ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК В УМОВАХ ЕПІДЕМІЙ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

Тези доповіді

УДК 02(091)(477-44.21)

Волошин Дмитро Андрійович,
ORCID https://orcid.org/0009-0008-9239-8496,
аспірант, молодший науковий співробітник,
аналітично-прогностичний відділ,
Національна Юридична бібліотека,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: dimavoloshin1998@gmail.com

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК В УМОВАХ ЕПІДЕМІЙ
(ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

Розглянуто питання особливості діяльності бібліотек в умовах різних стресових ситуацій, зокрема у період поширення епідемій на територіях США та України у XIX ст. Висвітлено заходи, які застосовували бібліотечні установи для продовження своєї діяльності під час поширення інфекційних захворювань серед населення. Доведено, що досвід роботи бібліотек у період поширення масштабних інфекційних захворювань показує, як вироблення адаптивних механізмів щодо мінімізації ризику зараження відвідувачів та співробітників допомагали бібліотекам залишатися доступними для користувачів, незважаючи на потенційні ризики, забезпечуючи можливість доступу до інформації.
Ключові слова: бібліотека, епідемії, інфекційні захворювання, адаптивні механізми, протиепідеміологічні заходи.

Діяльність бібліотек як суспільних інститутів в умовах різних стресових ситуацій є перспективною темою для соціокомунікаційних досліджень. Адаптація і розгортання роботи бібліотек за умов поширення інфекційних хвороб фіксується джерелами ще у XIX ст. Під час масштабного поширення інфекційних захворювань, таких як холера, туберкульоз, віспа та ін. одним із ключових завдань книгозбірень поставало забезпечення безпечного доступу до ресурсів.

Досвід діяльності бібліотек в США кінця XIX ст. демонструє, що зусилля бібліотекарів і працівників охорони здоров’я були максимально зосереджені на тому щоб запобігти поширенню захворювань через видачу та обробку книг у цей період. У цей період було обґрунтовано тезу про те, що книги можуть бути джерелом інфікування такими хворобами, як туберкульоз, віспа та скарлатина. У результаті цим періодом датується поява практик дезінфекції фондів. Власне, кінець ХІХ ст. це не лише час вироблення та запровадження особливих умов роботи бібліотек під час епідемій, а і дослідження та популяризації відповідних заходів у фахових виданнях (Library Journal, Library World). Так, проведене опитування американського дослідника В. Пула (W. F. Poole, «The Spread of Contagious Diseases by Circulating Libraries», 1879) серед публічних бібліотек штату Іллінойс, США, виявило, що переважна більшість книгозбірень на той час не мали жодної політики чи процедур для запобігання поширенню інфекційних захворювань, а тільки деякі бібліотеки вимагали дезінфекції книг перед їхнім поверненням, а в багатьох навіть не було окремої карантинної зони для повернених книг.
На підставі цих висновків В. Пул рекомендував публічним бібліотекам вжити заходів для запобігання поширенню інфекційних захворювань, зокрема ретельне очищення книжок та поверхонь, що стикаються з користувачами; розміщення інформаційних знаків, які рекомендують користувачам бібліотек дотримуватися правил гігієни; застосування карантину для книг, дезінфекцію книг різними хімічними речовинами, такими як хлор, карболова кислота або формальдегід); заохочення особистої гігієни відвідувачів (мити руки до та після роботи з книгами, а бібліотеки, у свою чергу, повинні надавати відвідувачам мило та воду); призупинення бібліотечних послуг під час епідемій, обмеження доступу до певних колекцій (наприклад рідкісних книг або рукописів, щоб запобігти їх забрудненню).
Також Вільям Дж. Віллкок (William J. Willcock, Notification of Infectious Disease and the Public Library, 1899) піднімає це питання і наголошує на відповідальності бібліотек за захист здоров’я своїх відвідувачів, та підкреслює, що система сповіщень є необхідним кроком у реалізації цієї відповідальності.

