ДЕЯКІ АСПЕКТИ МУЗИЧНОГО ЖИТТЯ БУКОВИНИ XIX – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

Тези доповіді

УДК 78.03"18/19"(477.85:4):[378.6:78](477.85-25):780.616.432](043.2)

Гумінюк Станіслав Павлович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4756-4263,
доктор мистецтва, викладач кафедри спеціального фортепіано №2 НМАУ ім. П. І. Чайковського, доцент кафедри інструментально-виконавської майстерності Київського столичного університету імені Бориса Грінченка,
Київ, Україна
e-mail: stanislavguminiuk@gmail.com

ДЕЯКІ АСПЕКТИ МУЗИЧНОГО ЖИТТЯ БУКОВИНИ
XIX – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

Розглянуто важливі координати розвитку музичного мистецтва Буковини впродовж XIX – першої половини XX cт. Доведено, що музична культура краю розвивалася в тісному контакті з європейськими композиторськими та виконавськими школами. Висвітлено діяльність Чернівецької консерваторії як важливої ланки музичної освіти регіону.
Ключові слова: буковинська музична культура, Чернівецька консерваторія, музична освіта, історія музичного мистецтва, фортепіанне мистецтво.

Постановка проблеми. Звертаючись до досліджень щодо розвитку музичного мистецтва на Буковині, стає зрозумілим, що в порівнянні з детальним висвітленням загальноісторичних та літературних процесів, розвідки про музичну культуру та фортепіанне мистецтво зокрема, відрізняються фрагментарністю. Тим не менш, буковинська музична культура має глибокі історичні корені та розгалужену систему музичної освіти. Пропонований матеріал фокусується на висвітленні деяких епізодів історії буковинського музичного мистецтва, які стали підґрунтям для діяльності Чернівецької консерваторії у 20-30-і роки XX ст.

Виклад основних матеріалів дослідження. Клавішно-струнні інструменти почали з’являтися з приходом на Буковину Австро-Угорської імперії. Перша згадка в друкованих джерелах про появу клавіру датується 1809 р. На початку XIX ст. на Буковині зустрічалися різні види фортепіано: спінет, клавесин, клавікорд, хамерклавір тощо. Судячи зі збережених з того часу надрукованих нот, перевага надавалася танцювальній музиці та творам популярних тоді композиторів Й. Ванхаля, І. Плеєля, В. Їровця, Д. Штейбельта, Й. Вайгля, Й. Ланнера. В цей час фортепіано згадується переважно як інструмент для акомпанементу та виконання невеликих нескладних п’єс. Початок інтенсивного розвитку музичного мистецтва на Буковині у 30-ті роки XIX ст. пов’язаний з діяльністю Грайнера, К. Кеніга, Ф. Паура, Ф. Кнапа, Ф. Конопасека, А. Боровського та Й. Ровінського. З концертами в Чернівцях виступали піаністи Л. Мейєр, І. Тедеско. Розквіту музичної культури регіону сприяла творча діяльність К. Мікулі, уродженця Чернівців, талановитого учня Шопена. У 1848 р. Мікулі осів у Львові, де став ректором консерваторії (1858 – 1887 рр.), але часто навідувався у Чернівці і допомагав у музичному житті міста. Перша бібліотека Буковини (Наукова бібліотека Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича) була створена на кошти меценатів, серед яких був і К. Мікулі, який передав у фонд будівництва бібліотеки усю виручку від своїх зимових концертів 1850 1851 років. Пам’ятною датою в музичному житті Буковини залишилися відвідини Чернівців у 1847 р. Ф. Лістом. 22 травня він прибув до Чернівців і протягом тижня дав у залі готелю «Молдавія» два публічних концерти. У його виконанні прозвучали твори Шопена, Бетховена, Россіні, Шуберта. В додаток до програми композитор виконав кілька коломийок у власній обробці. Як зазначала тогочасна преса, гастрольні концерти Ф. Ліста послужили новим поштовхом до подальшого пожвавлення музичного життя на Буковині.
Наступна яскрава сторінка буковинських музичних теренів – постать С. Воробкевича. Музичну освіту здобував приватно у професора Віденської консерваторії Ф. Кренна. У 1868 році склав іспит на звання викладача співу й регента хору у Віденській консерваторії. Наставник для багатьох наступних поколінь музикантів (Ч. Порумбеску, Е. Мандичевський та ін.).
У 1862 р. було засновано «Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині». Ця організація фактично була міською філармонією. При ньому існувала також школа, яка відіграла значну роль у поширенні музичних знань та підготовці вчителів музики. У грудні 1877 р. було відкрито концертний зал (нині Чернівецька обласна філармонія ім. Д. Гнатюка), в тому числі завдяки зусиллям відомого музичного діяча з Праги А. Гржімалі, який у 1875 р. був запрошений керівником «Музичного товариства». Діяльність А. Гржімалі залишила глибокий слід у музичному житті усього краю. До приїзду в Чернівці Гржімалі працював диригентом симфонічних оркестрів у Роттердамі (Нідерланди) і Гетеборзі (Швеція), згодом повернувся на батьківщину, де очолив симфонічний оркестр чеського Національного театру.
Певну роль у музичному житті Буковини відіграв видатний композитор, один з основоположників румунської класичної музики Ч. Порумбеску. Музичну освіту здобув у К. Мікулі та С. Воробкевича. У 1875 1877 рр. працював диригентом хорового товариства та керівником робітничих хорів у Чернівцях. Був заарештований за участь у національно-визвольному русі під час австро-угорського панування. В 1879 1881 рр. навчався у Віденській консерваторії у А. Брукнера та Ф. Кренна, а також вдосконалював теорію з Є. Мандичевським.
Програми концертних сезонів 1862 – 1902 рр. «Музичного товариства» вражають. Фортепіанні концерти Моцарта, Бетховена, Гуммеля, Вебера, Мендельсона, Геллера, Шопена, Дворжака, Гріга, Рубінштейна.

