ПРОФЕСІЙНА МУЗИЧНА СПІЛКА ЛЬВОВА ТА ЇЇ ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ: 1930–1990 РОКИ

ЗаявникСивохіп Володимир Степанович (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 6. Музична культура і музичні фонди бібліотек та архівів в умовах сьогодення
Назва доповідіПРОФЕСІЙНА МУЗИЧНА СПІЛКА ЛЬВОВА ТА ЇЇ ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ: 1930–1990 РОКИ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Визначено місце професійної музичної спілки Львова як частини розвитку музичної культури в соціумі та її конкретне втілення у мистецьких процесах культури Галичини. Розглядаються питання видавничої діяльності, як однієї з головних сфер функціонування музичного мистецтва та його складових в процесі професіоналізації.
Ключові слова: професіоналізм, музичне видавництво, творча особистість, культура Галичини

Процес професіоналізації української національної музичної культури, який у Галичині почав визрівати ще від другої половини ХІХ століття, став основою створення у Львові в квітні 1934 року організації під промовистою назвою Союз українських професійних музик (СУПроМ). Діяльність цієї спілки – яскрава сторінка в історії української музичної культури, яка ознаменувала факт становлення корпорації, здатної опікуватись розвитком і популяризацією національної музики в Галичині. Першочерговим завданням кожної секції новоствореного об’єднання – педагогічної, виконавської, композиторської, а згодом і музикознавчої – був випуск нот, педагогічної музичної літератури та фахових видань. Вже на першому широкому засіданні СУПроМу 14 жовтня 1934 року Василь Барвінський як голова композиторської секції ініціював заснування українського музичного видавництва, яке б випускало найпотрібніші твори педагогічного репертуару, а також запропонував створити спеціальний видавничий фонд і звернутись до українських інституцій та громадянства про збір коштів.
Першими випущеними на кошти видавничого фонду виданнями стали фортепіанні «Картини для молоді» Нестора Нижанківського та збірник вокальних мініатюр Зиновія Лиська. Згодом під егідою СУПроМу окремими накладами були надруковані пісня з фортепіано «Не стій вербо» Зиновія Лиська та збірка «Наше сонечко грає на фортеп’яні» Василя Барвінського. Члени композиторської секції глибоко усвідомлювали скромність тогочасного шкільного репертуару, але бачили своєрідність його традиції і музичної мови. Ці перші нотодруки збагатили цінний фонд музичної педагогічної класики.
На кількох засіданнях ради СУПроМу наприкінці 1935 року розглядалося звернення д-ра Кирила Студинського щодо виділення допомоги на видання спогадів про Остапа Нижанківського. За співучасті окремих членів ради праця Студинського «Остап Нижанківський у моїх спогадах» побачила світ у журналі «Наша культура» за 1937 рік. Так само рада СУПроМу підтримала пропозицію Зиновія Лиська про видрук його роботи «Початки українського музичного мистецтва в Галичині», вибрані розділи якої («Доба перед Вербицьким», «Перемиський осередок у 1830-ті та 40-ві роки», «Занепад музичного мистецтва в Галичині за 1850-ті роки») теж упродовж 1936–1937 років друкувались у варшавському місячнику «Наша культура». Монографія Лиська «Іван Лаврівський» побачила світ дещо пізніше, у 1938-му, на сторінках новоствореного місячника СУПроМу «Українська музика».
Протягом 1935–37 рр., за дорученням Ради СУПроМу, Зиновій Лисько упорядкував збірник пісень стрілецьких, історичних (козацьких), побутових, обрядових, жартівливих для різних хорових складів а capella (Львів: Видавнича Кооператива «Червона Калина», 1937). Ще одним успішним видавничим проєктом СУПроМу було заснування постійного музичного журналу. Від березня 1937 року почав виходити місячних «Українська музика», головним редактором якого, а також адміністратором та видавцем був Зиновій Лисько, членами редакційної колеґії – Василь Барвінський, Василь Витвицький, Федір Стешко, Роман Савицький. За активної участі СУПроМу і під його егідою вийшов також «Дириґентський порадник» за редакції д-ра Василя Витвицького. Цей підручник написали в співавторстві Микола Колесса, Василь Витвицький та Зиновій Лисько, а випустив 1938 року Український видавничий інститут у Львові.
У певному сенсі можемо вважати, що кращі традиції Союзу українських професійних музик у Львові в справі організації видавничої діяльності були надзвичайно успішними з огляду фахову актуальність більшості видань. Продовження цих традицій почало відроджуватися в 1990-ті роки, коли після падіння «залізної куртини» – із здобуттям Україною незалежності – на ниві українського музикознавства виникає нагальна потреба наново досліджувати яскраві сторінки нашої музичної історії, які свідомо замовчувалися та оминалися офіційним «радянським» музикознавством. То ж першочерговим завданням музикознавців на цьому етапі стало повернення в офіційний обіг важливих джерел та фактів нашої музичної історії, вивчення незаслужено забутих імен, назв та мистецьких подій.
