В’ЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК, ПОЛІТИК, ПУБЛІЦИСТ: ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ

Тези доповіді

УДК 94(478.4+476)Липинський
Гальчинський Володимир Леонідович,
ORCID https:// 0000-0003-1042-0773
провідний бібліотекар,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
e-mail: GVovik@i.ua

В’ЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК, ПОЛІТИК, ПУБЛІЦИСТ: ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПОГЛЯДИ

Розглянуто громадсько-політичну, публіцистичну діяльність відомого українського політичного діяча, історика, історіософа, соціолога, публіциста та теоретика українського консерватизму В'ячеслава Липинського. Розкривається публіцистична та громадська діяльність В.Липинського в еміграційний період.
Ключові слова: В’ячелав Липинський, Українська Народна Республіка, Павло Скоропадський, еміграція, Австрія, Райхенау, Союз хліборобів України.

У доповіді йдеться про діяльність відомого українського політичного діяча, історика, історіософа, соціолога, публіциста та теоретика українського консерватизму В'ячеслава Казимировича Липинського. Він був серед тих оригінальних мислителів, хто намагався з незвичних для українців позицій розглядати ті проблеми, які постали перед українським суспільством. В’ячеслав Липинський, який частково публікувався під псевдонімами В.Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний, протягом свого життя вельми активно займався публіцистикою. Проте, у зв’язку з десятиріччями державної цензури та монопольної діяльності КПРС, праці В. К. Липинського до початку 90-х років минулого століття були недоступні широкому загалу в Україні. Після демократизації суспільно-політичного життя в СРСР наприкінці 80-х початку 90-х років ХХ століття та утворення Незалежної української держави в 1991 році, праці В. К. Липинського стали загальнодоступними для вітчизняних читачів. Нині значна їх кількість зберігається у фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ).
З приходом до влади в Україні гетьмана П.Скоропадського, у травні 1918 р. Липинський був призначений послом Української Держави в Австро-Угорщині. Гетьман уповноважив його провести від імені Української Держави обмін ратифікаційними грамотами з усіма країнами, що підписали Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918. У зв'язку з цим він мав зустрічі з уповноваженими представниками Болгарії (15 липня), Німеччини (24 липня) та Туреччини (22 серпня). Після антигетьманського повстання 1918 Директорії, яке Липинський вважав трагічною помилкою в українській історії, він залишився дипломатичним представником Української Народної Республіки (УНР) в Австрії і докладав чималих зусиль для міжнародного визнання нової державної влади в Україні. Проте, через негативне ставлення до розстрілу полковника П. Болбочана, а також політичної діяльності Директорії УНР, Липинський вирішив подати у відставку в 1919 р. та виїхав за кордон, до Австрії.
На еміграційний період діяльності В. Липинського припала його найбільш інтенсивна публіцистична та громадська діяльність. Перебуваючи протягом 1919–1926 роках в австрійському місті Райхенау, звідки він керував діяльністю створеного у 1920 р. Українського союзу хліборобів-державників, Липинський видав монографію «Україна на переломі, 1657–1959 : замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім ст. Ч. 1». – (Відень; Київ, 1920. 304 с.)». Вона є однією з найстаріших книжок, представленою у фонді відділу. Він також видавав неперіодичні збірники «Хліборобська Україна» (1920–1925 рр.), де друкувався його історіософський трактат «Листи до братів хліборобів» (окремо виданий 1926 р.). Праця «Релігія і церква в історії України», яка вийшла друком у 1925 р. є ще одним творчим здобутком В. Липинського еміграційного періоду його діяльності. В ній він описує своє ставлення до впливу церкви та релігії на державу. На думку дослідника, державна влада не повинна бути повністю відокремленою від церкви, оскільки роль церкви має бути стримуючим фактором недопущення організації державного терору У 1926 р. В. Липинський оприлюднив дослідження «Покликання варягів чи організація хліборобів». Написав книгу «Теорія правління» (подальша доля рукопису дослідникам його творчості поки що невідома).
У листопаді 1926 р. за дорученням Гетьмана Павла Скоропадського В. Липинський переїхав до Берліна працювати у щойно створеному Українському науковому інституті, як його дійсний чин. Проте, у 1928 р., через поганий стан здоров’я, він повернувся до Австрії та оселився в гірській місцевості Бадег поблизу міста Граца. У цей час він зближується з Василем Вишиваним. Натомість, наприкінці 20-х на початку 30-х років минулого століття В. Липинський фактично розірвав стосунки з П. Скоропадським у зв’язку з розколом, який стався в Українському союзі хліборобів-державників. Наслідком чого стався поділ на прихильників П. Скоропадського, які об’єднались у Союз гетьманців-державників та прихильників В.Липинського, які створили Братство українських класократів-монархістів у 1930 р.
Основа світогляду В. Липинського у ставленні до мешканців України, полягала у тому, що національно-політична ідентичність визначається не етнічним, расовим, чи релігійним походженням, а територією, на якій людина живе, працює і діє суспільно. Липинський обстоював тезу, що без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі. Він вважав, що саме відсутність абсолютистської монархії в Україні була вирішальною причиною, яка завадила створити власну державу протягом сторіччя. Його концепція трудової дідичної (спадкової) монархії, яка мала бути реалізована в традиційній для України формі гетьманства, передбачала об'єднання суспільних течій у рамках єдиної політичної системи і спільного для всіх закону. Він запевняв, що якщо Німеччина, Франція, або Італія стали об’єднаними державами, маючи монархічну форму правління, то і українську націю може об’єднати тільки власна трудова монархія.
Отже, попри те, що минуло майже 100 років, як В. К. Липинський жив та займався публіцистичною, політичною, а також філософською працею, його науково-творча спадщина, а також громадсько-політична діяльність і досі вельми актуальна, і допомагає розібратись в причинно-наслідкових зв’язках успіхів та невдач вітчизняного державотворення.

UDC 94(478.4+476)Lypynsky
Halchynsky Volodymyr Leonidovych,
ORCID https:// 0000-0003-1042-0773
Leading librarian,
Department of Foreign Ukrainica,
Institute of book studies,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: Gvovik@i.ua

VIACHESLAV LYPYNSKY – OUTSTANDING UKRAINIAN HISTORIC, POLITIC , PUBLICIST: HIS ACTIVITY AND VIEWS

Public, political, journalistic activities the famous ukrainian politic, historic, historiosophist, sociologist, publicist and teoretic ukrainian conservatism Viacheslava Lypynskogo are show. The journalistic and public activity Lypynskogo in the period of emigration it is revealed.
Keywords: Viacheslav Lypynsky, Ukrainian People's Republic, Pavlo Skoropadsky, emigration, Austria, Reichenau, Ukrainian Union of Agrarians-Statists.