Львівські стародруки латинським шрифтом у фонді відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського

Тези доповіді

Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, найбільша книгозбірня країни, зберігає найчисленніші збірки різних груп документів, серед них і латиношрифтних стародруків. Підготовка каталогу українських стародруків латинським шрифтом у фонді відділу стародруків та рідкісних видань має наслідком опис усіх примірників, виявлення та атрибуцію дефектних примірників і фрагментів українських, зокрема львівських, видань латинським шрифтом до кінця XVIII ст., що дало можливість уточнити кількісні дані, представлені в наших попередніх публікаціях, насамперед у статті «Друкований каталог українських латиношрифтних стародруків XVI–XVIII ст.: дослідження та популяризація фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського» (Рукописна та книжкова спадщина України. 2018, вип. 22, с. 542–555). Примірники відповідних видань зберігаються також і в інших підрозділах бібліотеки, робота з ними теж проводиться.
Львівський друкарський осередок кінця XVI–XVIII ст. яскраво виділяється з-поміж українських центрів книгодрукування того часу, адже в ньому одночасно чи одна за одною функціонували 19 друкарень, які видавали книжки латинським шрифтом. Видання чотирнадцяти з них виявлено та обліковано у відділі стародруків НБУВ, загалом близько 400 видань у близько 800 примірниках.
Найпотужнішою за кількістю випущеної продукції та часом функціонування була друкарня Львівського єзуїтського колегіуму (1642–1773). Вона ж найбільше кількісно представлена у фонді відділу: близько 200 видань, що становить понад чверть усього репертуару друкарні, зафіксованого у бібліографії, насамперед у каталозі українських стародруків Я. Запаска та Я. Ісаєвича «Пам’ятки книжкового мистецтва» (Львів 1981–1984).
Дещо менше в наявності видань друкарень львівського братства Св. Трійці (бл. 1707–1786) – 90, або понад 25%, Піллерів (1772 – І пол. ХХ ст.) – 34 (видання до 1800 р. включно), тобто менше 8%, Шліхтинів (1755–1785) – 13, тобто 8% (із 156 – за каталогом І. Качур «Діяльність родини Шліхтинів (1755–1785) у контексті приватного книговидання Львова XVIII століття», Львів 2021). Продукція друкарні Яна Шеліги, який у 1611–1636 рр. працював у Добромилі, Львові, Яворові та Ярославі, представлена десятьма львівськими, загалом 17 виданнями із загальної кількості відомих бібліографії 90 його видань. З невеликих львівських друкарень у відділі наявні обидва видання Павла Щербича (1581), одне з трьох – Матвія Гарвольчика (1592), одне з двох – Лаврентія-Василя Малаховича (1615), чотири з десяти – Якова Мосцицького (1670–1673), одне з трьох – Войтіха Мільчевського (1684–1693), з більш потужних друкарень: Михайла Сльозки (1638–1667) – шість із 32, Павла-Йосифа Гольчевського та спадкоємців (1735–1754) – 11 із 53, Івана Филиповича (1753–1767) – 18 із 54, францисканського монастиря (1769–1774) – сім із 22.
У ході роботи з примірниками виявилося можливим уточнити деталі опису ряду видань, атрибутувати чи переатрибутувати окремі примірники, уточнити окремі позиції бібліографії, а також додати нові. Так, виявлено незафіксовані в каталозі Я. Запаска, Я. Ісаєвича вісім видань друкарні Львівського єзуїтського колегіуму, чотири видання друкарні львівського братства Св. Трійці, три видання друкарні П.-Й. Гольчевського, два видання друкарні Шліхтинів, одне видання друкарні францисканського монастиря, два видання друкарні Піллерів. Всі ці друки містять вихідні відомості на титульних аркушах, але були пропущені при укладанні каталогу «Пам’ятки книжкового мистецтва».
Крім того, виявлено та атрибутовано за шрифтами та художнім оформленням ряд видань без вихідних відомостей, а саме: одне видання друкарні М. Сльозки, 14 видань друкарні Львівського єзуїтського колегіуму та ще чотири вірогідно цієї друкарні, одне видання друкарні братства Св. Трійці та ще три вірогідно цієї друкарні, одне видання друкарні П.-Й. Гольчевського, одне видання вірогідно друкарні І. Филиповича. Також уточнено місце друку для видань, зафіксованих у каталозі Я. Запаска, Я. Ісаєвича як львівські без вказівки друкарні: п’яти видань друкарні Львівського єзуїтського колегіуму, двох видань друкарні І. Филиповича, чотирьох видань друкарні братства Св. Трійці, одне з яких помилково визначене як друк Шліхтинів.
Таким чином, вдалося доповнити національну бібліографію українських стародруків, виданих у Львові латинським шрифтом, на 45 позицій, уточнити вихідні дані 11 видань.
Тематика видань: трактати з права, церковного права, судочинства, догматичної та моральної теології, архітектури та військової справи, світської та церковної історії, географії, астрономії, етики, філософії, риторики, мовознавства, ветеринарії, збірники світських і церковних документів, полемічні твори, релігійні оповіді, агіографічні твори, коментарі Святого Письма, медитації та повчання, статути та інші регламентаційні документи церковних орденів, література для священників і монахів, настанови та правила поведінки, пастирські послання, катехізиси, літургійні видання, молитовники та видання окремих молитов, описи чудес і церемоній коронації ікон, проповіді, присвячені коронації чудотворних ікон, загалом проповіді як одиничні з нагоди якоїсь події, так і у збірниках, панегірики з різних нагод, прозові та поетичні твори та збірники, драматичні твори, промови, твори античних авторів, Томи Кемпійського, тези доповідей, словники, букварики, підручники та посібники з латинської мови, риторики, античної літератури, логіки, математики, філософії, історії, географії, гербовники та геральдичні твори, описи подорожей, енциклопедичні видання, календарі.
Художнє оформлення львівських друків відзначається різноманіттям. У виданнях представлений повний спектр елементів оздоблення, виконаних у різних техніках. Ініціали, заставки, кінцівки – в основному дереворити. В окремих виданнях, особливо друках І. Филиповича, наявні заставки-мідерити та ініціали-мідерити. Гравюри, насамперед гербові, – як дереворити, так і мідерити. У ряді видань вміщено тематичні гравюри-ілюстрації, гравюри-схеми, переважно мідерити. Форти та фронтиспісні гравюри в цілому невластиві львівським латиношрифтним виданням, наявні в окремих випадках. Обрамлення титулів і сторінок рамками з виливних прикрас або лінійними рамками характерно в основному для видань XVII ст. Серед граверів, які підписували створені для оздоблення львівських видань гравюри, – відомі майстри Никодим Зубрицький, Яків Лябінгер, Іван Филипович, Григорій Левицький, Йохан (Ян) Чернінг, Казимир Андрій Недблович, Юрій Вишловський та ін.
Друкований каталог українських стародруків латинським шрифтом дасть можливість ввести збірку відділу стародруків у активний науковий обіг. Робота з виявлення та фіксації українських латиношрифтних стародруків буде продовжуватися. В інших підрозділах бібліотеки цілком можливо будуть виявлені нові видання, зокрема невідомі в бібліографії, що дозволить розширити національний репертуар стародруків.