Індекс УДК як інструмент систематизації фонду українських стародруків

Тези доповіді

УДК

Курганова Олена Юріївна,
ORCID: 0000-0003-1609-231X,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник
відділ стародруків і рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: olena.kurganova@gmail.com


Індекс УДК як інструмент систематизації фонду українських стародруків

Українська стародрукована книга XVI–XVIII ст. – цінне надбання національної культури, що є джерелом різноаспектних досліджень й об’єктом підвищеного читацького попиту. Широкий інформаційний потенціал українських стародруків полягає в тому, що вони акумулюють не лише дані про розвиток певної галузі суспільних знань ранньомодерної доби, але й відображають художні смаки, деталі побуту, менталітет виробників та споживачів книжкової продукції, а також відомості про історію давніх бібліотек та книгозбірень. Відповідно читацькі пошукові запити до видань із фонду стародруків часто виходять за межі основних бібліографічних відомостей про книгу (автор, назва, рік і місце видання), а потребують фахової консультації щодо складу та особливостей художнього оформлення видання, а також історії побутування його примірників.
У розкритті інформаційного потенціалу української стародрукованої книги бібліографи традиційно використовують примітки до бібліографічних описів, систематизуючи повторювані дані у вигляді іменних та тематичних покажчиків до друкованих каталогів. В укладачів електронних каталогів є змога звузити та конкретизувати пошук за допомогою предметних рубрик, створення яких, відповідно про принципів RDA, має керуватися зручністю пошуку і відповідати реальним читацьким запитам.

Наразі дієвим інструментом для пошуку інформації за галузями знань у бібліотеках, видавництвах й інформаційних центрах є класифікаційні системи, які застосовуються паралельно із тематичними рубриками. Великого розповсюдження в світовій бібліографічній практиці набула Універсальна десяткова класифікація (УДК) = UDC (Universal Decimal Classification). Вона використовується у більш ніж 130 країнах світу та перекладена 39 мовами. В Україні застосування УДК регламентовано постановою № 177 Кабінету Міністрів України «Про припинення використання в Україні Бібліотечно-бібліографічної класифікації та впровадження Універсальної десяткової класифікації» від 22 березня 2017 року. За чинним стандартом «ДСТУ 4861:2007. Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості» індекс УДК є обов’язковим елементом шифру зберігання видання. Проте у практику бібліографування українських стародруків цей класифікатор досі не впроваджено, відповідно не розроблено методологічні засади його застосування.

Основним аргументом проти доцільності систематизації фонду українських стародруків за УДК є тематична та кількісна обмеженість культурно-історичних фондів, у порівнянні із фондами сучасної книги. Наприклад, фонд кириличних стародруків Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського налічує кілька тисяч видань, що хоч і вагомо, але не співмірно із фондом сучасної книги, обсяг якого вимірюється мільйонами видань. Переважання у фонді кириличних стародруків книг релігійної тематики є другим вагомим аргументом проти застосування класифікації за УДК, яка, як вважається, зосереджена виключно на змісті видання. Однак дана теза не враховує усіх можливостей УДК, гнучкості та багатомірності цієї системи класифікації.

Мета нашої розвідки – розкрити потенціал індексу УДК для систематизації фонду кириличних стародруків у відповідності з читацькими запитами. Практика обслуговування читачів засвідчує, що дослідницький інтерес користувачів фонду кириличних стародруків становить не лише зміст текстової частини видань, але й особливості їхнього художнього оформлення і особливості примірників. Це обумовлює потребу розширення критеріїв пошуку: не лише за автором, назвою, роком та місцем видання, але й за певними хронологічними та географічними рамками, елементами оформлення, специфікою матеріалів, наявністю автографів, книжкових знаків тощо. Індекс УДК надає таку пошукову можливість.

Зазвичай УДК використовується паралельно та в узгодженні із предметними рубриками. Проте перевагою УДК є спроможність зашифрувати предмет дослідження у певну послідовність цифр. Це дозволяє уніфікувати варіанти пошуку таким чином, щоб вони сприймалися однозначно будь-яким користувачем, незалежно від мови спілкування, міста перебування, специфіки пошукової системи та бази даних. Натомість предметні рубрики прив'язані до певних формулювань, назв та понять конкретною мовою. Вони не є уніфікованими, варіюючись залежно від бачення розробників відповідної пошукової системи, систематизаторів певного фонду або укладачів каталогу.

