ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЄВРЕЙСЬКОЇ ЇДИШОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВИДАННЯХ 1920–1930 РОКІВ ІЗ ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Тези доповіді

УДК 027.54(477-25)НБУВ:025.17:[002.2:811.161.2’25:811.411.16’25]”1920/1930”
Батанова Тетяна Олександрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-8407-9649,
наукова співробітниця,
відділ фонду юдаїки Інституту рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: batanova@nbuv.gov.ua

ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЄВРЕЙСЬКОЇ ЇДИШОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
У ВИДАННЯХ 1920–1930 РОКІВ ІЗ ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Вивчення літературних перекладів з української та їдишу, опублікованих у 1920–1930-х роках, дозволяє дослідити українсько-єврейську співпрацю на ниві літератури й простежити радянізацію у видавничому процесі.
Ключові слова: переклад, українська література, єврейська література, їдиш, відділ фонду юдаїки, НБУВ.

Інтерес українських літераторів до єврейської тематики й до перекладу з однієї з єврейських мов – їдишу – виявляється вже наприкінці ХІХ ст. Так видатний поет Іван Франко здійснив український переклад з їдишу понад ста поезій Велвла Збаржера (Вольфа Еренкранца) та понад двадцяти – Моріса Розенфельда. Окрім Франка, до біблійних і новочасних тем зверталися у своїх творах Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко та інші. Після революції 1917 р. Українська Центральна Рада визначила їдиш однієї з чотирьох офіційних мов Української Народної Республіки (разом із українською, польською і російською) та прийняла Закон про національно-персональну автономію, який розширював права їдишу як мови єврейської громади. Відтак найважливіші політичні й державні документи перекладалися з української їдишем, а контакти між єврейською та українською інтелігенцією стали тіснішими.

У відділі фонду юдаїки та основному фонді НБУВ зберігаються рідкісні видання літературних перекладів з української та їдишу, вивчення яких дозволяє дослідити українсько-єврейську літературну та перекладацьку співпрацю. Розквіт видавничої справи та перекладу з української мови на їдиш розпочався в 1918 р. зі створенням у Києві єврейської культурної позапартійної організації «Культур-Ліга» та її видавництва, що працювало і в радянській Україні до 1930 року. Незважаючи на прихід до влади більшовиків, видавництво «Культур-Ліга» намагалося уникати масового друку радянської пропаганди. Окрім поодиноких перекладів творів Ф. Енгельса, видавництво публікувало оригінальні наукові праці про освіту, мову, літературу, театр, а також переклади підручників і класичних творів світової та української літератури. У 1927 р. було видано працю В. Друніна «Тарас Шевченко» в перекладі з російської В. Рабіновича, їдишомовні переклади україномовних поетичних творів Шевченка до якої здійснив видатний єврейський поет Давид Гофштейн. Єврейський письменник Іцик Кіпніс здійснив переклади творів В. Винниченка: у 1926 р. їдишем було видано оповідання «Федько Халамидник», а в 1929 р. – «Бабусин подарунок». 1928 р. вийшла збірка оповідань М. Коцюбинського в перекладі Езри Фінінберга.

Завдяки закладеному підґрунтю в 1917–1919 роках, саме 1920-ті роки виявилися найбільш плідними й різноманітними в літературно-перекладацькій та видавничій справі. 11 березня 1920 року до Шевченкових пам’ятних днів редактор Бер Оршанський видав восьмисторінкову їдишомовну брошуру «Цум йорцайт фун Тарас Шевченко» («До річниці смерті Тараса Шевченка») у видавничій секції народного комісаріату освіти. Серед авторів брошури були Д. Гофштейн зі статтею та перекладом «Заповіту» Т. Шевченка, а також знані єврейські літератори Бал-Махшовес, Мойсей Майданський, Леон Тальмі.

