст. виявлена невелика кількість рукописних книг (далі – РК) сербського походження. Основний їх корпус міститься в колекції Церковно-археологічного музею колишньої Київської духовної академії (ф. 301) і становить 12 од. зб., 8 із яких мають оправи. Інтерес до них пов’язаний з тим, що всі вони, крім однієї, є первинними і їх вивчення може розширити знання про конструкцію, характер оформлення оправ зазначеного періоду та застосованих для цього інструментів.
При датуванні оправ виникли певні труднощі через відсутність інформації стосовно їх дослідження. Єдина праця, в якій містяться згадки про конструкцію та оздоблення сербських оправ XVII ст., опублікована 1974 р. Загоркою Янц. Через обмеженість наведених у роботі відомостей її не завжди можна використати для атрибуції оправ зазначеного періоду. Саме з цим ми стикнулися при описуванні досліджуваних оправ. Тому на початку їх вивчення, спираючись на спостереження колег, ми припустили, що окрема особа – майстер-інтролігатор або палітурна майстерня дотримувалися певних традицій як у техніці виготовлення, так і в зовнішньому оформленні оправ. При оздобленні це проявилось у застосуванні однотипних схем розташування тиснення та певного набору інструментів, які могли застосовуватись у різному поєднанні. Тому наявність на кількох оправах однакових схем тиснення з однаковими та подібними за формою та зображенням інструментів можуть вказувати на регіон, майстерню або майстра, що їх вживав. Оскільки більшість із досліджуваних оправ є первинними, датою їх створення доцільно вважати час написання РК, що визначається за філігранями на папері та записами із зазначенням дати їх створення.
У процесі вивчення первинних оправ до них було долучено ще дві вторинні оправи XVIІ ст., виявлені на сербських РК першої половини XVI ст. (№ 133 л, 376 л), конструкція та характер оздоблення яких близькі, а в деяких випадках тотожні до досліджуваних. З оправ були зроблені схеми розміщення тиснення та протирки із застосованих інструментів, які були систематизовані за подібністю використаних схем, характером та формою інструментів. Виявилося, що для оздоблення окремих оправ застосовано ряд спільних за формою та малюнком інструментів, вживання яких також співпадає з певними схемами тиснення. Було виділено п’ять груп однотипних оправ: чотири репрезентують візантійську техніку оправлення (9 од. зб. = 10 оправ), а одна група – готичну (2 од. зб.).
Для оправ перших чотирьох груп характерна однотипна конструкція: дерев’яні кришки за розміром співпадають з форматом РК, а вздовж їх торців ідуть жолобки, що перериваються не доходячи до зовнішніх кутів; каптал виступає над краями кришок, а його кінці частково заходять на них; шиття блока «ланцюжком» робило корінець гладким після поволочення шкірою, сліпе тиснення наявне тільки на кришках. Між собою групи різняться лише формою жолобків на кришці, способом їх кріплення до книжного блока та характером оздоблення кришок.
Група 1 – № 368 п, 342 п (складається з двох окремих частин), 371 п – чотири первинні оправи датовані другою чвертю ХVІІ ст. (між 1641–1646). Усі мають майже однакову схема розміщення тиснення на кришках. Відмінності спостерігаються тільки в дрібних деталях заповнення внутрішнього простору обрамлення та в поєднанні бордюрних басм обрамлення. Воно складається з двох рамок різного розміру, утворених із бордюрних басм, які облямовуються та поєднуються між собою в кутах потрійними лініями, їх перетини фіксуються басмами з концентричних кіл. Для оздоблення оправ цієї групи використано 10 басм, шість із яких вживано для оздоблення всіх оправ, що може бути вказівкою на походження з однієї майстерні. Запис на рукописі № 371 п про його переписування 1646 р. у монастирі Св. Павла на г. Афон (Греція) дозволяє віднести ці оправи до зазначеного регіону, тим більше, що ряд з подібних басм виявлено Дж. Будалісом на поствізантійських оправах Іверського монастиря на г. Афон.
Група 2 – № 129 л, 133 л – включає вторинні оправи XVII ст. Підставою для їх об’єднання стали не схеми розміщення тиснення, а застосовані для оздоблення інструменти. Басма у вигляді дзвоника за формою майже однакова на обох оправах, але дещо відрізняється від подібної басми групи 1. Майже ідентичну за формою басму наводить Дж. Будаліс. Оправа № 129 л має басми, що подібні за рисунком до басм на оправах № 342 п, 368 п, 371 п. Можна припустити, що оправи цієї групи також походять з монастирів Афона. Через нечисленність наявної інформації припущення є ймовірним і потребує подальших доказів.
