СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ САКРАЛЬНО-ТЕКСТОВИХ ДЖЕРЕЛ В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ РІЗНИХ ЕПОХ (НА ПРИКЛАДІ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ А. ВЕДЕЛЯ ТА М. СКОРИКА)

Тези доповіді

УДК 78.071.1(477): 783.2.783:78.071.1
Тилик Ігор Володимирович,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2896-631X,
кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри,
музичного мистецтва,
Київський національний університет культури і мистецтв,
Київ, Україна
e-mail: tilik1968@ukr.net

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ САКРАЛЬНО-ТЕКСТОВИХ ДЖЕРЕЛ В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ
КОМПОЗИТОРІВ РІЗНИХ ЕПОХ
(НА ПРИКЛАДІ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ А. ВЕДЕЛЯ ТА М. СКОРИКА)


Висвітлено аспекти, пов’язані з специфікою використання сакрально-текстових джерел у хоровій творчості українських композиторів різних епох: на прикладі духовних концертів Артемія Веделя (1767-1808) та духовного триптиху «Три псалми» Мирослава Скорика (1938 – 2020).
Ключові слова: сакрально-текстові джерела, біблійно-псалмова сюжетика, музикознаво-культурологічий аналіз, музично-композиційна лексика.

Процеси інтеграції української культури у систему загальноєвропейського культурного простору обумовлюють потребу у глибинному переосмисленні вітчизняних мистецьких надбань та пов’язаних з ними культурних явищ з позиції актуальних наукових підходів і методів. З огляду на це, особливий інтерес становить дослідження, спрямовані на висвітлення музикознавчих аспектів, суміжних із специфікою використання біблійно-псалмових джерел композиторів різних епох, зокрема А. Веделя та М. Скорика.
Незважаючи на те, що між життям цих композиторів пролягає відстань у два століття, і що індивідуальні стилі їх пов’язані з принципово іншими епохами, існує один спільний знаменник, який апріорі обгрунтовує доцільність такого компаративного дослідження – їх ставлення до сакральної сюжетики. Тож, звернімося до аналізу і розпочнемо з А. Веделя, що видається логічним, як з огляду на хронологічні параметри, так і на питому сутність особистісного та мистецького феномену митця.
Артемій Ведель (1767 – 1808) є одним із тих унікальних композиторів, творчість яких неможливо розглядати поза контекстом релігійного світосприйяття. Це й не дивно, адже його духовний світ був органічно повязаний з глибоко особистісним переживанням сакральних образів, екстрапольованих в площину реального життєво-ситуаційного контексту. Винятково важливу роль в зазначеному процесі відіграє біблійний (псалмовий) текст, який є для А. Веделя універсальним засобом і, водночас, світоглядною передумовою індивідуальної творчої рефлексії, в значній мірі детермінуючи композиційну специфіку художнього мислення композитора.
Необмежений спектр життєвих ситуацій, закумульованих у системі біблійно-псалмової драматургії, давав змогу композитору віднайти особистісне прочитання вітхозавітних текстів, наповнити їх глибоко індивідуальним змістом. У процесі такого творчого переосмислення автентична вербально-поетична символіка збагачувалася новими персоніфікованими значеннями, проектуючись в площину конкретного художнього задуму. Саме цим зумовлена різноманітність композиційних засобів, застосовуваних композитором при компонуванні, текстового матеріалу. Зокрема, в тих випадках, де митець прагне досягти наскрізного сюжетного розгортання, пройнятого єдиною образною ідеєю, він використовує повний текст псалму. Коли ж він намагається відобразити синтез контрасних емоційних станів – формує текстовий ряд створюваного концерту на основі калейдоскопічного поєднання розрізнених строфічно-псалмових фрагментів.
Показовим, у зв'язку з цим, є внутрішньострофічне перемонтування віршів, псалму №26, обраного Веделем за основу концерту з автографу №8 «Услыши, Господи, глас мой» в якому шість віршів псалму, використані композитором в якості текстової основи твору (Пс.26, вірші 4-9), ніби навмисно переплутані і подаються в новому структурно-логічному «алгоритмі» (7, 8, 5, 6. 4, 9). відповідному вже не першоджерельному псалмовому образу, а підпорядкованому вимогам авторського художнього задуму. Вказана структурна трансформація переконує в тому, що псалми були для А. Веделя інструментом відображення його ставлення до оточуючого світу, постаючи в уяві митця в значенні алегоризованих сюжетів, за допомогою яких він відображав перебіг реальних подій та виявляв їх суб’єктивну оцінку з позиції власного життєвого досвіду.
Щойно констатована теза дає змогу перекинути «асоціативний місток» до творчості – іншого видатного корифея української музики Мирослава Скорика (1938 – 2020). Незважаючи на двовікову хронологічну дистанцію, яка розділяє у часі творчі постаті двох митців, при уважному аналізі можна помітити одну спільну рису. Як і у А. Веделя, в творах М. Скорика, пов’язаних з сакральною сюжетикою ми знаходимо низку додаткових образно-семантичних підтекстів, сформованих за рахунок різноваріантного співвідношення сакрально-поетичного да музичного рядів.
