Відображення вшанування Почаївської чудотворної ікони Богородиці в почаївських кириличних стародруках

Тези доповіді

Почаївська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці – одна з найшанованіших в Україні. Звичайно ж, це вшанування знайшло відображення в численних публікаціях друкарні Почаївського Успенського монастиря, на той час унійного, у формах відтворення у гравюрах зображення самої ікони, духовних пісень і поезії на її честь, опису чудес, які відбулися за молитвами перед нею. Матеріалами для розвідки стали почаївські кириличні стародруки з фондів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, описані в ході роботи над науковим каталогом «Кириличні видання друкарні Почаївського Успенського монастиря ХVІІІ – першої третини ХІХ ст.», автори Н. Заболотна, О. Железняк, Р. Кисельов, поданого до друку до видавництва УКУ 2019 р.
Значна кількість почаївських кириличних стародруків, починаючи від першої книги друкарні Почаївського Успенського монастиря – Служебника 1734 р, – містять зображення місцевої чудотворної ікони. Їх можна поділити на дві групи: ті, що відтворюють тільки ікону, і ті, на яких зображено також стопу Богородиці, Почаївський монастир, чудеса.
Розгляньмо ті з гравюр Почаївської ікони Богородиці, що є у примірниках із фондів НБУВ. Найбільш рання відома гравюра підписана 1733 р., її вміщено у Служебниках 1734 і 1735 р. та Псалтирі 1750 р. На ній в художньому обрамленні зображено власне чудотворну ікону, а нижче – підпис-пояснення зображення. У невеликій гравюрі авторства Йосифа, підписаній 1734 р., композиція така сама, проте все зображення – і лики Богородиці й Божої Дитини, і промені сяйва, що йде від них, і вплетений у рамку рослинний орнамент роблять сприйняття більш емоційним. Цю гравюру можна побачити в Мінеї 1737 р. У двох виданнях Молитвослова 1793 р. є майстерна копія твору Йосифа, проте різниця відчутна. У Псалтирі 1737 р. бачимо зображення ікони того ж року, внизу гравюри вміщено зображення Почаївського монастиря; цю ж дошку використали у Псалтирі 1742 р. Наступне в хронології зображення Почаївської ікони Богородиці бачимо у Тріоді пісній 1744 р. У Псалтирі 1763 р. є два різні зображення Чудотворної ікони, на першому під іконою зображено і Почаївський монастир, причому його обриси нагадують західноєвропейську готичну архітектуру, також на цій гравюрі є зображення стопи Богородиці та, в клеймах по боках, чудес у супроводі підписів. Друге зображення ікони, авторства Йосифа Гочемського, було також використане в Мінеї святковій 1777 р. Як нові, так і давніші зображення Почаївської чудотворної ікони Богородиці з’являлися в почаївських книгах упродовж усієї історії друкарні, аж до першої третини XIX ст. Цікаво, що всі ці зображення не є точними копіями ікони в прямому значенні, так само й Почаївська обитель на гравюрах постає щоразу в іншому вигляді й архітектурному стилі. Вочевидь гравери мали на меті не скопіювати зображення, а передати духовний зміст. Напевне, й читачеві був важливий передусім сам факт, що гравюра відтворює чудотворну ікону, навіть якщо він сам побував у Почаєві й міг оцінити відповідність гравюри оригіналу.
Почаївські книги з НБУВ містять також гравюри, що прославляють явлення Богородиці на горі Почаївській. Найбільш рання з них вміщена у Тріоді цвітній 1747 р. Подібна за композицією гравюра була опублікована у виданні «Гори Почаївської» 1772 р., для якого, з огляду на дату, і була вирізьблена, а також у перевиданні 1793 р. Ще одна гравюра з тим же сюжетом, але значно масштабніша композиційно, використана в Апостолах 1759 і 1783 р., її автор – чернець-василіянин підписувався «Manuel I: O. S. B. M.».
При всій художній вартості гравюр і зацікавленні, яке вони викликають, книга це все ж таки передусім текст. У почаївських стародруках чудотворній іконі присвячені як історично-повістеві твори, так і духовна поезія.