Сучасні дослідження відповідних практик американських бібліотек цього періоду, зокрема, Джеральда В. Хілла (William Hill, Books and Infectious Diseases, 1950) чи С. Грінберга (Gerald S. Greenberg. Books as Disease Carriers, 1988) засвідчують, що наведені рекомендації досить повно висвітлюють заходи, що застосовувались бібліотеками. Зокрема, найпоширенішими серед них були: карантин для книг; станції дезінфекції рук для користувачів; регулярне прибирання бібліотечних поверхонь, обладнання та книг; навчання персоналу процедурам запобігання поширенню інфекційних захворювань; комунікація з громадськістю (вивіски в бібліотеці, які заохочують до гігієни рук та інформують відвідувачів про будь-який карантин або процедури прибирання). Додамо також за С. Грінбергом обмеження на доступ до книжок (книжки, які мали довго перебувати в руках читачів, знімали з ланцюга обігу та розміщували в окремих приміщеннях); обмеження на кількість книг, які можна було позичити за один раз, а також на тривалість перебування книг у користувачів); розміщення книг у спеціальних кімнатах, де було забезпечене достатнє провітрювання і освітлення (книги розміщувалися на відстані одна від одної, щоб уникнути збільшення вологості і ризику поширення інфекцій); заборона на певні види книг, які вважалися особливо ризиковими (книги з медичною тематикою, якими могли користуватись заражені читачі, заборонялися для позичання). Зусилля також включали публікацію статей і брошур на цю тему, а також розповсюдження плакатів і табличок у бібліотеках із попередженням відвідувачів про небезпеку поводження з книгами під час хвороби.

Швидке поширення епідемій у XIX ст.., таких як холера, чума, дифтерія, скарлатина, віспа та інші, не оминуло й територію України. Складність ситуації об’єктивно визначала: задля зниження рівня поширення інфекційних хвороб та масового зараження населення одним із головних завдань була правильна організація комплексу протиепідеміологічних заходів. Серед них – ті, що безпосередньо стосуються теми нашого дослідження: підвищення гігієнічної культури населення шляхом поширення основ гігієни через школи, бібліотеки та ін. заклади культури та освіти; обов’язкові обстеження приміщень публічних установ на виявлення інфекційних хвороб та дотримання санітарних норм; ознайомлення населення з сутністю і характером інфекційних захворювань шляхом розповсюдження інформаційних листів. Так, у другій половині XIX ст. на території України активно діяли санітарні бюро, які щомісячно поширювали серед населення інформацію у вигляді лікарсько-санітарних хронік або оглядів про профілактичні заходи щодо інфекційних хвороб.

Таким чином, досвід роботи бібліотек у період поширення масштабних інфекційних захворювань у XIX ст. відображає комплексні наслідки таких хвороб на культурне життя та громадські інституції. Водночас, він показує, як вироблення адаптивних механізмів щодо мінімізації ризику зараження відвідувачів та співробітників допомагали бібліотекам залишатися доступними для користувачів, незважаючи на потенційні ризики, забезпечуючи можливість доступу до інформації.

UDC 02(091)(477-44.21)

Dmytro Voloshin,
ORCID https://orcid.org/0009-0008-9239-8496,
graduate student, junior researcher,
analytical and prognostic department,
National Law Library,
National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi,
Kyiv, Ukraine
e-mail: dimavoloshin1998@gmail.com

FEATURES OF LIBRARY ACTIVITIES DURING EPIDEMICS
(HISTORICAL ASPECT)

The question of the peculiarities of the activities of libraries in the conditions of various stressful situations, in particular during the period of the spread of epidemics in the territories of the USA and Ukraine in the 19th century, was considered. The measures used by library institutions to continue their activities during the spread of infectious diseases among the population are highlighted. It has been proven that the experience of libraries during the period of the spread of large-scale infectious diseases shows how the development of adaptive mechanisms to minimize the risk of infection of visitors and employees helped libraries remain accessible to users, despite the potential risks, ensuring access to information.
Keywords: library, epidemics, infectious diseases, adaptive mechanisms, anti-epidemiological measures.