В школі при «Музичному товаристві» освіту (під керівництвом С. Воробкевича та А. Гржімалі) отримав український і австрійський музикознавець, композитор, диригент, педагог, доктор музикознавства, працівник архіву Відня Є. Мандичевський. Він був відомим, шанованим і впливовим у австрійських, румунських та українських музичних колах. Його вчителями у Відні були Е. Ганслік, Р. Фукс, М. Ноттебом. Від 1875 р. мешкав у Відні та входив до найближчого оточення Й. Брамса. У 1896 1921 роках професор Академії музики та сценічного мистецтва (Віденської консерваторії), де вів класи, інструментування, історії музики та композиції. Серед його учнів Г. Ґаль, К. Бьом, М. Каломіріс, Дж. Селл, А. Шнабель та інші. Відомий дослідженнями та виданням творів Гайдна, Брамса, Шуберта.
В другій половині XIX ст. – поч. XX ст. музичні товариства Буковини організовували концерти драматичних акторів, відомих музикантів, солістів, співаків опери та оперети, хорів та оркестрів, місцевих та зарубіжних диригентів. Тому відчувалася необхідність створення в Чернівцях консерваторії музичного та драматичного мистецтва. Про фортепіанне мистецтво першого 20-ліття ХХ ст. відомо не так багато. В цей час відомо про діяльність М. Левицького, який 1904 р. в Чернівцях організував першу на Буковині Музичну школу імені Миколи Лисенка, а з 1907 року був її директором. У школі викладалися теорія, історія музики, солоспів, гра на фортепіано та скрипці. Завдяки йому уже на третьому році її існування в ній навчалося понад 40 учнів. 1905 р. він заснував «Товариство для плекання української пісні, музики і штуки драматичної», яке утримувало музичну школу, проводило концерти й драматичні вистави, мало нотну бібліотеку, популяризувало твори українських композиторів.
Діяльність освітніх та концертних закладів Буковини потребує перехресних архівних перевірок та уточнень, адже нестабільна політична ситуація регіону не сприяла збереженню напрацювань попередніх років. 10 вересня 1919 р. Південна та Північна Буковина відійшла до Королівства Румунії. В державному архіві Чернівецької області зберігається лист Державного міністра у справах Буковини від 27 червня 1923 р., направлений міністерству культури та мистецтва, про необхідність відкриття в Чернівцях музичної консерваторії, яка заслуговує на підтримку румунського міністерства в Бухаресті. В журналі «Glasul Bucovinei» від 3 лютого 1924 р. було опубліковано звернення про створення в Чернівцях Консерваторії Музиного та Драматичного Мистецтва. Очолив заклад А. Зірра, директор Яської консерваторії. 10 листопада 1924 р. був прийнятий «акт про створення Консерваторії Музичного та Драматичного Мистецтва м. Чернівці».
Проіснувала музична консерваторія у Чернівцях недовго. В червні 1935 р. вона була ліквідована як державна установа, продовжуючи працювати як приватна консерваторія і припинила свою роботу у 1940 році з приходом радянської влади на Буковину. Серед викладачів піаністів відомо про діяльність Т. Тарнавського – піаніста та диригента, який очолював Чернівецьку консерваторію протягом декількох років. Один з його випускників італійський композитор, піаніст і музикознавець Р. Влад. Після закінчення закладу у Чернівцях виїхав 1938 р. до Риму, був директором театру Ла Скала у Мілані, суперінтендатом Римського оперного театру, президентом Італійського товариства сучасної музики, автор музики до 54 фільмів.

Висновки. Короткий огляд важливих подій та яскравих особистостей музичного мистецтва Буковини відображає насичене мистецьке життя регіону. Багато фактів потребують подальшого вивчення та уточнення в архівах Австрії, Угорщини, Румунії тощо. Проте, вже зараз окреслення поданих координат музичного життя Буковини XIX – першої половини XX cт. дає змогу відтворити співзвуччя культури краю загальноєвропейським процесам розвитку музичного мистецтва цього періоду.

UDC 78.03"18/19"(477.85:4):[378.6:78](477.85-25):780.616.432](043.2)

Stanislav Huminiuk ,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4756-4263,
Doctor of Musical Arts, Lecturer at the Piano Department №2 UNTAM,
Associate Professor at the Instrumental Performance Department Borys Grinchenko Kyiv University,
Kyiv, Ukraine
e-mail: stanislavguminiuk@gmail.com

ASPECTS OF THE BUKOVINA’S MUSICAL LIFE
DURING XIX – FIRST HALF OF XX CENTURIES

The issue highlights important coordinates of the development of the Bukovina’s musical life during XIX – first half of XX centuries. The musical culture of region considered in touch with European composer’s and performer’s schools. The activity of the Chernivtsi Conservatory was shown as an important line of musical education for the region.
Keywords: Bukovinian musical culture, Chernivtsi Conservatory, musical education, history of musical art, piano art.