ПОСТПРАВДА: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ І РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ

Тези доповіді

УДК 316.64:304

Закіров Марат Борисович,
https://orcid.org/0000-0003-4897-4325,
доктор політичних наук, доцент,
завідувач відділу політологічного аналізу,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: marat65@ukr.net

ПОСТПРАВДА: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ І РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ

Розмивання традицій у сфері комунікації сприяло виникненню феномену постправди як методу маніпуляції свідомістю і засобу конструювання реальності. Активне використання інструментарію постправди з політичною метою є елементом інформаційної війни і породжує глобальні проблеми.
Ключові слова: суспільство, постправда, соціальні мережі, конструювання реальності

Поширення соціальних мереж зруйнувало монополію на вироблення і розповсюдження інформації, яка контролювалася державою і значною мірою належала професійним працівникам «пера і мікрофона». Соціальні мережі відкрили можливість кожному користувачу не лише безперешкодно отримувати інформацію з усього світу, але створювати і розповсюджувати власний контент. Причому, слід зауважити, що існуючі правила для авторів достатньо лояльні.
Залучення до створення і розповсюдження інформації великої кількості людей, не обізнаних у поняттях «журналістська етика», «правдивість і точність інформації», «репутаційна шкода» тощо, призвели до розмивання традицій професійної роботи у сфері комунікації, зниження вимог до подання інформаційних повідомлень і відповідальності авторів. «В аудиторії Facebook фейкові повідомлення користуються набагато більшою популярністю, ніж реальні новини від гігантів медійного ринку, що заслуговують на довіру, типу Financial Times, The New York Times та інших» [1].

Отже, традиційна журналістика стикнулася з проблемою протиборства з конкурентом, який не знає взагалі або не переймається дотримуванням правил і обмежень. Зазначене, у сукупності із величезним об’ємом інформації, який безперервно продукується у світі, призвів до того, що верифікація інформації стала неважливою. Активне продукування і розповсюдження користувачами соціальних мереж суб’єктивних оцінок і повідомлень у сукупності із поширенням у соцмережах застосування методів таргетінга, який дозволяє адресно розповсюджувати певний контент цільовим групам або конкретним людям, призвів до того, що відомий ще з початку дев’яностих років минулого століття термін «постправда» увійшов у науковий дискурс, а феномен «постправди» став повноправним явищем сучасних комунікацій.
Вибухове зростання вживаності терміну відбулося у 2016 році після референдуму у Великій Британії щодо виходу з ЄС і виборів президента в США. Організаторів цих заходів активно критикували за використання маніпулятивних технологій у соцмережах, але результати засвідчили успіх саме такої тактики.