Проілюструємо на прикладі переваги УДК над предметними рубриками. В таблицях УДК, що мають ієрархічну структуру, галузь «Філософія та психологія» позначається індексом 1, в межах якого розділ «Метафізика» марковано індексом 11, а далі – вужчі теми, такі як, «Загальна метафізика», «Теорія буття», «Онтологія» тощо виділено індексом 111. Подальше розгалуження конкретизує розділи метафізики на підтеми: 111.1 Концепція буття, 111.11 Екзистенція, 111.12 Сутність і т. д.
У
предметних рубрикаторах різних установ формулювання рубрики, що відповідає темі «Загальна метафізика», може варіюватися. Наприклад, «Метафізика», «Теоретична метафізика», «Теорія буття», «Метафізика та онтологія», «Metaphysics and ontology», «Metafizyka i ontologia», «Teoria dell'essere» – ймовірні варіанти назв рубрик за цією темою. Натомість мовою УДК усі ці формулювання об’єднуються у цифровому індексі 111.
Можливий також випадок, коли рубрикатор з теми «Загальна метафізика» деталізований, тобто, має замість загальної рубрики великий набір вужчих рубрик. Тоді пошуковцю, якщо він не може чітко виокремити одну рубрику для пошуку, доводиться перевіряти наявність потрібної літератури в усіх рубриках почергово. Це затягує процес пошуку. У разі селекції за УДК, пошукова комп'ютерна система, за логікою цифрового відбору, неодмінно знайде введений набір цифр 111 як в індексі 111, так і в індексах 111.1, 111.33, 111.826 тощо. Тобто, здійснивши лише один крок пошуку, користувач отримає посилання на всі видання з теми, як більш загальні, так і більш вузькі та спеціалізовані.
Якщо в установі не впроваджено предметну рубрикацію для фонду стародрукованих видань, пошук за темою в електронному каталозі для читача обмежується введенням ключових слів. При цьому успіх такого пошуку буде залежати від того, чи містить бібліографічний опис видання означені слова. Наявність в описі індексу УДК значно збільшує вірогідність знаходження потрібної літератури.

Оскільки для історико-культурних фондів наукових бібліотек України не характерно застосування УДК, переваги пошуку за УДК розглянемо на прикладі бази даних Книжкової палати України імені Івана Федорова. Ця база містить бібліографічні описи книг, виданих в Україні протягом 2004–2021 рр. Обов’язковим елементом кожного опису в цій базі є індекс УДК.
Пошук видань за темою «Автографія» здійснюється за індексом УДК 091.5. База даних Книжкової палати 2004–2021 рр. за такими параметрами пошуку пропонує вибірку з шести книг. Серед них є книги українською, російською та латинською мовами. У назвах трьох книг фігурує слово «автографи», вжите в різних відмінках та різними мовами. В назвах трьох інших видань, як-от, «Альбом Синани», «Litera scripta manet» та факсиміле Малої книжки Тараса Шевченка, взагалі не фігурує слово «автографи». Це ускладнює, а подекуди унеможливлює пошук за ключовими словами. Також слід відмітити, що знайдені книги належать до різних тематичних рубрик, адже тема автографів в деяких із цих книг позначена додатковим індексом, натомість рубрика обирається за головною темою. Незважаючи на те, що наявність декількох тем відображено й в УДК (позначення автографії 091.5 займає як домінуючу позицію, очолюючи індекс, так і другорядну, будучи додатковим), пошукова система виявляє необхідний набір цифр в будь-якій частині індексу. Це робить вибірку за УДК більш ефективною та всеохопною.
Повертаючись до питання систематизації фонду стародруків, зауважимо що критерієм формування індексів УДК має бути відповідність реальним потребам користувачів. Аналізуючи типові питання, з якими читачі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського звертаються до співробітників відділу стародруків та рідкісних видань, можемо виділити чотири проблемні запити, які не можуть бути вирішені за допомогою наявних на сьогодні покажчиків та точок доступу в електронному каталозі. Це, зокрема, пошук усіх видань, до складу яких входять: 1) тексти певною мовою; 2) тексти певного змісту; 3) ілюстрації з певними сюжетами; 4) згадки про певну персоналію чи інституцію. Розглянемо можливості індексу УДК по кожному з названих типів пошукових запитів.

