М.І.Стороженко (1936-1906): вектори наукової комунікації

ЗаявникАлександрова Галина Андріївна (Україна)
КонференціяМіжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» (2023)
ЗахідСекція 7. Українська біографіка в контексті наукових і культурних зв’язків країн і народів Центрально-Східної Європи
Назва доповідіМ.І.Стороженко (1936-1906): вектори наукової комунікації
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 929(477)Стороженко
Александрова Галина Андріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5136-5160,
докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця,
провідна наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: galekss@ukr.net

М. І. СТОРОЖЕНКО (1936-1906):
ВЕКТОРИ НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Висвітлено аспекти наукової комунікації відомого українця, завідувача кафедри зарубіжної літератури Московського університету М. І. Стороженка з викладачами, колегами і студентами в межах університету, архівів, бібліотек, у квартирі, у родинному маєтку.
Ключові слова: М. І. Стороженко, біографія, комунікація, літературознавство, університет.

Україна тривалий час була в складі імперії, яку підживлювала кадрами в освіті, науці й культурі. Серед тих, хто, незважаючи на обставини, гідно представляв Україну за її межами, – Микола Ілліч Стороженко (1836, село Іржавець Полтавської губернії – 1906, Москва), «дворянин із запорозьких козаків» (М. М. Ковалевський), знаний у світі не лише як талановитий науковець, завідувач кафедри зарубіжної літератури в Московському університеті, а й як відомий представник української інтелектуальної еліти, що витворив у Москві особливий культурний світ, розбудовував життєвий простір відповідно до морально-етичних орієнтирів свого роду й народу, повсякчас зберігаючи національну ідентичність. Найосновніші біографічні свідчення про нього представлені в ювілейному збірнику «Под знаменем науки» (1902) та виданні «Памяти Николая Ильича Стороженко» (1909). Тексти, уміщені в цих збірниках, позначені широким спектром тем, вони написані близькими для автора особами.
Біографія М. І. Стороженка насичена величезною кількістю комунікацій, у які він був залучений зі студентських часів. Важливою в професійній діяльності його як літературознавця були контакти з багатьма тодішніми вченими. Великий вплив на формування наукових інтересів М. Стороженка зробив його земляк О. М. Бодянський, професор Московського університету, на історико-філологічний факультет якого 1855 р. вступив Микола. Перші його публікації і докторська дисертація присвячені цьому вченому, що був для М. І. Стороженка «значимим іншим», ідеальною постаттю, зразком для наслідування. Особливо повчальними були лекції Т. М. Грановського, Ф. І. Буслаєва, П. М. Кудрявцева, М. С. Тихонравова. Студент відвідував лекції професорів інших факультетів: зоолога К. Ф. Рульє, правників М. І. Крилова та М. М. Капустіна. Захоплення Шекспіром, дослідженню якого М. І. Стороженко присвятив чотири закордонні поїздки (1864, 1867–1869, 1873 і 1877 рр.), мало вирішальний вплив на напрям його діяльності. У Парижі молодий учений відвідував лекції в Cорбонні і Колле́ж де Франс, слухаючи Е. Лабуле, Г. Буассьє, Ф. Шаля, Г. Паріса, П. Мейєра, А. Мезьєра, Е. Каро та ін., у Лондоні працював у бібліотеці Британського музею; приятелював із данським літературознавцем Г. Брандесом, англійським славістом В. Шедденом-Ральстоном та ін., повсякчас зростаючи професійно.
Понад 30 років М. І. Стороженко був чільним представником шекспірології, поставив вивчення творчості геніального англійця на науковий ґрунт. Його ім’я стоїть поряд із такими визначними шекспірознавцями, як Ельце й Деліус (Німеччина), Дауден і Ферніваль (Англія). Зі школи М. І. Стороженка вийшло багато фахівців з історії зарубіжної літератури (М. Н. Розанов, О. Є. Грузинський, В. М. Фріче, П. С. Коган, В. М. Шулятников, В. Ф. Лазурський, Ю. О. Веселовський та ін.). Популярним тривалий час був його «Короткий нарис історії західноєвропейської літератури», перекладений українською мовою Н. Романович і С. Петлюрою за редакцією І. Франка (1905), та монографії «Попередники Шекспіра» (1872), «Грін, його життя і твори» (1878), «Досвід вивчення Шекспіра» (1902), у яких М. І. Стороженко застосовував біографічний, психологічний і порівняльно-історичний методи дослідження. У журналі «Киевская Старина» надрукував низку цінних матеріалів з біографії Т. Г. Шевченка, які розшукав у петербурзьких архівах.
Паралельно з науковою і викладацькою роботою в університеті М. І. Стороженко активно долучився до просвітницької і громадської діяльності: читав лекції із загальної літератури на Вищих жіночих курсах, з історії драми в театральному училищі при Малому театрі. У 1893–1902 р. виконував обов’язки бібліотекаря Рум’янцевського музею. У 1894 р. М. Стороженко був обраний головою Товариства любителів російської словесності Московського університету, а в 1899 р. – членом-кореспондентом Російської академії наук. Професор товаришував із багатьма відомими діячами культури й мистецтва: Л. Толстим, К. Тімірязєвим, М. Сєченовим, М. Ковалевським, М. Єрмоловою, В. Розановим та ін. Міжособистісні комунікації науковців у межах університету, архівів, бібліотек, журфіксів формували особливо насичене інтелектуальне середовище. Квартира професора була літературним центром Москви. Постійними її відвідувачами були математик М. В. Бугаєв, філософи С. А. Юр’єв і В. С. Соловйов, поет К. Д. Бальмонт, драматург П. Д. Боборикін, археолог, критик В. І. Сизов, економіст І. І. Янжул, правник М. М. Ковалевський, історик І. А. Линниченко, зоолог, мистецтвознавець С. А. Усов та ін.
Від осені до весни життя професора минало в Москві, у світі вчених, літераторів, педагогів, громадських діячів і працівників культури й освіти. На початку травня щороку він виїжджав у рідну Україну, у село Мармизівку на Полтавщині, яке батько передав йому в спадок, і привозив із собою друзів. Тут бували І. І. Янжул, М. М. Ковалевський, В. І. Сизов, В. І. Семевський, О. М. Веселовський та ін., і село перетворювалося на культурний центр.
Біографія М. І. Стороженка є показовим прикладом того, як не лише історичні обставини, а й стосунки в парадигмі «учитель – колега – учень» змінювали долю вченого, вектори наукової роботи. Вивчення зв’язків літературознавця із науковим світом другої половини XIX – початку XX ст. актуальне й нині, оскільки для української біографіки, як важливого спрямування гуманітарної науки й культури в умовах протистояння російській агресії, дуже багато важить знання про минуле, про видатних діячів, яких потрібно повернути в національний культурний простір.

UDC 929(477) Storozhenko
Galyna Alexandrova,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5136-5160,
Doctor of Philological Sciences,
Senior Research Associate, Leading Research Fellow,
Department of Theory and Methodology of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: galekss@ukr.net

M. I. STOROJHENKO (1936-1906):
VECTORS OF SCIENTIFIC COMMUNICATION
Aspects of the scientific communication of the famous Ukrainian, the head of the Department of Foreign Literature of the Moscow University M. I. Storozhenko with teachers, colleagues and students are highlighted.
Keywords: M. I. Storozhenko, biography, communication, literary studies, university.