«Героїчна увертюра» Віктора Косенка — доля й загадки

Тези доповіді

УДК 78.041:78.071(477)Косенко
Волосатих Ольга Юріївна,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
кандидат мистецтвознавства, доцент,
доцент кафедри історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна
е-mail: vololga7@gmail.com

«ГЕРОЇЧНА УВЕРТЮРА» ВІКТОРА КОСЕНКА — ДОЛЯ Й ЗАГАДКИ

Розглянуто деякі деталі історії написання найвідомішого з симфонічних творів Віктора Косенка, а також різні версії щодо уведення його до виконавської практики. Наголошено, зокрема, на використанні в сучасній традиції кількох варіантів тексту, певною мірою відмінних від авторського рукопису.
Ключові слова: творчість Віктора Косенка, «Героїчна увертюра», українська музична культура перших десятиліть ХХ століття.

21 травня цього року в програмі 42 міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Віртуози», що традиційно проходить у Львівській національній філармонії на зламі весни й літа, відбувся концерт Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії (диригент Сергій Хоровець) під назвою «Героїка й лірика». Уперше за багато років прозвучав повний авторський текст «Героїчної увертюри» Віктора Косенка — твору, здавалося б, добре знаного, але як виявляється насправді такого, який містить в собі й навколо себе багато невідомого .
Цікаві розбіжності демонструють вже спогади, пов’язані із завершенням роботи і першовиконанням твору — зафіксовані у «канонічному» виданні 1967 року «Штрихи до портрета» Віталія Хоменка (продубльовані в другому, 1975), «Три доби в творчій лабораторії митця» Дмитра Пшеничного (з’явилися у виданні «Спогади. Листи» 1975 року) і, відповідно, два варіанти «Пам’яті серця» Ангеліни Канеп-Косенко.
Тож у обох версіях спогадів дружини композитора читаємо: «Час від часу одержувала я з Києва листівки: “Галюшенько, приїзди, привези допомогу”.
Мені було відомо, що до 15-річчя Жовтня Віктор Степанович закінчує свій перший симфонічний твір — “Героїчну увертюру”. Потрібно було терміново розписати партії. Крім Віктора Степановича писали тоді ноти й студенти консерваторії — Д. Пшеничний, О. Кожухар, Є. Шклярук та інші.
З великим кошиком, повним шинки, ковбаси, сала, пиріжків, коржиків тощо, приготованими вдома, я прибуваю до Києва. Прочиняю двері й бачу: хмарами пливе цигарковий дим, у кімнаті — четверо; один з них — Віктор Степанович. На столі парує зелений чайник, в кімнаті зимно, тому клуби пари виразно видно. Поруч — залишки незавидного сніданку.
Коли я увійшла до кімнати, Віктор Степанович вигукнув:
— Ангеліна Володимирівна приїхала. Допомога є!
З житомирським харчем переписка посувалася жвавіше.
Тоді я досить довго пробула у Києві».
Наступний абзац у другому виданні сприймається дещо неочікувано: «Незабаром нам подзвонили, що увечері об одинадцятій годині має передаватися по радіо для закордону “Героїчна увертюра” Косенка. Віктор Степанович погано себе почував і піти послухати передачу не міг, а вдома у нас тоді радіо ще не було. Він попросив мене піти послухати» .
Проте у варіанті 1967 року цей пасаж вельми логічно є вписаним в оповідь про відвідини застудженого композитора вокалістом Дометієм Йохою-Березинцем, його підготовку до конкурсу виконавців, подання тим конкурсної заяви безпосередньо у залі радіокомітету саме після виконання «Героїчної увертюри» тощо . Вочевидь, у другому виданні були вилучені (разом з його власними, записаними 1939 року, спогадами про композитора) згадки про вокаліста, який емігрував до Німеччини (згодом — до Канади) наприкінці Другої світової війни (а не загинув, як стверджувалося в першій публікації).
У спогадах Дмитра Пшеничного, який свого часу слухав у Косенка курс аналізу музики, бачимо таке: «Якось, на початку листопада 1932 року, до мене звернувся мій однокурсник Євген Шклярук з тим, що Віктор Степанович просив допомогти переписувати оркестрові партії “Героїчної увертюри”, яку він розпочав писати до 15 ї річниці Великого Жовтня. Часу залишалося обмаль, а увертюри ще не було. Згідно з планом святкування, традиційний урочистий вечір повинна була відкривати саме “Героїчна увертюра”, і диригувати мав Л. Брагінський — головний диригент опери.
Зустрів нас Віктор Степанович дуже привітно, а нас було троє: Євген Шклярук, Іван Дідик і я. <>
Завершена увертюра була, коли досвітнє осіннє сяйво ледь-ледь пробивалося крізь затуманене вікно. Ми дописували останні такти оркестрових партій, коли до Віктора Степановича прийшли диригент Л. Брагінський та студент диригентсько-симфонічного відділу О. Кожухар».
Але набагато більше питань і припущень виникає після ознайомлення зі спогадами Віталія Хоменка:
«Те, про що я розповів, відноситься напевно, вже до початку 1932/33 учбового року. Принаймні, тоді ще не закінчився концертний сезон у Пролетарському саду — поруч з нинішньою філармонією. Саме там відбулася прем’єра “Героїчної увертюри”, здається, у виконанні симфонічного оркестру радіокомітету.
Ми, студенти музичного факультету, намагалися відвідувати не лише концерти, а й репетиції оркестру. Ось і тепер, дізнавшись, що має готуватися нова програма, ми пішли в парк.
Правду кажучи, я був здивований, побачивши за диригентським пультом Косенка. Знав я, що він чудовий піаніст (хоч у ті роки, як пригадується мені, він не дуже часто з’являвся на естраді, мені довелося його слухати тільки один або два рази, а про Косенка-диригента я раніше й не чув.
А от, виявляється, він ще й справжній диригент з чітким розумінням художного завдання, з глибоким знанням оркестру, з виразними, стриманими жестами .
Під час репетиції грали окремі уривки увертюри. Прогону всього твору того дня так і не було, та й часу бракувало — адже в програмі передбачалися й твори інших композиторів.
Репетиції тільки посилили інтерес до нового твору Косенка. Цілком природно, що через день всі ми були в парку.
“Героїчною увертюрою” розпочинався концерт».
У наведених спогадах — єдина відома на сьогодні згадка про публічні виступи композитора як симфонічного диригента, хоча, як відомо відповідну професійну підготовку він отримав у класі Миколи Черепніна. Цілком можливо, що саме почувши свій твір у виконанні, власне Віктор Косенко зробив скорочення, звичні за наступними інтерпретаціями й виданнями. На користь цього свідчить характер закреслень в оригінальному автографі партитури , аналогічних закресленням в інших рукописах композитора. Проте не виключено, що позначки могли бути зроблені й кимось з диригентів-виконавців.

UDC 78.041:78.071(477)Косенко
Volosatykh Olga,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
Candidate (PhD) of Art Studies, Associate professor,
Associate professor of the History of Ukrainian Music and Musical Folklore Department,
P. I Tchaikovskyі Ukrainian National Academy of Music,
Kyiv, Ukraine
е-mail: vololga7@gmail.com

"HEROIC OVERTURE" BY VIKTOR KOSENKO — FATE AND MYSTERIES

Some details of the writing history of the most famous symphonic works by Viktor Kosenko are considered, as well as different versions of its introduction into performing practice. Emphasis is placed, in particular, on the use of several versions of the text in the modern tradition, to some extent different from the author's manuscript.
Key words: works by Viktor Kosenko, "Heroic overture", Ukrainian musical culture of the first decades of the twentieth century.