Група 3 – 130 л, 376 л – первинні оправи, що датуються, відповідно, серединою XVІ ст. та другою чвертю XVII ст. Мають майже однакову схему членування поверхні обох кришок. Єдина відмінність – обрамлення на № 130 л має по одній додатковій горизонтальній орнаментальній смузі, що прилягає до нього впритул з середини. Форма обрамлення подібна до обрамлення групи 1. Спільним є також використання для обрамлення на обох оправах майже однакових за малюнком басм. Виявити подібні басма в літературі не вдалося, але з огляду на їх значну подібність можна припустити, що вони були створені якщо не в одній майстерні, то принаймі в одному регіоні.
Група 4 – № 131 л – первинна оправа. Наявність на рукописі дати написання – 1656 р., дозволяє точно датувати оправу 60-ми роками XVІІ ст. або початком третьої чверті століття. Композиція кришок цієї групи зустрічається на сербських оправах XVI ст., які наводить З. Янц, але в нашому випадку кути лінійного обрамлення фіксуються квадратовими квітчастими басмами (відомі ще від XIV ст.), розташованими горизонтально у вигляді прямокутника, а не під кутом у вигляді ромбу, що характерно для оздоблення всіх оправ 1-ї групи та № 129 л з 2-ї. Схема розміщення тиснення на кришках однакова, різною є тільки кількість ліній (дві або три), що використані для членування поверхні. Крім того, у потрійних лініях центральна є ширшою за бічні. Простір між лініями заповнений круглими басмами двох видів, що різняться між собою розміром та зображеннями: одна містить спрощене зображення дракона, вписане в коло, а друга є стилізованою сніжинкою в колі дещо меншого діаметру. Аналогів цим басмам не вдалося знайти, але зображення драконів у різних варіантах зустрічаються на сербських оправах від ХІІІ до XVIІ ст. включно.
Група 5 репрезентує оправу готичної конструкції – № 175 л, що є первинною оправою XVIІ ст. Вона вирізняється не тільки конструкцією та оздобленням, а й форматом у 8˚, що не дозволяє звузити хронологічні рамки через складність її датування за філігранями. Схема розміщення тиснення на кришках однакова, дещо різняться за формою та рисунком кутики, відтиснуті в центрі кришок, що скомпоновані між собою у вигляді ромбу. Обрамлення складається з двох рамок різного розміру, виконаних подвійною лінією дорожником та з’єднаних між собою в кутах одинарною лінією. Воно подібне до обрамлення третьої групи, але зовнішні кути обрамлення фіксуються квітчастою басмою у вигляді 8-пелюсткової квітки. Це єдина оправа, що має тиснення на корінці: обабіч бинтів відтиснуто суцільну пряму дорожником, а в проміжках між ними – квітчасту басму.
Поширенню оправ нової готичної конструкції сприяло винайдення книгодрукування в Європі. Для них характерні такі ознаки: шиття на шнурах (одинарних чи подвійних), кришки більші за книжний блок з кантами та рантами, шкіряне покриття оздоблювалося золотим чи сліпим тисненням або здійснювалося з одночасним поєднанням обох видів тиснення. Оскільки книгодрукування в сербів не набуло значного поширення, візантійські оправи ще тривалий час превалювали над готичними при оправленні національних РК.
Незначна кількість наявних оправ не дозволяє чітко визначити конкретні території та майстерні їх виготовлення, але на підставі проведеного аналізу можна стверджувати, що оправи першої групи виготовлені на Афоні, а оправи другої зазнали впливу афонського стилю оформлення. Первинність досліджуваних оправ дозволяє більш точно окреслити хронологічні рамки їх вживання, що коливаються в межах другої та третьої чвертей XVII ст.

UDC 095
Olena Halchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1020-4675,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Fellow,
Senior Research Fellow,
Department of Codicology and Codicography,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: Galchenko@nbuv.gov.ua

BOOKBINDING OF SERBIAN MANUSCRIPTS OF 17TH CENTURY: ATTRIBUTION ATTEMPT

The issue of dating the bookbinding of the 17th century on the Serbian manuscripts and the modern state and peculiarities of their study were considered. The results of their study at the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine are highlighted.
Keywords: attribution of bookbinding, Serbian bookbinding of the 17th century, Serbian booklore, decoration of Serbian bookbinding, bookbinding technique.