Оскар Кольберг і Чеслав (Цеслав) Нейман крізь оптику їхньої кореспонденції

ЗаявникШалак Оксана Іванівна (Україна)
КонференціяМіжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» (2023)
ЗахідСекція 7. Українська біографіка в контексті наукових і культурних зв’язків країн і народів Центрально-Східної Європи
Назва доповідіОскар Кольберг і Чеслав (Цеслав) Нейман крізь оптику їхньої кореспонденції
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 82-6:304 "044.7"
Шалак Оксана Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
кандидатка філологічних наук,
старша наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: shalak@ukr.net

ОСКАР КОЛЬБЕРГ І ЧЕСЛАВ (ЦЕСЛАВ) НЕЙМАН КРІЗЬ
ОПТИКУ ЇХНЬОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Листування фольклористів О. Кольберга (1814–1890) і Ц. Неймана (1852–1906) розкриває сторінку українсько-польських фольклористичних взаємин, ті проблеми, що постали під час обговорення видання О. Кольберга «Pokucie» (1882–1889), це важливий штрих до біографій обох фольклористів.
Ключові слова: Оскар Кольберг, Чеслав (Цеслав) Нейман, епістолярій, фольклористика, біографія.

Епістолярій учених – одне з основних біографічних джерел, що дає змогу глибше осмислити окремий етап життєпису, наукові проблеми, що потрапляють в поле зору науковців, висвітлити ті головні події, які стали приводом для листовного спілкування. Наукова біографія крізь призму кореспонденції вчених постає як співпраця – єдність культурних і наукових зв’язків, що відтворює як внутрішній світ учасників епістолярного діалогу, так і картину наукового життя, методику фіксації матеріалу та принципи його дослідження, хронологію подій, формування наукових переконань.
Чеслав (Цеслав) Гермогенович Нейман (1852–1906) – польський і український фольклорист, що тривалий час жив у м. Вінниці, працюючи тут як юрист. У листах цього періоду (1886–1889) вказано його посаду: «adwokat przysięgły» (Інститут рукопису НБУВ, Ф. ІІІ, од. зб. 47078–47079). Подільський період у житті Ц. Неймана також позначений активною роботою над вивченням, осмисленням і публікуванням українського фольклору. У цей час дослідник співпрацював із «Киевской стариной», польськими періодичними виданнями «Аtеneum», «Wisła», «Zbiór wiadomości do antropologii krajowej», «Kraj».
Високий рівень обізнаності зі станом фольклористики (і не тільки української, а й польської) виявив Ц. Нейман у рецензіях на працю відомого польського фольклориста О. Кольберга «Pokucie» («Киевская старина». 1884. Т. 8. березень, травень). Оцінюючи видання, рецензент наголосив на прогресивній методиці записування польського фольклориста, на власноруч зібраному матеріалі впродовж тривалого часу й ретельному обстеженні регіону: говірку передано з фонематичною точністю, пісні подано з нотним матеріалом, кожен фольклорний зразок паспортизовано, деякі пісні мають понад десяток варіантів з описами обрядів та ігор. Рецензет наголосив, що «Pokucie» О. Кольберг видав за тією само програмою, що й «Lud», і що ця програма має низку методологічних переваг. Окрім того, розпочинаючи вивчення Покуття, польський дослідник ознайомився попердньо із цією місцевістю за науковими розвідками історика Августа Бельовського (1806–1876), археолога Адама Гонорія Кіркора (1818–1886), фольклористів Вацлава Залеського (1799–1849), Жеготи Паулі (1814–1895), Якова Головацького (1814–1888), а також сам здійснив на Покуття кілька експедицій 1870, 1876, 1877 і 1880 рр.
