ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАД МАТЕРІАЛАМИ РАЙОННОЇ ПРЕСИ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РР.

Тези доповіді

ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАД МАТЕРІАЛАМИ РАЙОННОЇ ПРЕСИ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РР.

Розглянуто посилення заходів комуністичним тоталітарним режимом щодо контролю за районною пресою під час Голодомору. На прикладі сквирської районної газети простежено вплив інспектування місцевої періодики на її змістовне наповнення і на роль преси у вилученні збіжжя в українських селян.
Ключові слова: преса, Голодомор, «Колективне село», «чорна дошка».

Голодомор – одна з найбільших світових трагедій ХХ ст. Український народ втратив мільйони життів внаслідок вчиненого комуністичним тоталітарним режимом злочину геноциду, для якого було обрано найжахливіший спосіб масового вбивства – штучний і керований голод. Серед комплексних джерел, що допомагають заповнити прогалини в історії України 1930-х рр. – районна преса. Публікації місцевої періодики стали базою для вивчення злочину геноциду 1932–1933 рр. у наукових розвідках М. Тимошика, І. Сипченко, М. Костіва, С. Старовойт, І. Якубовського. Водночас історія регіональних газет у часи Голодомору, їх роль у скоєнні геноциду українського народу може і мусить бути предметом самостійного вивчення.
Періодика початку 1930-х рр. була ефективним інструментом агітації і пропаганди, дієвим знаряддям впровадження в життя директив компартійно-радянського режиму. У сільськогосподарських районах УСРР це означало, що газета інформаційно супроводжувала колективізацію і ліквідацію в селах так званого «куркультва», організовувала населення на виконання господарчих та політичних завдань. Районні газети були друкованими органами районних комітетів партії (далі – РПК), районних виконавчих комітетів (далі – РВК) та райпрофрад. Щоб покладені функції на пресу вона змогла виконати сповна, було сформовано її вертикальну структуру, запроваджено спеціальні схеми для цензурування, сформовано мережу відданих працівників.
З другої половини 1932 р. – у 1933 р. районні газети стали інструментом здійснення геноциду. Значення преси зафіксувала постанова Політичного бюро Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (далі – ПБ ЦК КП(б)У) від 18 листопада 1932 р. «Про заходи з посилення хлібозаготівель» – одна з основоположних у запровадженні карально-репресивних заходів у хлібозаготівлі. Згідно з постановою, ЦК КП(б)У взяв під свій постійний контроль роботу 22 газет у найважливіших хлібозаготівельних районах УСРР (чотири – з Харківської області, по шість – з Дніпропетровської і Одеської областей, по два – з Вінницької, Київської, Чернігівської областей). Список 22 «районок» для перевірки ЦК КП(б)У додавався до постанови 18 лютого 1932 р. На нашу думку, відібрані газети, потрапили до інспекційного переліку не випадково. Частина з них виходила у дійсно важливих хлібозаготівельних регіонах, ще частина – вже критикувалася компартійними органами напередодні. До останніх, зокрема, належать газети Київщини: Погребища – «За більшовицькі темпи» (газета потрапила під огляд роботи місцевої преси за жовтень – другу половину листопада 1932 р., й отримала негативну оцінку від відділу агітації і масових кампаній ЦК КП(б)У за те, що недооцінювала хлібозаготівель як найважливішої ланки роботи на селі) і Сквири – «Колективне село» (наприкінці серпня 1932 р. було розкритиковане друкованим органом Київського обкому партії «Пролетарською правдою»). Редакції обох газет беззастережно визнали свою «провину».
Для постійного контролю за роботою районних газет, визначених постановою 18 листопада 1932 р., було виокремлено спеціальну групу працівників у апараті Культпропу ЦК КП(б)У. Висновки перевірки роботи відібраних газет розглядалися на засіданні ПБ ЦК КП(б)У 4 грудня 1932 р. Київська, Харківська, Дніпропетровська, Одеська області були звинувачені у особливо незадовільному стані керування районними газетами. Тому ЦК КП(б)У зобов’язав обкоми виділити додатково спеціальних осіб, які б щодня аналізували районну пресу. Мова йшла про посилення впливу газет на населення під час проведення хлібозаготівельної кампанії.
Наслідки прискіпливої інспекції ЦК КП(б)У місцевої преси були різні і залежали переважно від виконання районом плану хлібозаготівлі. Наприклад, серед лав сількорів сквирського «Колективного села» перевірка виявила «чужі елементи». Тоді ж Сквирщина була звинувачена в тому що «чекала на насіння від держави, а своє приховала». У січні 1933 р. були перевірені редколегії всіх стінгазет колгоспів і виробничих бригад району, а впродовж лютого 1933 р. відбулися перевибори їх редколегій. Характерно, що за результатами перевірки «Колгоспного села» на сторінках газети з’явилися «чорні дошки» – репресивний елемент механізму Голодомору, що полягав в адміністративній та соціально-економічній ізоляції переважно сіл, сільрад, колгоспів і окремих селян. Починаючи з 1933 р. постановами РПК за відставання у виконанні господарських завдань на «чорну дошку» були занесені низка сіл району. Характерно, що у жовтні 1933 р. Київський обком КП(б)У заніс на «чорну дошку» сквирську машинно-тракторну станцію за невиконання натуроплати, а у листопаді 1933 р. – весь район потрапив на «чорну дошку» за невиконання плану здачі олійних культур. Сама ж газета Сквирщини, що тривалий час була вдалим знаряддям в руках комуністичного тоталітарного режиму, наприкінці 1933 р., внаслідок перевірок, залишилася без редактора і більшості працівників.
Наголосимо, що ревізування «районок» не обмежилося постановою ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. Безперервно огляд періодики у 1933 р. здійснював сектор преси ЦК КП(б)У. Про постійний нагляд обласних комітетів партії та РПК за місцевою пресою під час хлібозаготівельної кампанії йшлося у директиві секретаря ЦК КП(б)У М. Хатаєвича «До всіх редакторів обласних і районних газет» від 27 грудня 1932 р. та директиві ЦК КП(б)У від 23 січня 1933 р. «До всіх обкомів і райкомів, до редакторів центральних і обласних газет».
Отже, активізація контролю комуністичного тоталітарного режиму за регіональною пресою відбувалася одночасно з початком політики геноциду українського селянства. Тотальне цензурування й інспектування ЦК КП(б)У місцевих газет не тільки змусили районну пресу долучитися до замовчування реальних фактів Голодомору, а й сприяти йому. Водночас місцева періодика нині є цінним комплексним джерелом для вивчення історії 1932–1933 рр.