СТАБІЛІЗАЦІЯ РУКОПИСНИХ ДОКУМЕНТІВ: ТРАДІЦІЇ, ІННОВАЦІЇ, МАТЕРІАЛИ

Тези доповіді

СТАБІЛІЗАЦІЯ РУКОПИСНИХ ДОКУМЕНТІВ: ТРАДІЦІЇ, ІННОВАЦІЇ, МАТЕРІАЛИ

Розглянуто особливості рукописного документа та чинники, що впливають на його збереженість, вимоги до умов зберігання. Надано характеристики стабілізаційних заходів щодо механічного, біологічного, хімічного факторів.
Ключові слова: рукописний документ, природне старіння паперу, стабілізація документів.

У НБУВ зберігається фонд рукописних документів, що є національним надбанням і на сьогодні нараховує більше 500 тисяч одиниць зберігання. Фахівцями відділу наукових технологій збереження фондів (ВНТЗФ)‎ приділяється постійна увага контролю умов зберігання та дослідженню фактичного фізичного стану рукописних пам’яток.
Рукописний документ, складається з двох основних частин – матеріального носія та закріпленого на ньому якимось способом інформаційного сигналу (зображення, текст, ноти). Для переважної більшості рукописних документів матеріальним носієм слугує ганчір’яний папір ручного та машинного способу виробництва та пергамен. Ганчір’яний папір з плином часу старіє, змінюється хімічний склад рослинних волокон, з яких його виготовлено та зменшується його механічна міцність, він стає жорстким, крихким, змінює колір – жовтіє, підвищується його кислотність. Пергамен і шкіра втрачають еластичність, коробляться, тріскаються. Швидкість процесу природного старіння матеріального носія рукопису залежить від складу його конструктивних складових та умов його зберігання. Уникнення дії світла, зниження температури, підтримання відповідного рівня вологості, мінімізація впливу шкідливих домішок з навколишнього повітря дозволяють уповільнити цей процес. Тому рукописні документи необхідно зберігати у закритих шафах, слідкувати за підтриманням стабільного температурного режиму у сховищі, бо підвищення температури призводить до пришвидшення руйнівних хімічних процесів, а її різке коливання може викликати підвищення вологості документа внаслідок конденсаційних процесів. Занадто низка вологість також негативно впливає на стан конструктивних складових документа, призводить до короблення та втрати еластичності шкіри та пергамена. У матеріалі, що слугує способом закріплення інформаційного сигналу (фарби, чорнила, покриття позолотою тощо), також протікають фізичні і хімічні процеси, що негативно впливають як на його властивості, так і на збереженість самого матеріального носія. Так, пересихання зв’язувального фарб, позолоти мініатюр призводить до втрати їх еластичності, відлущування та обсипання. Залізогалові чорнила містять у своєму складі залишки вільних іонів заліза Fe(ІІ) та інших іонів перехідних металів, що здатні каталізувати процес окислення целюлози. Сірчана та інші органічні кислоти у складі чорнил пришвидшують кислотний гідроліз целюлози та призводять до виникнення таких дефектів, як появи коричневого ореолу навколо тексту, ослаблення та ламкості паперу. Разом з об’єктивними причинами пошкодження документів існують ризики погіршення фізичного стану рукописів, що певною мірою залежать від дотримання фондоутримувачами правил зберігання фондів. У цих випадках консерваторами надаються рекомендації для унеможливлення погіршення фактичного фізичного стану цих примірників. Ці рекомендації стосуються заміни матеріалу суперобкладинок для аркушевих документів на нейтральний, а також видалення металевих скріпок. Одним із способів превентивної консервації матеріальної основи документів, зокрема, рукописів, є метод фазової консервації. Він полягає в тому, що документ зберігається у спеціальних світлонепроникнених контейнерах або коробках з безкислотного матеріалу. Цей метод зберігання не передбачає втручання у внутрішню структуру документа. Однак у випадку загрози руйнування документа виникає необхідність його стабілізації щодо механічного, біологічного та хімічного чинників. Традиційним способом стабілізації рукописного документа з ослабленою матеріальною основою є дублювання деградованих ділянок напівпрозорим матеріалом з відповідним рівнем кислотності з використанням нейтральних клеїв для збільшення його механічної міцності. Останнім часом для цих операцій найчастіше використовується тонкий японській папір. Для розпрямлення пергамену з ознаками короблення його насичують водою шляхом так званого віддаленого зволоження за допомогою вологих прокладок з фільтрувального паперу та наступним пресуванням. У