Ц. Нейман у рецензії також висловив зауваження, чітко зазначивши сумнівні, на його думку, твердження упорядника щодо особливостей мови покутян. Помилки були пов’язані, переважно, із тим, що, визначені як особливості мови покутян, ці риси – загальноукраїнські. Важливо, що з цього приводу О. Кольберг і Ц. Нейман обмінялися листами, оскільки дослідник Покуття зацікавився зауваженнями фольклориста з України. Нейман писав, що сам – не лінгвіст, але володіє українською мовою непогано, обізнаний із науковими працями «про народну мову» (Kolberg O. Dzeła wszystkie. T. 66. s. 127). Далі вчений ще раз виклав свої зауваження, висловлені в «Киевской старине», розширюючи приклади та покликаючись на авторитет українського мовознавця Костянтина Михальчука (1841–1914) і на його працю, опубліковану в 7-му томі «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край». Вражає тон листа: Ц. Нейман поважливо перепрошує адресата за свої критичні зауваги, які зумовлені самим жанром рецензії, називає свої мовознавчі закиди «засміливими».
7 квітня 1884 р. О. Кольберг (Kolberg O. Dzeła wszystkie. T. 66. s. 144) відповів, вичерпно пояснивши помилки, яких він припустився, аналізуючи мову Покуття. Польський фольклорист зауважив, що його вступ, присвячений мові, – не розвідка для лінгвіста, це, передовсім, пояснення для читача, чому упорядник вдавався до саме такої орфографії, замінивши одні приголосні на інші. Подякувавши Ц. Нейманові, О. Кольберг просив його дістати відбиток статті, очевидно, йшлося про «Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины». Уже 10 квітня із Києва, де на цей час жив Ц. Нейман, було надіслано відповідь, у якій він перепросив за те, що не зміг знайти потрібну копію статті, але згодом обіцяв надіслати О. Кольбергові сьомий том «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край…». Крім цього, Ц. Нейман висловив ще одну заувагу. Він застеріг польського фольклориста не вважати «русинів» (тобто українців) «південними москалями» (Kolberg O. Dzeła wszystkie. T. 66. S. 148) – великоросами, бо на таке «русин дуже ображається». Київський адресат дійшов висновку, що українська мова незрівнянно ближча до мови польської (особливо з погляду лексичного), ніж до російської. Покликаючись на авторитет П. Житецького, О. Потебні, В. Антоновича, Ц. Нейман накреслив для польського фольклориста етнографічний поділ України-Руси. Далі вчений просив свого адресата проконсультувати його з приводу пісні про спокушену й вивезену дівчину (українські варіанти її мають трагічне завершення – дівчина гине, прив’язана до сосни, яку підпалюють спокусники). Відомі польські варіанти завершуються тим, що героїня потопає у водах Дунаю, Ц. Неймана цікавили зразки з іншим розвитком подій, оскільки він працював над класифікацією цього баладного сюжету, поширеного у слов’ян. Попри зауваження, висловлені листовно та в рецензії на перший і другий томи праці О. Кольберга (з приводу термінології, жанрової класифікації), Ц. Нейман вважав «Pokucie» величезним внеском у науку, а найціннішим – обрядовий фольклор, позначений давніми міфологічними уявленнями.
Отже, листування Цеслава Неймана і Оскара Кольберга 1884 р. дає змогу глибше осмислити наукові погляди обох фольклористів, їхнє трактування окремих фольклористичних термінів, ставлення до мови записів та методики записування фольклорних зразків, методів вивчення регіонального фольклору, а також засад української і польської фольклористики.

UDC 82-6:304 "044.7"
Oksana Shalak,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
Candidate of Sc. (Philology),
Senior Researcher,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: shalak@ukr.net

OSCAR KOLBERG AND CZESLAW (CESLAW) NEIMAN THROUGH
THE LENS OF THEIR CORRESPONDENCE
The correspondence of folklorists O. Kolberg (1814–1890) and T. Neiman (1852–1906) reveals a page of Ukrainian-Polish folkloristic relations, the problems that arose during the discussion of O. Kolberg's publication "Pokucie" (1882–1889), this is an important touch to the biographies of both folklorists.
Key words: Oskar Kolberg, Czeslaw (Czeslaw) Neuman, epistolary, folkloristics, biography.