ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ТА КИРИЛО СТЕЦЕНКО: ТВОРЧИЙ ПЕРЕТИН

Тези доповіді

УДК 39. (477.83)

Дубровіна Ірина Володимирівна,
ORCID: 0000-0002-6676-4789
кандидат педагогічних наук, доцент, науковий співробітник,
Відділ музичних фондів,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: dubrovinaiv@nbuv.gov.ua

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ТА КИРИЛО СТЕЦЕНКО: ТВОРЧИЙ ПЕРЕТИН

Аналізуються окремі сторінки співпраці митців О. Олеся та К. Стеценка з метою переосмислення вітчизняної літературно-музичної спадщини кінця XIX – початку XX століття.
Ключові слова: символізм, український романс, хорова спадщина, співпраця митців.

В історії української культури є постаті, творчість яких настільки багатогранна й значна, що потребує різностороннього дослідження. Час від часу відбувається переосмислення масштабів діяльності митців, нерідко для цього необхідне відокремлення та висвітлення деяких сторінок їх творчого шляху.
Поезія Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба, 1878—1944), письменника-символіста, драматурга, громадського діяча «сповнена загадкових ритмів мелодій, тонів і справді моцартівської легкості» (за висловом І. Цуркана) стала невичерпним джерелом для композиторів. Адже синтез музики та образного слова були єдиним цілим для поета. Музикознавці нараховують більше ста композиторів, які поклали Олесеві рядки на музику, створивши музичні твори різних жанрів: солоспіви, хори, мелодекламації, опери, музику до вистав, пісні для дітей. Поезія Олеся багатобарвна – в ній і біль, і скорбота, і натхнення, і надія, і любов. Секрет популярності віршів Олеся серед композиторів полягає, певно, не лише в «пісенності» поетичного складу, ритмічності та музикальності, а й у самоусвідомленні ним себе «як співця», у широко вживаних у поезії митця зворотах, таких як: «срібні акорди», «звуки ніжні», «хвилі пісень», «серце заспівало», «недоспівані пісні» та ін. Можливо, тому його поезія сприймалася композиторами як «своєрідна душевна сповідь, щоденник яскравих непересічних вражень» (Макарова В., Макарова Л. І слово в пісні відгукнеться…: Суми: Собор, 2003. С. 95). З листа Олеся до дружини (Віри Антонівни Кандиби) ми дізнаємося про зустріч поета з композитором К. Стеценком, який у той час працював над музикою до його творів: «Вчора був у Стеценка. «Тополенька» чарівна, гарні й інші речі. «Айстри» Лисенка хороші наприкінці, початок у надто швидкому темпі» (Адаменко А. Г. Архів О. І. Олеся (Кандиби). Збірка оглядів фондів відділу рукописів ЦНБ. К., 1962. С. 19–28). Тобто з листування ми можемо зробити висновки, що поет мав змогу почути музичні твори, покладені на власну поезію, у виконанні К. Стеценка, міг висловлювати власну точку зору та оцінювати композиції.
Кирило Стеценко (1882 –1922) – видатний композитор, хормейстер, педагог, науковець, громадський діяч, музикознавець, публіцист. Як зазначає дослідниця Ніна Королюк: «продовживши традиції М. Лисенка у зверненні до історичної та громадянської тематики, композитор заглибився у внутрішній світ людини з усією його складністю і неповторністю» (Королюк Н. Корифеї української хорової культури ХХ століття. Київ : Муз. Україна, 1994. С. 40). Вокальна творчість видатного українського композитора К. Стеценка вирізняється яскравою самобутністю – різноманітна та лірична, багата щодо стильових та образних напрямів, жанрових різновидів, інноваційних композиторських прийомів. Саме Кирилу Стеценку належить найбільша кількість музичних інтерпретацій поетичного слова О. Олеся, можливо, через те, що лірика – його рідна стихія. На думку дослідниці О. Мірошникової, «темпераменту Стеценка-композитора, Стеценка-диригента були близькі ліричні твори: вони звучали у нього особливо виразно» (Мірошникова О. К. Г. Стеценко як хоровий диригент. Українське музикознавство. №3. Музична