Особливості збереження документів у НБУВ

ЗаявникВолосатих Людмила Михайлівна (Україна)
КонференціяМіжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» (2023)
ЗахідСекція 4. Актуальні питання збереження бібліотечних та архівних фондів, що становлять культурне надбання України
Назва доповідіОсобливості збереження документів у НБУВ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК
Волосатих Людмила Михайлівна,
ORCID 0000-0002-9862-8626,
молодша наукова співробітниця,
відділ наукових технологій збереження фондів
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: volluda7@gmail.com

ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ У НБУВ

Розглянуто питання збереження фондів у бібліотечних умовах. Проаналізовано фактори ризику, які негативно впливають на стан документів і навіть здатні спричинити їх знищення. Надано рекомендації щодо створення оптимальних умов зберігання бібліотечних фондів.
Ключові слова: бібліотечні фонди, документи, збереження, стабілізація, акліматизація, обстеження.

В умовах динамічного розвитку інформаційного суспільства дедалі актуалізується потреба зберігати друковані та рукописні матеріали, рідкісні книги, архівні документи тощо. До найважливіших завдань НБУВ належить забезпечення відповідних умов для збереження фондів. Ці завдання полягають у правильній організації зберігання документів, утримання їх у належному фізичному стані та запобігання втрат. Базою для реалізації цих завдань є приміщення НБУВ. Оптимальні умови для зберігання документів забезпечуються шляхом їх розміщення у спеціально збудованих або пристосованих до цих цілей будівлях. У сховищах, де зберігаються фонди, необхідно підтримувати стабільні нормативні параметри світлового, температурно-вологісного та санітарно-гігієнічного режимів зберігання. Для забезпечення довготривалого збереження документів в сховищах необхідно дотримуватися оптимальних режимів температури (17–190С) та відносної вологості (45±5%). Не слід ігнорувати систему освітлення: рекомендовано використовувати переважно люмінесцентні лампи зі скороченою ділянкою спектра. Одна з важливих умов зберігання документів – боротьба з пилом. Пил не тільки псує зовнішній вигляд документів, але й порушує повітрообмін, сприяє збільшенню вологості та біологічному пошкодженню. Тому необхідно регулярно знепилювати документи та проводити своєчасні та ефективні засоби профілактики і боротьби з біопошкодженнями. Фонди можуть утворювати різноманітні матеріали: наукові, літературні, музичні тексти, щоденникові й мемуарні записи, фотодокументи, графічні зображення тощо, інформація яких зафіксована як на папері, так й інших носіях. Тривалість існування документа з паперовою основою багато в чому визначається початковими властивостями матеріалів, з яких він зроблений, а також технологією виготовлення. Папір і більшість барвників є складними за своїм хімічним складом і структурою. Знаючи деякі показники паперу і барвників, можна прогнозувати тривалість збереження виготовленого з них документа. Хімічна обробка, якої зазнає сировина у процесі виготовлення паперу, хоча і поліпшує деякі її властивості, водночас зменшує природну міцність. Найважливішим критерієм якісного зберігання документів є часові параметри збереженості тексту, що визначаються умовами зберігання, характером та якістю матеріалів, які використовувались для його нанесення. Основними матеріалами для нанесення тексту є туш, чорнило, стрічки друкарських машинок, штемпельні й друкарські фарби, олівці. Туш, або вугільне чорнило – суспензія дрібнодисперсної сажі в олії, смолі або клеї. Сажа (вуглець) є стійкою до дії світла, води і повітря, що обумовлює стабільність туші у часі. Тушшю писали пензликом. Сучасні туші виготовляються переважно із продуктів спалювання нафти й мастил (раніше – деревини). Клей замінили спирторозчинними або водорозчинними смолами. Для виробництва кольорової туші використовують мінеральні або органічні барвники. Для написання тексту рукописів із появою паперу виникла необхідність заміни густого вугільного чорнила (туші) рідшим, щоб можна було писати пером. Найрозповсюдженішими є залізогалові, алізаринові, анілінові чорнила. Залізогалове чорнило мало велику кислотність, що згубно впливало на папір. У середині XIX ст. до складу залізогалового чорнила почали добавляти рослинні барвники – алізарин та індиго. Текст, нанесений таким чорнилом, дуже світлостійкий і добре зв’язується з папером. Тому впродовж тривалого часу для написання цінних документів використовували алізаринове чорнило. Наприкінці XIX ст. дорогі природні барвники у чорнилі почали замінювати більш дешевими синтетичними. На їхній основі винайшли анілінове чорнило, що легко стікає з пера, не сприяє корозії металевих пер, довго зберігається. У фондах трапляються документи з текстом і помітками, зробленими олівцем. Збереження таких текстів багато в чому залежить від довговічності пігментів у олівцевій масі. Найбільш світло і хімічно стійкими є тексти, виконані чорнографітними олівцями. Проте, водночас такі тексти страждають від механічної дії через слабкий зв’язок графітної маси