Найповнішим стародрукованим виданням, що оповідає про Почаївську ікону Богородиці та чуда, які сталися через молитви перед нею, є, звичайно ж, «Гора Почаївська», книга, присвячена історії обителі та хроніці чудес. Вийшло друком п’ять кириличних видань «Гори Почаївської»: 1742, 1757, 1772, 1793 і [1815] рр. Останнє з перелічених видань датовано 1803 р., фактичну дату виходу встановлено за текстом: хронологія чудес завершується 1815 р.
Водночас у почаївських стародруках опубліковано численні зображення чудотворної ікони та пісні на її честь. Пісні, що прославляють Почаївську чудотворну ікону Богородиці вміщені у згаданій «Горі Почаївській», а також у книзі «Богогласник» (перше почаївське видання датоване 1790 р., перевидавався у Почаєві 1805 і 1825 р.) та «Пісні благоговійні» 1806 р. (фактично перевидання «Богогласника»). Згадані твори є пам’ятками не тільки української духовної поезії, а й книжної української мови.
У наявних в НБУВ виданнях «Гори Почаївської» – 1772 і 1793 рр., – вміщено дві пісні: «Піснь Пресвятій Діві Матері Божой… о побіді над турками…» («Весело співайте, челом ударяйте…») з нотами та «Піснь друга…» («Пречистая Діво, мати Руського краю»). У «Горі Почаївській» 1815 р. за ними йдє ще одна пісня.
Богогласник 1790 (фактично 1791 – за датою на папері) вісім творів книжною українською, церковнослов’янською та польською мовами (пісні №№ 110–117 у загальній нумерації творів Богогласника). У книзі їх вміщено в такій послідовності (більшість із цих пісень не мають назв, у такому разі подано тільки перший рядок): Піснь первая Пресвятій Богородиці Чудотворной во святой обителі Почаевской, року 1773 Ватиканскими дїадимами народноувінчанній, твореніє инока чину С. Васілїа В. («Многими усти гласи испусти, вірний народе»), Піснь вторая… («Вселенния вся страни, земляне»), Піснь третая Пресвятій Богородиці Чудотворной Почаевской, О преславной побіді ея над турками бившей року Божія 1675 місяца іюля 20 дня («Весело співайте, челом ударяйте»; вміщена в «Горі Почаївській»), Pieśń 4 Nayświętszey Pannie Cudotworney Poczaiowskiey, dzieło p. p. x. Kasprowicza, notariusza apostolskiego («Witay Cudowna Matko w Poczaiowie»), Піснь пятая… («К тебі Божїя Мати прибігаєм»), Піснь шестая… («Пречистая Діво, мати Руськаго краю»; вміщена в «Горі Почаївській»), Pieśń 7 Nayświętszey Pannie Cudotworney Poczaiowskiey («Panno, oraz Matko Boska, Ruskiego kraiu»), Піснь осмая Пресвятій Богородиці Чудотворной Почаевской о избавленїи помощїю ея от повітря мороваго бившаго в літо 1770, твореніє инока чину С. Васілїа В. («Нині прославися Почаевска скала»). Більшість пісень мають ноти, щодо інших зазначено, на який мотив їх належить співати.
Варте уваги невелике – на чотирьох аркушах формату четвірки, – видання «Піснь Пресвятій Діві Богородиці Маріи на пренесенїе чудотворнїя, народно увінчаннїя ея икони, от притвора в новую церковь». Твір надруковано паралельно церковнослов’янською та польською мовами і проілюстровано зображенням чудотворної ікони Богородиці. Титул видання містить тільки назву обома мовами, внизу сторінки розміщено віньєтку. Умовне датування здійснено за датою події перенесення ікони, яку зазначено на титулі і відповідно «воспівання», очевидно, першого виконання твору.
Усі примірники «Пісні Богородиці на пренесеніє єя ікони» НБУВ перебувають у складі видавничих конволютів: вони вставлені до примірників першого видання Богогласника (1790 р.) між зшитками V та АА (після другої частини – пісень на честь Пресв. Богородиці). У наступних видання Богогласника цей твір включено до складу книги під номером 111, через що посунулася загальна нумерація творів.
Численні публікації зображень Почаївської чудотворної ікони в літургійних книгах, включення духовних пісень на її честь до Богогласника, а описів чудес – до книги «Гора Почаївська» сприяло зміцненню культу Богородиці на українських землях та популяризації її ікони, а через це – залученню більшої кількості прочан до Почаївського монастиря. А розглянуті витвори друкарства стали також і важливим внеском у розвиток української літератури та книжкової графіки.