Періодика у спецфонді ЦНБ АН УРСР у сфері читацьких інтересів кінця 60-70-х роках ХХ ст.

Тези доповіді

УДК 93(477):[025.7/.9:070.18]

Дзира Олеся Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3928-3824,
кандидатка історичних наук,
завідувачка відділу зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
е-mail: dzyraolesya@gmail.com

ПЕРІОДИКА У СПЕЦФОНДІ ЦНБ АН УРСР У СФЕРІ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ КІНЦЯ 60–70-Х РОКАХ ХХ СТ.

Встановлено, які українські та іноземні періодичні видання користувались найбільшим попитом у користувачів відділу спеціального зберігання Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР в кінці 1960-х–1970-ті роки. Обґрунтовано, чим це було зумовлено.
Ключові слова: спецфонд Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР, заборонена періодика, читачі.

У відділі спеціального зберігання Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР (далі – ЦНБ АН УРСР) зберігалась зарубіжна періодика, яка становила великий інтерес для радянського читача. Можна стверджувати, що її вивчення було пріоритетним для користувачів спецсхову, особливо у 1970-ті роки. Період запропонованого дослідження охоплює поступове згортання реформ М. С. Хрущова, що позначились на культурно-освітньому та науковому житті, перехід до авторитаризму Л. І. Брежнєва, придушення руху шістдесятників й погрому суспільних і гуманітарних наук у 1972 р. У бібліотеках він супроводжувався черговими вилученнями літератури. Обрана тема не була предметом наукових досліджень, її вивчення займе відповідну нішу в українському та діаспорному пресознавстві.
Головним джерелом для написання тез стали журнали обліку читачів та виданої літератури за 1969, 1969–1974, 1976–1978 рр., що збереглись серед внутрішньої документації відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, який став правонаступником спецфонду.
Основну масу користувачів відділу спеціального зберігання складали викладачі, аспіранти, докторанти провідних українських університетів, інститутів, педінститутів та науковці з гуманітарних, суспільних інститутів Академії наук УРСР. Це були не випадкові люди, специфіка їх роботи відкривала їм доступ до таємного відділу. Правила користування спецфондом передбачали отримання відношення від установи, де працювали читачі, з вказівкою теми наукової діяльності.
У 1969 р., згідно слів тогочасного завідувача відділом Т. І. Коваль, до спецфонду почала надходити зарубіжна україніка (Протоколи засідань завідуючих відділами, 1989 р. Архів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Оп. 1. Спр. 2266, Арк. 4).
8 квітня 1974 р. завідувач відділу інформації та зарубіжних зв’язків Центрального комітету Комуністичної партії України (далі – ЦК КПУ) І.А. Пересаденко разом із керівником відділу науки і учбових закладів подали до ЦК КПУ рапорт «Про вдосконалення обробки зарубіжних буржуазних видань та поліпшення їх використання ідеологічними установами УРСР для викриття антикомуністичної і антирадянської пропаганди», з тексту якого випливає, що зарубіжна періодика обмеженого використання у ЦНБ і академічних інститутах у 1974 р. налічувала 270 назв видань, що значно перевищувало її кількість в Державній республіканській бібліотеці УРСР ім. КПРС (57 видань), Міністерстві закордонних справ УРСР (далі – МЗС УРСР) (40 видань), товаристві «Україна» (21 видання), редакції журналу «Всесвіт» (15 видань), «Українському товаристві дружби» (3 видання) та ін. У рапорті говорилось як про видання комуністичних партій і дотичних до них організацій, так і інших суспільно-політичних об’єднань у світі. Однак не всі з перелічених установ мали право зберігати видавничу продукцію останніх. Окрім ЦНБ, емігрантські видання «непрогресивних організацій» зберігались в МЗС УРСР, відділах пропаганди і агітації, інформації та зарубіжних зв’язків ЦК КПУ, Комітеті державної безпеки при Раді Міністрів УРСР, Товаристві культурних зв’язків з українцями за кордоном (Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань УСРР-УРСР (1917–1990 рр.). Київ: Парламентське видавництво, 2009. С. 246–247).
Діаспорна та іноземна преса потрапляла до спецфонду шляхом валютної передплати.