багатьох реставраційних майстернях зараз використовуються спеціальні камери для рівномірного та контрольованого зволоження матеріалу, а також метод ультразвукового водяного туману, що є ідеальним засобом зволоження пергамену з метою місцевого оброблення. Вузький струмінь прохолодного ультразвукового водяного туману подається за допомогою спеціального пристрою, під час чого краї аркуша поступово натягують, щоб випрямити складки. Потім відбувається остаточне сушіння листа під тиском. Для пом’якшення, пластифікації та розпрямлення пергамену використовують не тільки воду, а й різні хімічні речовини: етиловий спирт, поліетиленгліколь, ефіри целюлози тощо. Для утримання пластичності пергамену використовується жирування – нанесення захисного шару, що перешкоджатиме поглинанню вологи та шкідливих речовин із навколишнього середовища. Проведення стабілізаційних заходів щодо мікробіологічного фактора полягає у санітарно-гігієнічному обробленні документів з ознаками мікологічного забруднення. Науковці ВНТЗФ проводили низку дослідів з пошуку оптимального дезінфектанту, що поєднує ефективну біоцідну дію з безпекою для документа та людини. Ураховуючи усі фактори, вибір було зупинено на 1%-ому розчині ніпагіну у 70%-ому етиловому спирті, який зараз успішно використовується. Методи стабілізації рукописних документів щодо хімічного фактора полягають у зменшенні кислотності матеріального носія та закріпленні засобів запису інформації. Упродовж багатьох років фахівці приділяли увагу питанню уповільнення руйнування рукописних документів з паперовими носіями, написаних залізогаловим чорнилом. Загально прийнята процедура нейтралізації кислотності паперу (промивання у водному розчині, створення лужного резерву за допомогою бікарбонату кальцію) не дає цілком задовільного результату, оскільки кислотність паперу хоч і зменшується, але дії іонів перехідних металів не вдається уникнути. У спеціалізованих джерелах освітлюється використання стабілізаційної обробки рукописних документів за допомогою водного розчину фітату кальцію та гідрокарбонату кальцію для поєднання нейтралізації кислотності та стабілізації чорнила. Цикл обробляння у ванні перетворює іони заліза (ІІ) у стабільний хімічний стан і створює лужний запас карбонату кальцію, за цих обставин жовте забарвлення аркушів паперу зменшується, а речовини, що його викликають, переходять у розчин. Метод водного оброблення не підходить для ілюмінованих рукописів, бо завжди існує ризик пошкодження пігменту. Консерваторами запропоновано замість цього зволожувати ділянки забарвлення за допомогою жорсткого гідрогелю, отриманого з морських водоростей, відлитого на листи та розрізаного за розміром забрудненої ділянки. Речовини, що надають носію жовтий колір, дифундують у гель через капілярну дію води. Пошкоджені пігментні шари закріплюються за допомогою розведеного ефіру целюлози, желатину або новітніх кольорових клеїв пензлем або аерозолем під мікроскопом.
Слід зауважити, що стабілізаційні заходи з очищення та нейтралізації матеріального носія, закріплення фарби та чорнила, та, за необхідності, дезінфекційного оброблення проводяться комплексно у процесі реставрації рукописного документа. З метою фізичного збереження рукописних документів доступ до них обмежено, ознайомлення з оригіналом здійснюється в окремих випадках за спеціальним запитом. В останні роки здійснюється переведення таких документів у електронний формат, що відкриває нові можливості для дослідників та дозволяє зберегти оригінал рукописного документа. Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можемо зробити висновок, що запорукою довготривалого зберігання унікальних рукописних документів є поєднання традиційних методів, що апробовані досвідом багатьох поколінь фахівців, з новими досягненнями дослідників у цієї галузі.

UDC
Natalya Balyanitsa,
ORCID 0000-0002-2450-3580
Junior Research Fellow,
Department of Scientific Technologies of Preservation of Funds,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: balyanitsan@gmail.com
MANUSCRIPT STABILIZATION: TRADITION,
INNOVATION, MATERIALS
The paper studies the features of the structural composition of a manuscript, factors that affect the document preservation, and requirements or storage conditions. The characteristic of stabilization measures related to the mechanical, biological, and chemical factors are provided.
Keywords: manuscript, natural paper aging, document stabilization