ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ МАТЕРІАЛІВ ЦІННИХ ДОКУМЕНТІВ ЯК КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ ЇХ ДОВГОВІЧНОСТІ

Тези доповіді

ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ МАТЕРІАЛІВ ЦІННИХ ДОКУМЕНТІВ ЯК КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ ЇХ ДОВГОВІЧНОСТІ

Розглянуто основні технічні параметри нетрадиційних носіїв особливо цінних документів НБУВ, які впливають на їх довговічність.
Ключові слова: нетрадиційні носії, рукопис, документ, довговічність

Раритетні бібліотечні фонди представлені з різними матеріальними носіями рослинного, тваринного чи органічного походження, що відображається на фактичному фізичному стані самих документів, оскільки це поєднання різноманітних способів виготовлення, різних композиційних складів, умов формування, методів фіксації інформації, умов зберігання та використання. Тому діагностика та прогнозування у часі змін фізико-хімічних властивостей використаних матеріалів є тим технологічним процесом, що оптимізує процес забезпечення довготермінового зберігання особливо цінних документів тобто гарантує певною мірою їх довговічність. Комплексні обстеження стану окремих особливо цінних документів Національної бібліотеки України імені В. І Вернадського (НБУВ) здійснюються з метою своєчасного виявлення біологічних, фізико-хімічних та механічних пошкоджень для встановлення першочерговості відбору окремих примірників на стабілізаційні операції. У 2023 р. до комплексу обстежень особливо цінних фондів були включені документи з непаперовими носіями створених з використанням різних нетрадиційних для бібліотеки матеріалів, одиниці зберігання різних форматів та розмірів і нетривіальних способів фіксації інформації.
Обстеження проводилося за такою схемою: визначення типу матеріалу, використаного для створення особливо цінних документів; фіксування розмірів документів, обстеження фізичного стану документів та індивідуальних засобів для зберігання (ІЗЗ) цих раритетів; визначення вологості документів контактним способом; проведення візуального огляду на наявність мікологічного і ентомологічного ураження рукописів та ІЗЗ.
Дослідження фізичного стану раритетів, як складової частини культурного надбання України, надання рекомендацій для їхнього подальшого зберігання, реставрації, оцифрування були і залишаються сьогодні важливими для забезпечення довготривалого зберігання документів з різними носіями, на разі й нетрадиційними. Ці рекомендації ґрунтуються на детальному аналізі інформації про хімічну природу того чи іншого матеріалу. Зокрема були обстежені глиняні таблички з клинописним письмом [Поч. ІІІ тис. до н.е.] ф. 301, № 431 Л з фондів Інституту рукопису (ІР) НБУВ. Отже, глина – пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинястих мінералів (каолініт, гідрослюди). Основні фізико-хімічні властивості глини визначаються характеристиками міцності (густина, щільність, опір зсуву, пластичність, структурна в’язкість), як показник їх тривкості або крихкості. Не менш важливими є показники, що визначають гідростійкість глин (пористість, водопроникність, розмокання, набухання, природня вологість тощо). Фізичний стан обстежених раритетів свідчить про те, що зазначений матеріал є найбільш довговічним, порівняно з іншими нетрадиційними матеріальними носіями. Однак слід зазначити, що навіть за умови достатньої тривкості такого матеріалу, як глина є чинники, що можуть погіршити його фізичний стан. Для забезпечення збереженості цих раритетів слід унеможливити їх біологічне ураження, що досягається, насамперед, підтриманням нормативних умов зберігання. Були обстежені дві китайські дошки першої пол. ХІХ ст. з зображенням китайського письма – каліграфічних стилів епохи Шан (XVII–XI ст. до н.е.), обробленого перламутром, що зберігаються у ІР НБУВ. Щодо технічних параметрів безпосередньо дошок з дерева, то вони отримуються з міцної внутрішньої частини дерева, а саме стовбура рослинного полімера. Висушені дошки з окремих порід деревини достатньо тривкий у часі й фізично міцний матеріал, тож обстежений документ характеризується стабільним фізичним станом.
Серед особливо цінних фондів НБУВ є документи, у якості матеріальної основи яких використано різні складники рослинних полімерів, що характеризуються відмінною від паперу мікроструктурою, абсорбційними та міцнісними властивостями. Серед інших документів на нетрадиційних носіях у ІР НБУВ зберігається документ для якого як матеріальна основа використано луб (ф. VІІІ, № 551. Батакський рукопис з о. Суматра, Індонезія, перша пол. ХVІІІ ст.). Документ зберігається у дерев’яній оправі (луб у дереві).
Ще один досить нетрадиційний для бібліотек матеріал із рослинних полімерів – береста. Документ із фондів ІР НБУВ ф. 30, № 161. Уривок із старообрядницького твору про трійцю (друга пол. XVIII ст.). Документ на двох аркушах розміром 21 х 17 см, розміщений під скло з обох сторін. У цьому випадку скло відіграє роль своєрідного захисного пристосування. Напис на бересті здійснено чорнилом. Берестою називають зовнішню частину кори берези, яка розташовується над лубом. Вона складається з безлічі тонких, але міцних шарів, майже не схильних до органічного розкладу під впливом бактерій.
Розглядаючи матеріалознавчі аспекти збереження особливо цінних документів з непаперовими носіями слід окреслити технологічні особливості такого, досить рідкісного для сучасних бібліотек матеріалу, як папірус. Серед фондів ІР НБУВ на папірусі представлені такі документи: Євангеліє (на одному з фрагментів Євангеліє від Луки…) ф. 301, № 553 П (ІІІ–IV ст.); Папірус з іменами осіб, написаних на лівій половині аркуша, ф. 72, № 44; Єгипетські ієрогліфи на папірусі ф. VІІІ, № 565 (15); «Сочинение на сингалезском яз.» ф. 301, № 809 Л; «Куски демотических папирусов, наклеенных на пальмовую ветвь» ф. 301, № 808 Л. Сировиною для папірусу слугувала рослина із сімейства осокових з міцними стеблом та кореневищем. Щодо структури папірусу, то це товстий матеріал, подібний до паперу, адже до його складу входить 57% целюлози, 27 % лігніну, 9% мінеральних речовин та 7% води, а його невисока механічна міцність обумовлюється такою значною кількістю лігніну та мінералів. Ці властивості папірусу потребують особливих умов і зберігання, і використання.
Серед рідкісних документів бібліотек світу є рукописи, для яких у якості матеріальної основи використано досить рідкісний складник рослинних полімерів – висушене пальмове листя. Це Малабарський рукопис на пальмовому листі в дерев’яній оправі (ф. VІІІ, № 554), датується першою чвертю ХVІІ ст., місце створення – Індія. Цей матеріал не характеризується достатньою міцністю, тож раніше існувала практика копіювання текстів на нове пальмове листя. Використання цього матеріалу для збереження інформації тривало до XIX ст., відколи друк книг значно потіснив створення рукописних документів. Зважаючи на такий тривалий історичний період існування обстеженого рукопису, його фактичний фізичний стан можна діагностувати як задовільний, адже документ зберігається без видимих ознак ентомологічного та мікробіологічного ураження.
Враховуючи широкий спектр різних матеріалів, застосованих для створення обстежених документів на нетрадиційних носіях, процеси природного старіння яких протікають з різною інтенсивністю, превентивні заходи для забезпечення їх довготривалого зберігання повинні бути диференційованими стосовно кожного конкретного документа. Спільним є необхідність підтримання нормативних умов у сховищі та щотижневого провітрювання упродовж 30-ти хвилин документів, що зберігаються у закритих сейфах, шафах.