Україна, Київ, 1968. С. 215). Певно, тому він зміг майстерно осягнути глибину Олесевого слова, втілити у звуках неповторне розуміння його поетичних образів та тонких емоційних нюансів. Так, наприклад, хор «Усе жило, усе цвіло» вражає експресією тужливої партії сопрано, що нагадує сумні народні мелодії, контрастні інтонаційні фарби. Серед кращих зразків філософської лірики К. Стеценка – хор «Над нами ніч» на слова О. Олеся. Романтичне сприняття образів природи, болісні переживання внутрішніх мук людини, що страждає від суворої дійсності, протиставлення світла та тіні, добра та зла, реального та уявного – все це довершено композитор змальовує мистецькою палітрою. Яскрава мелодика та багаті гармонічні звороти, застосування народних діатонічних ладів, щедре використання гармонії - робить його перлиною української лірики. На думку Л. Пархоменко, солоспіви Стеценка саме на слова Олеся «дозволили створити ліричні композиції з поглибленим психологізмом, вишуканою поетичністю або драматизмом» (Пархоменко Л. Л. Кирило Стеценко. Київ: Муз. Україна, 2009. С .213).
Як писав М. Грушевський, «хто чув хоча б один раз виконання хорів Стеценка до чудових Олесевих віршів «Живи Україно» та «Вкраїно Мати», тому не треба з’ясовувати політичні симпатії покинулого нас великого музиканта» (Грушевський М. Поезія Олеся. Українське слово: хрестоматія укр. літ-ри та літ. критики XX ст.: у 3 кн. / упор. В. Яременко. Київ : Рось, 1994. Кн. 1. С. 257–265). У фондах інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються гімни К. Стеценка. Цікаво, що композитор, окрім фортепіано, використовував і скрипковий супровід у солоспіві, що надавало йому щемлячого одкровення та близькості зі слухачем. Для прикладу, романси на слова О. Олеся «Порвалися струни» та «Гроза пройшла» відрізняє «приваблююча сила у щирій наспівній мелодиці, сповненій душевної теплоти, глибокого ліризму та яскравого національного колориту» (Фільц Б. Український радянський романс. Київ «Наукова думка», 1970. С. 55).
У відділі музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються першодруки – дванадцять видань Стеценка з нотної серії «Твори Українських композиторів», що підготовлені видавництвом «Дніпросоюз» («Губсоюз»), серед них «Живи, Україно!» (1921), «І ви покинули» (1921), «Над нами ніч» (1921), «Сонце на обрії» (1921). На жаль, одинадцять видань серії «Творчість Українських композиторів» надруковані не були, зокрема марш К. Стеценка для мішаного хору «Покинь, мій синочку, ридати» на слова О. Олеся (Савченко І. Видавнича діяльність Кирила Стеценка у Дніпровському союзі споживачів союзів України. Науково-інформаційний бюлетень №4 Меморіального музею К. Стеценка у с. Веприк. 2012. С. 27–31). У серії «Українська музична бібліотека» опубліковано наступні солоспіви К. Стеценка на слова О. Олеся: «Коли вже ти, сонечко, мені зійдеш» (1919), «Хтось постукав в моє серце»(1919), «Чому: Чому я барвінком в гаю не стелюсь? (1919)», «І Ви покинули»(1921) , «Над нами ніч» (1921), «Сонце на обрії» (1921).

Отже, музична спадщина К. Стеценка на слова О. Олеся є зразком високого мистецтва вокальної музики, адже вона дійсно збагатила скарбницю вітчизняної музичної культури.

UDC 39. (477.83)

Iryna Dubrovina,
ORCID: 0000-0002-6676-4789
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor,
Senior Research Associate,
Music Books and Collections Department,
Institute of Book Studies,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: dubrovinaiv@nbuv.gov. ua

OLEKSANDR OLES AND KYRYLO STETSENKO: CREATIVE INTERSECTION

Separate pages of the collaboration of artists O. Oles and K. Stetsenko are analyzed with the aim of rethinking the national literary and musical heritage of the end of the 19th - beginning of the 20th century.
Keуwords: symbolism, Ukrainian romance, choral heritage, collaboration of artists.