Це яскрао ілюструє один з найвідоміших хорових творів М. Скорика духовний триптих «Три псалми», створений на текст римованого переказу псалмів, здійсненого Тарасом Шевченком. Загалом, усі три частини циклу цілком доречно було б охарактеризувати ємкою, й водночас, лаконічною смисловою формулою: стражденна людина взиває до Бога, сподіваючись на Вище розуміння, Прощення і Милосердя. Реалізуючи свій творчий задум, композитор сповнив його напрочуд ємким філософським змістом, спонукаючи виконавців і слухачів до зосереджених психологічних роздумів і переживань, пов’язаних із осягненням одвічних сенсів буття. Аргументом на користь цього слід вважати специфічний алгоритм вибудовування поетичного підґрунтя художнього задуму. Прагнучи посилити ступінь драматизму за рахунок симфонізації музичного розвитку М. Скорик наважується на внесення певних, хоча і виважених корекцій до автентичної шевченківської вербально-текстової концепції, свідомо об‘єднуючи 4, 5, 6, 7 віршовані строфи в єдину цілісну структуру. Це надає мистецькому задуму митця особливої цільності і емоційної ємкості.
Найпоказовішим у цьому сенсі є центральний, і можливо найдраматичніший розділ триптиху – Псалом 53 «Боже спаси мене», де, фактично, кожній вербально-поетичній строфі відповідає свій тональний план, натомість відхилення в тональності далекої спорідненості створюють ефект чогось непостійного, хиткого й тривожного. Цей бентежний колорит органічно доповнюється характерною специфікою метроритмічної будови та інтонаційно-мелодичного викладу, який ніби діаграма, відображає найтонші відтінки стану молитовної рефлексії. У цьому контексті, показово, що композитор майстерно поєднує декілька типів фактури. Так, наприклад, 1, 2, та 4 строфи та реприза мають гармонічну фактуру, третя строфа представлена канонічною імітацією, що переростає гомофонно-гармонічну фактуру. 5–та строфа написана також в гомофонно-гармонічному викладі з елементами підголосковості. Композиційно-драматургічна концепція твору динамізується за рахунок варіантного повторення першої строфи «Боже спаси мене», яка уособлює сподівання людської особистості на Всепрощення та Боже милосердя, прихована вся християнська філософія і етика земного життя. Такий ракурс психоемоційного переосмислення біблійної сюжетики переконує в тому, що процес псалмової інтраспекції є, як і у А. Веделя іманентною властивістю мистецького феномену М. Скорика.
Узагальнюючи викладені спостереження, окреслимо найважливіші позиції, які характеризують універсальний алгоритм використання сакрально-тестових джерел в творчості композиторів:
• у сакральній творчості як А. Веделя, так і М. Скорика вербально-псалмова сюжетика постає джерелом для різноманітних комбінаторних трансформацій, що відображають думки і настрої композитора;
• як і в сакральній творчості А. Веделя, так в художніх задумах М. Скорика, простежуюється тенденція до емоційної психологізації окремих вербально-текстових елементів, що здійсюється за рахунок використання контрастних різноманітних ладо-тональних та фактурних зіставлень, використання характерних інтонаційно-ритмічних формул;
• сакрально-музична творчість А. Веделя та М. Скорика кожна по своєму віддзеркалюює актуальні для свого часу еволюційні ознаки музичної лексики, постає оригінальним і неповторним надбанням української музичної культури, поєднуючи в собі риси традиційності і новаторства, елементи церковно-музичної та фольклорної інтонаційної лексики.
Окреслені аспекти потребують додаткового висвітлення у проекції на різні жанрово-стильові сфери митецької спадщини аналізованих композиторів, що прогнозує науковий вектор наступних наукових досліджень автора.

UDC 78.071.1(477): 783.2.783:78.071.1
Igor Tylyk,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2896-631X,
Ph.D. in History of Art,
Senior Lecturer of the Department of Musical Arts,
of Kyiv National University of Culture and Arts,
Kyiv, Ukraine
Е-mail: tilik1968@ukr.net

SPECIFICITY OF THE USE OF SACRED TEXT SOURCES IN THE CREATIVITY OF UKRAINIAN COMPOSERS OF DIFFERENT ERA
(ON THE EXAMPLE OF THE CHORAL CREATIVITY OF A. VEDEL
AND M. SKORYK)

Theses cover aspects, related to the specifics of the use of sacred-textual sources in the choral work of Ukrainian composers of different eras: on the example of the spiritual concerts of Artemiy Vedel (1767-1808) and the spiritual triptych "Three Psalms" by Myroslav Skoryk (1938-2020).
Keywords: sacred-textual sources, biblical-psalm plot, musicological-culturological analysis, musical-compositional vocabulary.