з папером. Перші машинописні документи належать до кінця XIX ст. – початку XX ст. У фондах зберігаються як перші примірники, так і копії, зроблені із застосуванням копіювального паперу. Міцність і світлостійкість перших примірників машинописного тексту залежать від якості складових речовин маси, якими просочена стрічка. Найстійкішими до дії світла, температури, вологи, кисню повітря є чорні тексти. Найменш стійкими – фіолетові й зелені. Примірники, отримані за допомогою копіювального паперу, зберігаються гірше. Штемпельні фарби застосовуються для створення таких реквізитів у складі управлінських документів: кутовий штемпель, штемпель для фіксації дати і реєстраційного індексу вхідних і внутрішніх документів, гербова печатка тощо. Основну частину штемпельної фарби складають синтетичні органічні барвники, що обумовлює їх недовговічність. Серед різноманітних документів, які входять до фондів НБУВ, значну кількість складають фотодокументи, які потребують особливої уваги під час їх довготривалого зберігання. Фотодокумент – документ, що містить зображувальну інформацію, зафіксовану фотографічним способом. Фотографії можна розглядати як особливий документ зі специфічним способом фіксації інформації за допомогою емульсійного покриття з проявленим і зафіксованим у ньому зображенні. У фондах зберігаються негативи фотодокументів. Існують фотодокументи, виготовлені на листах целулоїду. Нині негативи виготовляють на триацетатній плівці. У НБУВ відбувається постійний вхідний контроль документів з особових фондів вчених НАН України, що надходять на постійне зберігання в Інститут архівознавства. Перевірка стану документів здійснюється відповідно до вимог комплексу заходів щодо забезпечення збереження документів, які надійшли на державне зберігання, передбачених національним стандартом України ДСТУ 8889:2019 «Документи з паперовими носіями. Правила зберігання національного архівного фонду». Під час приймання Бібліотекою документів на зберігання, вони обов’язково проходять етап тимчасового зберігання (карантин) та акліматизацію: документи виймають з транспортної тари та розкладають на стелажах чи столах у окремому приміщенні. Водночас відбувається візуальне обстеження, щоб виявити документи уражені біологічними шкідниками, з підвищеною вологістю, з пошкодженням матеріальної основи, забруднені та дуже запилені. За виявлення на поверхні документів ознак мікологічного забруднення (плісняви), вони вилучаються з основного фонду, піддаються додатковим лабораторним дослідженням, за результатами яких вирішується питання щодо необхідності дезінфекційних заходів. У разі виявлення документів з підвищеною вологістю їх витримують до повного досягання нормативних показників вологості матеріальної основи документів у 6–8%. Забруднені документи – очищують. Дуже запилені документи – знепилюють. Після проведення комплексу контрольно-профілактичних заходів документи передають до сховища на постійне зберігання. Документи розміщуються на стелажах у картонних коробках або папках, виготовлених з безкислотного картону. Як допоміжне чи спеціальне обладнання можна використовувати металеві шафи, сейфи, шафи-стелажі. Кожна одиниця зберігання має бути вкладеною в негерметичне індивідуальне первинне пакування, призначене для захисту документа від пилу та вологи, а після цього – у вторинне пакування, призначене для захисту документа від механічних пошкоджень та впливу чинників довкілля. Під час підготовки документів для передавання на постійне місце зберігання особливої уваги потребують рукописні документи (записи олівцем і чорнилом) та фотодокументи з паперовою основою (позитиви), що доцільно зберігати в окремих папках або конвертах відповідного розміру. Позитиви в фотоальбомах необхідно додатково розділяти тонким захисним аркушем. Для подальшого зберігання документів з метою стабілізації старіння паперу рекомендується видаляти металеві скріпки, які прискорюють окислювальні процеси в папері та спричиняють його руйнування. У зв’язку з особливостями хімічного складу полімерних обкладинок зошитів, для запобігання подальшого руйнування паперового блоку, такі обкладинки слід також видаляти. Матеріали на компакт-дисках необхідно зберігати в заводській упаковці, вертикально, а також уживати заходів для запобігання дії вібрації. Таким чином, дотримання та виконання зазначеного комплексу профілактичних заходів для документів, які надійшли на зберігання в НБУВ, є запорукою їх довготривалого зберігання.
UDC
Volosatykh Lіudmyla,
ORCID 0000-0002-9862-8626,
Junior Research Associate,
Department of Scientific Technologies for Preservation of Funds,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: volluda7@gmail.com
PECULIARITY OF DOCUMENTS STORAGE IN NBUV

The issue of funds preservation in library conditions is considered. Risk factors that negatively affect the state of documents and can even cause their destruction have been analyzed. Recommendations for creating optimal storage conditions for library funds are provided.
Keywords: library funds, documents, preservation, stabilization, acclimatization, examination.