1923 р. у видавництві «Друкар» вийшла антологія Василя Атаманюка «Нова єврейська поезія» з українськими перекладами віршів Д. Гофштейна, О. Шварцмана, П. Маркіша, Л. Квітка, І. Фефера, І. Кіпніса та ін. Видання є особливо цінним, бо автор уклав наприкінці антології бібліографічний покажчик опублікованих в 1906–1923 рр. перекладів єврейської літератури на українську мову. Ознайомитися з цифровою копією видання можна в електронній бібліотеці «Україніка» на порталі НБУВ за посиланням http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0002590.

Окремої уваги варта видана 1930 р. в Державному видавництві України їдишомовна антологія нової української прози, в якій укладачі та перекладачі Давид Фельдман і Лейб Квітко представили «пост-жовтневу» літературу 1921–1928 рр. У відділі фонду юдаїки зберігається примірник видання з дарчим написом від двох укладачів одному з авторів – Петру Панчу (дата 15 травня 1930 р.) Збірка містить твори, короткі біографічні довідки й майстерні фотопортрети 21 українського письменника (Бориса Антоненка-Давидовича, Олеся Досвітнього, Івана Дніпровського, Андрія Головка, Остапа Вишні, Юрія Яновського, Миколи Хвильового, Аркадія Любченка, Валерія Підмогильного та ін.). Частина письменників була репресована радянською владою на початку 1930-х рр. і тепер їхня творчість належить до доби Розстріляного відродження.

1931 р. у видавництві «Література і мистецтво» було видано їдишомовну збірку «Вибрані твори» Лесі Українки у перекладі Давида Гофштейна. Державне видавництво національних меншостей УСРР у 1936 р. видало їдишем «Вибрані твори» Івана Франка теж у перекладі Д. Гофштейна. Автор передмови до видання Петро Колесник був заарештований 1937 р. і засуджений до 10 років ув’язнення. Певно тому у збереженому у відділі фонду юдаїки примірнику видання його ім’я викреслено чорнилом, однак поглянувши на сторінку проти світла, його прізвище читається.

Того самого 1936 р. у Державному літературному видавництві вийшла друком поетична збірка творів нового радянського класика Павла Тичини під сумнозвісною назвою «Партія веде». Уклав збірку Лейб Квітко, переклади здійснили Д. Гофштейн, Л. Квітко та ін. У 1939 р. вийшли різні ювілейні видання творів Тараса Шевченка (до 125-річчя з дня народження) їдишем та Шолом-Алейхема (до 150-річчя з дня народження) українською мовою.

З початком 1930-х років відбувалася всеохопна радянізація: було закрито літературні спілки і видавництва, створені не більшовицькою владою (зокрема «Культур-Ліга»). Вибір тематики публікацій і перекладів поступово звужувався, зважаючи на доцільність певних творів для радянської пропаганди та перелік схвалених владою «соціалістичних», «пролетарських» чи «революційних» класиків: Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко для української літератури, Шолом-Алейхем – для єврейської. Радянські репресії 1930-х років, Друга світова війна і Голокост, а також подальші репресії єврейських письменників у 1948–1952 рр. на багато років призупинили українсько-єврейську співпрацю на ниві літератури.

UDC 027.54(477-25)НБУВ:025.17:[002.2:811.161.2’25:811.411.16’25]”1920/1930”
Tetyana Batanova,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-8407-9649,
Research Associate,
Judaica Department,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: batanova@nbuv.gov.ua
TRANSLATIONS OF UKRAINIAN AND JEWISH YIDDISH LITERATURE IN PUBLICATIONS OF THE 1920–1930s FROM THE COLLECTIONS OF THE V. I. VERNADSKYI NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE
The study of translations from Ukrainian and Yiddish literature published in the 1920–1930s enables to research the Ukrainian-Jewish cooperation in the field of literature and trace the sovietization in the publishing process.
Keywords: translation, Ukrainian literature, Jewish literature, Yiddish, Judaica Department, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.