Поширеним читацьким запитом для фонду українських стародруків є добірка книг, що містять тексти староукраїнською мовою. Проблема виконання такого запиту полягає в тому, що староукраїнські тексти видавалися не лише окремими книгами, але й часто входили до складу церковнослов’янських видань. Зразки староукраїнської літературної мови також містилися у виданих в Україні польськомовних та латиномовних виданнях. Для відображення мови (мов) видання в УДК існує допоміжна таблиця Іс «Загальні визначники мови». Ця таблиця надає окреме означення старослов'янської (церковнослов'янської) мови =163.1 та загальний визначник української мови =161.2. Для конкретизації за хронологією можна використовувати загальний визначник часу. Зокрема, для видань українською мовою XVII ст. – визначник часу "16". За допомогою індексу =161.2"16" у фонді стародрукованих видань можна виділити книги, до складу яких входять тексти староукраїнською мовою XVII ст..
Різнорідність структури стародрукованого видання виявляється не лише в мові, але й у жанрово-тематичному розмаїтті текстів, що входять до складу книги. Можливості УДК дозволяють виділяти тексти певної художньої форми та певного змісту. Наприклад, індекс 821.161.2-1"16" маркує стародруковані книги, у складі яких надруковано тексти української поезії XVII ст. За допомогою формули УДК є можливість зашифрувати найрізноманітніші тематичні добірки літератури: богослужбова книга (27-282-53), гомілетика (27-284-534.6); молитви на певні потреби (27-282.5-534.35), навчальна книга (27-29-75) тощо.
Багатство художнього оформлення української стародрукованої книги візуалізує найрізноманітніші сторони життя та світогляд ранньомодерного суспільства. Запитуваними серед читачів є добірки ілюстрацій з українських стародруків, що стосуються конкретних сюжетів книжкової гравюри: образ певного святого, зображення певної тварини, сцени буденного життя тощо. Застосування індексів УДК 75 – «Живопис» та 76 – «Графіка», що позначають ілюстровані видання, та їх деталізація за допомогою спеціальних визначників з розділу 7'04 – «Об'єкти та теми художнього зображення» (наприклад: «тварини» – 75'042; «побутові сцени» – 76'041.7; «портрети» – 75'041.5; «релігійні сюжети» – 76'046.3; «зображення святого» – 76'046.3:27-36) допомагає значно звузити коло ілюстрованих книг, які має переглянути читач, щоб відібрати джерела по своїй темі.

Десяткова класифікація дає можливість уніфіковано відобразити персоналію, дотичну до процесу виготовлення певного видання. Наприклад, укладача, видавця, друкаря, гравера, художника чи коректора. Індекс УДК, що вказує на персоналію, будується шляхом поєднання основного індексу, який позначає професію, рід діяльності персоналії, та загального визначника з таблиці Іk «Загальні визначники основних характеристик» -051 – діюча особа. Наприклад: 655 – друкарство, 655-051 – друкар; 739.2 – гравіювання, 739.2-051 – гравер; 808.2 – редагування, 808.2-051 – редактор тощо. Постать художника можна позначити як 75-051 (від 75 – живопис), або як 76-051 графік (від 76 – графіка) або як 75.056-051 – ілюстратор (від 75.056 – живопис мініатюр, книжкових ілюстрацій). Для ідентифікації персоналії до УДК можна додавати визначник національності та/або держави, якщо це доцільно, та навіть прізвище персони українською мовою в називному відмінку. При наявності історичних різночитань прізвища персоналії, за вимогами однозначності має бути єдиний обраний та узгоджений всіма бібліографами варіант.

Гнучкість системи УДК дозволяє застосовувати її не лише до загального опису видання, але й для відображення деяких характерних особливостей примірників. Зокрема, в таблицях УДК передбачено визначники фізичного стану документу, матеріалів оправи та наявності автографів, книжкових знаків, маргіналій. Індекс УДК може навіть зашифрувати інформацію про походження примірника. Наприклад, наявні у фонді книги з бібліотеки Острозької колегії можна об’єднати індексом 094(477.81-21-82), де визначник -82 саме вказує на географічні рамки побутування примірника.

Отже, розгалуженість та гнучкість універсальної десяткової класифікації виводить цю систему далеко за межі розподілу книг за галузями знань. У застосуванні до систематизації культурно-історичних фондів індекс УДК може розкривати набагато ширший інформаційний потенціал. Проте ефективність УДК повністю залежна від послідовності дотримання єдиної системи класифікації, побудованої на особливостях фонду та реальних запитах читачів.

UDC
Kurhanova Olena,
ORCID: 0000-0003-1609-231X,
Candidat of Philological Sciences,
Senior Research Associate,
Department of Ancient and rare books,
Institute of Book Science,
V. I. Vernadskyi National library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: olena.kurganova@gmail.com