У кінці 1960-х років у полі дослідницьких інтересів була українська заборонена періодика – літературні часописи «Червоний шлях», «Плужанин» (у 1928–1932 рр. виходив під назвою «Плуг»), видання Інституту філософії УРСР «Прапор марксизму» (у 1935–1936 рр. виходив під назвою «Під марксистсько-ленінським прапором»), громадсько-політична газета ліберального спрямування «Рада», орган Української соціал-демократичної партії «Робітнича газета», журнал з історії, літератури і культури «Наше минуле». У ці часи також активно замовляли пресу Західної України (журнал «Мета», краєзнавчий часопис «Літопис Бойківщини» (з 1969 р. виходить у Філадельфії), соціалістичну газету «Праця»). Найпопулярнішою за кількістю замовлень була львівська газета «Діло», яку в основному опрацьовував етнолог, мистецтвознавець Б. С. Бутник-Сіверський.
Читацьким інтересом користувались суспільно-політичні газети та журнали провідних країн Заходу, наприклад США – «Newsweek», діловий журнал «Fortune», «New Yorker», «Saturday review», Великобританії – «New statesman», «London news», Федеративної Республіки Німеччини – «Der Spiegel», «Stern», Франції – помірковано лівий «L`Express» тощо.
Дещо менший попит мала діаспорна періодика, для прикладу, газета «Наше слово». Часом читачі замовляли російську емігрантську пресу, а саме літературно-політичну газету «За свободу».
Виданнями спецфонду послуговувались для створення сюжетів до художніх та документальних фільмів представники Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка, Української студії хронікально-документальних фільмів, Київської кіностудії науково-популярних фільмів. Рідко кому вдавалось знайомитись із зразками західного кіномистецтва, що не пройшли цензуру. Таким щасливцям в нагоді ставали журнали «Cinema», «Films and filming», «The film daily» та інші.
Після розгрому гуманітарної та суспільної наук в УРСР у 1972 р. основними читачами спецфонду, за поодинокими винятками, стали співробітники відділу зарубіжної історіографії Інститут історії АН УРСР, що займались суто контрпропагандистською роботою. Їхні дослідження базувалися на статтях з провідних діаспорних газет та журналів «Визвольний шлях», «Сучасність», «Шлях перемоги», «Америка», «Українська думка», «Українські вісті», «Український голос», «Український самостійник», «Християнський голос», «Гомін України», «Вільна думка», «Ukrainian quarterly» та інших, у яких ішлося про сучасний стан розвитку науки, суспільно-політичного й культурного життя української діаспори та капіталістичних країн. Беззаперечним фаворитом у тогочасних відвідувачів була газета української громади в США «Свобода». З результатами досліджень відділу зарубіжної історіографії можна познайомитись в бюлетені «Зарубіжні видання про Україну». Його дописувачі ставили перед собою традиційні завдання: аналізувати зміст та основні напрями антирадянських «ідеологічних диверсій», сприяти посиленню контрпропагандистських дій, викриттю «підступної діяльності імперіалістичних ідеологів, брудної писанини українських буржуазних націоналістів» (Від редколегії. Зарубіжні видання про Україну. 1968, № 1–2. С. 5).
Таким чином, спецфонд ЦНБ АН УРСР мав чи не найбагатшу колекцію забороненої періодики в Радянській Україні, яка стала основним джерелом до заідеологізованих досліджень 1970-х років. Якщо наприкінці 1960-х років користувачі спецфонду могли цікавитись західними науково-популярними виданнями, а журнали та газети, які вони замовляли, ще використовувались для написання праць з історії України, літературознавчих розвідок тощо, то з середини 1970-х років періодика громадських та політичних організацій українців у світі, зарубіжні наукові видання опрацьовувались суто з контрпропагандистською метою.

UDC 93(477):[025.7/.9:070.18]
Olesya Dzyra,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3928-3824,
PhD (History),
Head of the Department of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: dzyraolesya@gmail.com

PERIODICALS IN SPECIAL FOND OF THE CENTARAL SCIENTIFIC LIBRARY OF THE ACADEMY OF SCIENCES OF THE UKRAINIAN SSR IN THE LATE 60s AND 70s OF THE 20TH CENTURY

It was determined which Ukrainian and foreign periodicals were in the greatest demand among users of the special storage department of the Central scientific library of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR in the late 1960s–1970s. It is grounded what it was caused by.
Keywords: special fond of the Central scientific library of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, forbidden periodicals, readers.