Епізод з історії роду панів Давидовських у світлі розмежувального акту 1397 року

ЗаявникГорбач Тимур Сергійович (Україна)
ФорумМіжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні питання збереження та інноваційного розвитку наукових бібліотек» (2023)
ЗахідСекція 6. Сучасні тенденції формування, збереження, дослідження рукописних фондів
Назва доповідіЕпізод з історії роду панів Давидовських у світлі розмежувального акту 1397 року
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 332.22(477.83)«1397»(093.2)
Горбач Тимур Сергійович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2769-5768,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ джерелознавства,
Інститут рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: tymur.horbach@gmail.com

ЕПІЗОД З ІСТОРІЇ РОДУ ПАНІВ ДАВИДОВСЬКИХ
У СВІТЛІ РОЗМЕЖУВАЛЬНОГО АКТУ 1397 РОКУ

Представлено не публікований раніше розмежувальний акт 1397 р., виданий на прохання руських шляхтичів серед яких фігурує Осташко Давидовський. Викладено короткий зміст документа, що містить чимало відомостей про топоніми Львівської землі, а також розміри та границі шляхетських маєтностей, зокрема, сіл Горапин та Монастир, що були отчиною пана з Давидова.

Ключові слова: розмежувальний акт, границя, пани Давидовські.

В одній з книг Жидачівського ґродського суду, що зберігається у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (Ф. 7, оп. 1, од. зб. 79, c. 772–773) міститься документ від 1397 р. про розмежування сіл П’ятихвости (Piaczychwosty), Батятичі (Batiatycze), Монастир (Manastyr) та Горапин (Horpin). Останні два села належали Осташку Давидовському. Оригінал документа, що був написаний руською мовою, облятовано до ґродських актів латинською абеткою. Текст акту з докладним коментарем до нього я планую видати в окремій публікації, тому нижче наведу лише його стислий зміст.
Пани Давидовські з’являється на сторінках джерел у середині ХІV ст. після приєднання Руської землі до Польського королівства. У 1355 р. боярин Григорій Тимстич (Григір Тимошевич) за вірну службу, нібито, отримав від польського короля Казимира ІІІ село Давидів (біля Львова). І хоча цей привілей, що зберігся у копії, є фальсифікатом ХV ст., у його основу, можливо, покладений раніше утрачений оригінальний документ. Від назви цього села Григорій та його син Осташко (пізніше Станіслав) почали називатися панами з Давидова, або Давидовськими за прикладом польської шляхти. Давидів був не єдиним земельним надбанням боярина Григорія, яке він отримав з королівських рук. У 1352/1362 р. Казимир ІІІ надав йому у спадкове володіння села Горапин, Вирів, Нагірці та Монастир, розташовані у Львівській волості.
У 1397 р. в Батятичах староста руський Ян з Тарнова, виставив розмежувальний акт, з якого дізнаємося про те, що до нього звернулися пани Станіслав П’ятихвостський та Осташко Давидовський, представивши «korolew lyst y prykazanie korolewo» розібратися де пролягають границі між королівським селом Батятичі та маєтностями зазначених шляхтичів, а також розглянути скаргу на Мацея, воєводу львівського, що незаконно поселив чоловіка на ім’я Дерн на П’ятихвостській землі. Виконуючи наказ короля, Ян з Тарнова зібрав старців з поближніх сіл, щоб ті посвідчили: «po kowa prybihły panski hranyci ku Batiatyczom». Зі свого боку пани Осташко Давидовський та Миколай Книський/Кінський просили їх: «wyznayte meze namy od Kamianki y od Manastyra od Horpina».
Варто зауважити, що т. зв. старці у земському праві Польського королівства визнавалися носіями колективної пам’яті про розташування, межі та еволюцію земельної власності у локальному добре відомому їм географічному просторі. Свідчення, що вони їх подавали під час судових суперечок про розмежування маєтностей мали вагу доказів.
Старці розповіли, що земля «hde sie Dern sełyt, to Piaczychwosty y staw Piaczychwostoski», після чого староста Ян з Тарнова зігнав Дерна з тієї землі. Далі вони описали границі Батятичів, Кам’янки, Горапина та Монастиря, попутно згадавши про такі назви місцевостей як: «Дизаровський ліс», «Захарине дворище», «Звірині ловища» тощо. Завдяки цим свідченням відбулося розмежування володінь Осташка Давидовського та Миколая Книського/Кінського, що й було зафіксовано в документі руського старости.
Наведений розмежувальний акт безперечно є цінним джерелом для вивчення суспільно-історичних процесів, що відбувалися на теренах теперішньої Галичини на схилку ХІV ст. Документ не лише подає нові відомості про історію роду панів Давидовських, але також поглиблює наші знання про правові способи розв’язання територіальних суперечок між шляхтою, та, що не менш важливо, змальовує географічний ландшафт північно-східних теренів Львівської землі.

UDC 332.22(477.83)«1397»(093.2)
Tymur Horbach,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2769-5768,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Department of Source Studies,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: tymur.horbach@gmail.com

AN EPISODE FROM THE HISTORY OF THE DAVIDOVSKY CLAN
IN THE LIGHT OF THE ACT OF 1397 ON THE DELIMITATION
OF LAND OWNERSHIP

The previously unknown act of 1397 on the delimitation of land Ownership request of Russian nobles, among whom Ostashko Davydovsky appears, is presented. The brief content of the document is presented, which contains a lot of information about the toponyms of the Lviv land, as well as the size and boundaries of the noble estates, in particular, the villages of Horapyn and Monastyr, which belonged to the lord of Davydov.

Keywords: delimitation act, border, clan Davydovsky.