ДО КЛАСИФІКАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ДОКУМЕНТІВ ІЗ ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Тези доповіді

ДО КЛАСИФІКАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ДОКУМЕНТІВ ІЗ ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Розглянуто питання класифікації: за матеріалами носія; за матеріалами для фіксації інформації на носії; за способом фіксації інформації на носії (технологія). Надано пропозицію створення і використання класифікаторів для оптимізації моніторингу фізичного стану фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – НБУВ) за визначеними характеристиками матеріалів документів.
Ключові слова: одиниця зберігання, матеріальний носій, матеріал інформації, класифікатор матеріалів.

Реалізація відповідних заходів для стабілізації фізичного стану фондів НБУВ потребує визначення всіх матеріалів, із яких виготовлені документи (одиниці зберігання), характеристик цих матеріалів, за якими можна проводити дієвий моніторинг цих одиниць зберігання, створення системи збирання відповідної інформації у всіх сховищах. Передбачається накопичення цієї інформації для автоматизованої обробки таких даних та отримання аналітичних висновків щодо збереженості фондів з метою укладання відповідних рекомендацій щодо подальших заходів детального обстеження, консервації, реставрації. Підґрунтям такої діяльності може стати класифікатор матеріалів документів із фондів НБУВ. Під класифікацією розуміємо розподіл матеріалів, як складових одиниць зберігання, їх властивостей, їх форм на окремі види, групи, підгрупи тощо. З метою отримання відповідної інформації про матеріали та їх властивості у цьому році працівниками відділу наукових технологій збереження фондів було виконано низку обстежень майже по всіх фондах НБУВ. Отриману інформацію було опрацьовано, за результатами чого нами пропонується така класифікація матеріалів документів (одиниць зберігання), а також індивідуальних засобів зберігання (далі – ІЗЗ) для цих одиниць.
Насамперед пропонуємо розділити усі матеріали на декілька груп:
1. Матеріали носія інформації або матеріальна основа документів (одиниця зберігання). Наприклад, здатність таких матеріалів як глини змінювати свої форми видавлюванням і утримувати надані форми за певних умов тривалий час, піддані обробці металеві пластини для гравюр, запис на плівку та на диск.
2. Матеріали (засоби) для фіксації інформації;
3. Матеріали для виготовлення ІЗЗ;
4. Реставраційні і витратні матеріали для відновлення документів.
Важливою ознакою характеристик наведених груп матеріалів є їх походження. Тому по групах матеріалів класифікатора пропонуємо використати такі фасети:
• природні матеріали;
- рослинного походження (до прикладу, деревина, пальмове листя, природні волокна, папір, картон, бавовна, льон, клеї целюлозний, декстриновий, смоляний, нітроклей);
- тваринного походження (до прикладу, шкіра, пергамент, шовк, клей міздровий, кістковий, риб’ячий, казеїновий);
- мінерального походження (до прикладу, глини, мінерали, мідь, клей силікатний).
• штучні матеріали;
- штучного походження (до прикладу, штучні волокна і текстиль, штучний пергамент, штучний шовк, фотопапір, папір і картон з синтетичними волокнами, клеї на основі целюлози, крохмалю, білків, силікатів,);
- мінерального походження (скло, кераміка, напівпровідники, бронза).
• синтетичні матеріали (до прикладу, поліетилен, пластичні маси, і інші полімерні матеріали, синтетичні клеї епоксидні, БФ-2,-4,-6, ПВА, МАРС, МЦ, Ц, клеючі олівці, ПВХ, гумові клеї Бустилат, Гумілакс, 88-Н, синтетичний столярний, уретановий).
Наступною ознакою для систематизації першої і другої груп матеріалів є способи фіксації інформації на матеріальній основі документа (одиниці зберігання) засобами для фіксації інформації. Безперечно, що способи і засоби фіксації на матеріальних носіях змінювались з розвитком технологій.
За способом фіксації інформації вони поділяються на:
• письмові, до яких належать усі рукописні та машинописні документи, і виготовлені за допомогою друкарської та розмножувальної оргтехніки (до прикладу, наведемо глиняні таблички з клинописним письмом [поч. ІІІ тис. до н.е.] ф. 301, №431 Л з фондів Інституту рукопису (ІР) НБУВ, рукописні книги, друковані видання тощо);
• графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні (до прикладу, гравюри, мапи, рисунки, малюнки, схеми, плани тощо);
• фото- й кінодокументи, що створені способами фотографування й кінематографії (до прикладу, кіно - та фотоплівки та фотокартки, записи в електронному форматі);
• фонодокументи, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію (до прикладу, записи на платівки, фоноциліндри, плівку, диски тощо, а також записи в електронному форматі).
Отже і класифікувати їх потрібно подібним чином.
Природно, навести перелік базових назв матеріалів, які піддаються систематизації за вже наведеними ознаками: береста, дерево, картон, луб, папір (виду), папірус, картонажні вироби, пергамент, шкіра, воски та добавки, глина, камінь, кераміка, метал, пальмове листя, платівки, пластик, плівка, скло, тканина, фонографічний циліндр, електронний носій інформації, клей, білила титанові, гуаш художня, олівець чорно-графітовий зі ступенем твердості М-2М, паста чорнильна чорна, порошок, сажа, типографська фарба, туш чорна рідка, фарби акварельні художні, чорнила, палітурний композиційний матеріал, полімерна плівка, стрічка каптальна.
Матеріали в свою чергу можуть поділятися на види (до прикладу, афішний, газетний, ганчір'яний, друкарський, естампний, крейдований (пігментований), мармуровий, нотний, офсетний, реставраційний масою 9-20 г/м² та 50-90 г/м², рисовий, форзацний, фотопапір тощо). А ці види можуть мати підвиди (наприклад, фотопапір включає підвиди: основа для фотопаперу, желатин, колодій, альбумін).
Подаємо також модель структури, в якій задіяні класифікатори, для моніторингу фактичного фізичного стану документів:
1. Група матеріалів;
2. Походження матеріалів;
3. Способи фіксації інформації (технологія);
4. Назва матеріалу (базова);
5. Вид матеріалу;
6. Підвид матеріалу;
7. Технічні параметри (властивості) за назвою матеріалу;
8. Можливі фактори ризиків, які погіршують вихідні властивості матеріалу;
9. Прояви впливу можливих ризиків;
10. Прогнозований термін зберігання матеріалу, без впливу на нього процесу стабілізації.
Впровадження класифікаторів розглядаємо як узагальнення і адаптацію сучасної інформації про матеріальну основу документів для використання її у системі моніторингу фізичного стану фондів НБУВ.