Отже, на практиці було доведене: «… те що донедавна називалося «об'єктивними фактами» тепер зовсім не є значущим при формуванні громадської думки, на відміну від емоційних реакцій і вірувань широких мас» [2]. Таким чином, активне залучення соціальних мереж у політичну боротьбу в США і Великій Британії зумовило те, що у 2016 році «постправда» стала і ознакою часу і «словом року» за версією Оксфордського словника. Упорядники словника зазначають: «Слово описує обставини, за яких об’єктивні факти менш значимі під час формування суспільної думки, ніж звернення до емоцій та особистих поглядів».
Проте, найбільш виразно особливості епохи постправди, її підходи і методи проявилися ще під час підготовки і проведення гібридної війни Росії проти України та продовжують активно використовуватися у ході широкомасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Зокрема, протягом останніх десятиліть російська пропагандистська машина цілеспрямовано конструювала реальність, у якій світ сприймався крізь призму міфів про месіанську роль росіян, вікове протистояння Заходу і Росії, культ перемоги і державну велич тощо. Водночас у засобах масової інформації і соціальних мережах активно просувалися ідеї державної неспроможності України, її підпорядкованості США, ворожості до росіян, утисків російськомовних тощо.
Російські діячі науки, культури, ЗМІ з використанням інструментарію постправди пропагують політичний наратив сучасної Російської Федерації, В якому захист і розповсюдження «руського мира» є химерним поєднанням середньовічної ідеї «Москва – третій Рим» і радянської ідеї «світової революції», на шляху реалізації яких стоїть «колективний захід», очолюваний підступними «англосаксами». «Російська пропаганда говорить про русофобію та дегуманізацію росіян. Проте ми розуміємо, що дегуманізацію росіян здійснює сама держава Росія, де в створеній квазіреальності відбувається підміна поняття гідності, бо життя росіянина не має жодної цінності в життєвих обставинах, що ми спостерігаємо» [3, с. 17].
Таким чином, російська влада роками відволікала увагу населення від внутрішніх економічних проблем, що наростали, обґрунтовувала доцільність зміцнення владної вертикалі, згортання свободи слова і обмеження виборчих прав на місцях тощо. Унаслідок активного використання інструментів постправди Російська Федерація підійшла до початку 2022 року в стані, який характеризується так: «… люмпенізоване суспільство, яке не має можливості реалізувати себе через соціальні ліфти, розглядає свою участь у війні як боротьбу зі світовим злом, як рятівника людства від нацизму, зрештою, це спосіб покращити свій соціальний статус» [3, с. 17].

Аналіз інформаційного простору і поведінки населення Російської Федерації після повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну свідчить, що цілеспрямоване використання інструментарію постправди досягло своєї мети. Антивоєнні демарші, поодинокі виступи і нечисельні протести не змінюють загальної картини підтримки дій влади, або байдужої відстороненості переважної більшості населення. Найбільшу активність росіяни проявили лише під час оголошення часткової мобілізації в осені минулого року, коли відбулася масова втеча чоловіків призовного віку за кордон.

Отже, постправда і створена за допомогою її інструментарію інформаційна бульбашка сконструйованої реальності, що відсікає людину або ціле суспільство від об’єктивного світу, містить у собі велику загрозу. Так, переважна більшість аналітиків вважає, що значна частина світу до 24 лютого 2022 року у тій чи іншій мірі знаходилася під впливом інформаційної бульбашки російської пропаганди, яку вдалося розірвати лише неймовірними зусиллями українського народу і Збройних Сил України. Тобто, наслідки проникнення наративів, які продукуються і розповсюджуються інструментарієм постправди, мають широкий спектр впливу, що не обмежується виключно суспільною свідомістю, але здатен проникати у сферу прийняття політичний рішень і викликати згубні наслідки глобального масштабу.

Список використаної літератури
1. Близнюк Є. Пост-правда – не та, за кого себя выдает. Українська правда. URL: https://life.pravda.com.ua/columns/2017/07/31/225568/ Дата звернення – 24.07.2023
2. Лютий Т. Кінець прекрасної епохи. В кожного своя «пост-правда». URL: https://www.dsnews.ua/society/kinets-prekrasnoyi-epohi-v-kozhnogo-svoya-post-pravda--19112016180000 Дата звернення – 25.07.2023
3. Гайналь, Т., Кучера, І., Білоус, С. Епоха постправди: фактори виникнення і виживання. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022 (36), С. 15–20. DOI: https://doi.org/10.32837/apfs.v0i36.1104

UDC 316.64:304
Мarat Zakirov,
https://orcid.org/0000-0003-4897-4325,
Doctor of Political Sciences, Associate Professor,
Head of Department,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
е-mail: zakirovmarat65@gmail.com

POST-TRUTH: SOME ASPECTS OF THE PHENOMENON AND RUSSIAN AGGRESSION

The erosion of traditions in the field of communication contributed to the emergence of the phenomenon of post-truth as a method of manipulating consciousness and a means of constructing reality. The active use of post-truth tools for political purposes is an element of information warfare and creates global problems.
Keywords: society, post-truth, social networks, construction of reality