Зміни підходів до археографічних публікацій в сучасних умовах оцифрування документів

Тези доповіді

УДК 930.2(477);
Корнієнко Вячеслав Васильович;
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0670-9382;
Доктор історичних наук, старший науковий співробітник;
заступник генерального директора з наукової роботи;
Національний заповідник «Софія Київська»;
Київ, Україна;
e-mail: aqwila@ukr.net

ЗМІНИ ПІДХОДІВ ДО АРХЕОГРАФІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЙ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ОЦИФРУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

Розглянуто питання специфіки археографічних публікацій документів Національного архівного фонду України в сучасних умовах їх оцифрування. Наголошується, що створення завдяки цьому процесу візуальної копії документа знімає потребу відтворювати під час археографічної публікації його текстову копію. Пропонується спростити публікацію тексту для кращого сприйняття читачами, зосередивши увагу на висвітленні закладеної в ньому джерельної інформації, що дозволяє перетворити документ на повноцінне історичне джерело для наукових студій.
Ключові слова: археографія, публікація, документ, оцифрування, текст.

Гостра фаза російсько-української війни продемонструвала вразливість складників історико-культурної спадщини, що спонукала до пошуків різних способів її збереження. Одним зі шляхів стало оцифрування. Електронні 3D моделі пам’яток архітектури, копії документів чи музейних предметів почали з’являтись у відкритому доступі. Вони привернули увагу широкої громадськості, створивши можливості для глибшого їх вивчення та залучення як джерел для різноманітних наукових студій. На тлі цих процесів нагальною потребою для використання таких електронних копій стало вироблення вдосконалених напрямків роботи із ними. Один з таких можемо назвати підготовку археографічних публікацій документів.
Підтримую думку колег, що викладена у відкритий доступ електронна копія документа жодним чином не може вважатися введенням його до наукового обігу як історичного джерела. Це всього лише його електронна візуальна копія. Перевтілити її в історичне джерело покликана археографічна публікація, що передбачає не лише відтворення тексту документа, але й всебічне його опрацювання, включаючи аналіз обставин та мети появи. Сучасні процеси інтенсивності оцифрування не здатні замінити собою працю з археографічного опрацювання документів. Проте все ж вносять у таку роботу вченого певну специфіку.
Загалом, головними цілями археографічної публікації документа до недавнього часу було дві. Перша – це створення умов для доступу до нього широкого кола дослідників. Друга – створення текстової копії документа, яка, в разі втрати оригінальної пам’ятки, мала би змогу повністю її замінити. Зважаючи на ці дві цілі, протягом минулого століття сформувались відповідні правила здійснення таких публікацій, що перекочували ще з радянських часів до сучасної української археографії. Звісно, наразі наявні спроби дещо змінити сформовані раніше підходи, проте вони радше обумовлені не загальними тенденціями археографічних студій, а індивідуальним підходом публікаторів чи можливостями видавництв. Загальна ж канва в цілому зберігається.
Так, перед археографом ставиться завдання відтворити зовнішній вигляд не лише носія, на якому виконаний текст, але й самої форми останнього. У першому випадку наводять деякі характеристики паперу (наявність водяних знаків, штампів, розривів, додаткових позначок, печаток тощо). У другому –візуально виділяють деякі складники тексту, наприклад, написані над рядком літери, слова чи речення, якісь авторські позначення, закреслені ним слова чи речення, їх виправлення тощо. Це передбачає і друк тексту мовою, на якій він написаний. У сучасній українській практиці так друкують документи, виконані українською, польською чи російською мовами, без перекладу. Апріорі вважається, що українська аудиторія, на яку розраховані ці публікації, без проблем зрозуміє текст. Написані ж іншими мовами тексти публікуються мовою оригіналу та у перекладі, або ж наводиться лише переклад. При цьому відтворення тексту має низку різноманітних нюансів. Наприклад, якщо автор скоротив якісь слова, то їх треба писати повністю, а доповнені частини виділяти різним (у квадратних дужках, курсивом чи підкресленням), так само які надрядкові літери (зазвичай їх виділяють курсивом). Так само потрібно виділяти авторські підкреслення, виправлення, дописування пропущених слів над рядком тощо.
Внаслідок цього, оригінальний текст документа ніби “обростає” великою кількістю додаткових службових позначок публікатора. Звісно, вся ця робота відображає копітку працю археографа. Але змістовна частина тексту перевантажується, що ускладнює його сприйняття. Навіть археографічна передмова, яка покликана пояснити всі нюанси передачі тексту, не дозволяє зменшити таке це перевантаження.
Нагадаю, що всі ці заходи покликані створити текстову копію документа. Якщо оригінал зникне, то текстова копія матиме здатність передати всі нюанси форми тексту. Однак наразі такий підхід вже безнадійно застарів. Завдяки оцифруванню створюється візуальна копія документа, що має широку роздільну здатність і передає усі нюанси зовнішньої форми як носія, так і написаного на ньому тексту. За таких обставин точна текстова копія є зайвою. Адже жоден опис не здатний замінити візуальний образ. В разі потреби аналізу саме форми тексту документа, дослідник все одно звертатиметься або до його оригіналу, або до його візуальної, але не текстової, копії.
Відповідно, головна мета археографічної публікації – зосередитись не на передачі форми, а на відтворенні змісту. Адже важлива саме інформація, що міститься у документі. Тож завдання археографа – не відтворення форми тексту, а створення можливостей для легшого сприйняття тексту читачами, який перетворюється на джерело для наукових студій різних напрямків. Це робить зайвим докладне відтворення його візуальних характеристики, що в більшості не впливають на зміст закладеної інформацію. Також знімається необхідність відтворення тексту “мовою оригіналу”. Археографічна публікація в нашій державі розрахована на українську спільноту, тож вважаю за доцільне наголосити, що в сучасних умовах тексти мають друкуватись саме українською. А в разі потреби фахівці цілком можуть звернутись до візуальної електронної копії чи оригіналу. Зазначу також, що здійснена таким чином археографічна публікація не знімає потреби наукового коментування тексту, аби читачі мали змогу краще сприймати закладену в документі інформацію.

UDC 930.2(477),
Viacheslav Korniienko,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0670-9382,
Doctor of Science in History, Senior Researcher,
Deputy General Director for Researcher Work,
National Conservation Area “St. Sophia in Kyiv”,
Kyiv, Ukraine.
e-mail: aqwila@ukr.net

CHANGES IN APPROACHES TO ARCHAEOGRAPHIC PUBLICATIONS IN MODERN CONDITIONS OF DOCUMENT DIGITIZATION

The question of the specificity of archeographic publications of documents of the National Archival Fund of Ukraine in the modern conditions of their digitization is considered. It is emphasized that the creation of a visual copy of a document through this process eliminates the need to reproduce its textual copy during archeographic publication. It is proposed to simplify the publication of the text for a better perception by readers, focusing attention on highlighting the source information embedded in it, which allows turning the document into a full-fledged historical source for scientific studies.
Keywords: archeography, publication, document, digitization, text.