Саме такий напрямок у своїй діяльності обрала від почату 1990-х років Львівська організація Національної Спілки композиторів України – декларуючи про відродження і продовження кращих традицій СУПроМу у Львові. Важливим сприятливим фактором стали перші масштабні мистецькі акції та фестивалі, присвячені важливим сторінкам української музичної культури. Результатом проведення таких подій стало не тільки відкриття багатьох імен авторів та їхніх творів, а й також – наступні наукові видання, які б ці імена популяризували. В цьому переліку, перш за все, монографії визначної української музикознавиці, докторки мистецтвознавства Стефанії Павлишин (1930–2021) про визначні постаті української еміграції – Мар’яна Кузана, Ігоря Соневицького, Стефанії Туркевич – життя і творчість яких були на рівні епохи і навіть в її авангарді, але війна та еміграція призвели до заборони виконання їхніх творів в Україні й поступового забуття (Павлишин С. Композитор Мар’ян Кузан. Львів, 1993. 132 с.; Павлишин C. Ігор Соневицький. Львів, 1995. 100 с.; Павлишин C. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів: БаК, 2004. 160 с.).
Важливим виданням, яке відкривало нам не один десяток невідомих імен, став виданий у Львові «Словник Українських Композиторів», впорядкований Ігорем Соневицьким та Наталією Палідвор-Соневицькою. Ця унікальна праця є першою, найбільш вичерпною публікацією англійською мовою про українських композиторів від найдавніших часів до сучасних авторів. Виданий 1997 року стараннями Львівської Спілки композиторів, Словник отримав також реєстраційний номер 96-226766 Бібліотеки Конгресу – національної бібліотеки Сполучених Штатів Америки (Dictionary of Ukrainian Composers / By I. Sonevyts’kyi and N. Palidvor-Sonevytska. L’viv, 1997. 336 p.).
Іншою важливою і не менш масштабною мистецькою подією, яка значно пожвавила всю організаційну діяльність Львівської Спілки композиторів, стало проведення ювілейних заходів до 60-річчя від часу заснування Союзу Українських Професійних Музик у Львові, які відбулися 30 вересня – 2 жовтня 1994 року. Це святкування стало першою спробою в добу Незалежності визначити роль і місце СУПроМу в історії української музики, а також – засвідчити продовження кращих традицій цієї професійної Спілки в діяльності сучасної композиторської організації і, зокрема, – у її видавничій справі. Видана згодом збірка матеріалів і документів стала яскравим підтердженням важливості дослідження історії створення і діяльності Союзу Українських Професійних Музик у Львові і є першим науковим виданням, яке в такому обсязі висвітлює діяльність першої професійної музичної спілки – яскраву, але призабуту сторінку історії української музики Галичини (Союз Українських Професійних Музик у Львові: Матеріали і документи / ред.-упор. В. Сивохіп, Р. Стельмащук. Львів: Сполом, в-во М. П. Коць, 1997. 146 с.).
Наступні видання, ініційовані та реалізовані Спілкою, були у своїй більшості присвячені тим іменам та науковій проблематиці, що озвучувалися в часі вшанування діяльності СУПроМу, а також – виданням чи перевиданням праць активних учасників цієї організації. Власне, таким першим виданням, яке і було присвячене 60-ій річниці від року створення Союзу Українських Професійних Музик у Львові, стала книга Зиновія Лиська, написана в 1930-ті роки, в якій відтворюються матеріали і документи з історії музичної культури Галичини ХІХ ст, досліджуються процеси активного становлення та розвитку перемишльської композиторської школи та її визначних представників – Михайла Вербицького та Івана Лаврівського (Зиновій Лисько. Піонери музичного мистецтва в Галичині: Матеріали / ред.-упоряд. В. Сивохіп. Львів-Нью-Йорк: В-во М. П. Коць, 1994. 144 с.).
Не менш важливими і цінними стали численні видання, присвячені самим засновникам і активним діячам СУПРОМу. Серед таких першочергово, назвемо нарис Юрія Булки про українського композитора, співзасновника СУПроМу Нестора Нижанківського, який виник 1997 року (Булка Ю. Нестор Нижанківський: Життя і творчість / відп. за випуск В. Сивохіп. Львів. В-во М. П. Коць, ЛОСКУ, 1997. 60 с.) і збірник статей та матеріалів про українського композитора, педагога, музично-громадського діяча та засновника СУПроМу Василя Барвінського (Василь Барвінський. Статті та матеріали. Збірник / ред.-упор. В. Грабовський. Дрогобич. В-во «Відродження», 2000. 148 с.). Зберігає свою історичну цінність і книга-дослідження про Станіслава Людкевича, написана активним українським музичним діячем в Голландії Мирославом Антоновичем, що видана 1980 року і перевидана у Львові стараннями стараннями Спілки композиторів (Антонович М. Станислав Людкевич: композитор, музиколог / ред. Ю. Ясиновський, відп. за випуск В. Сивохіп. Львів. ЛОСКУ, 1999. 60 с.). В цьому ж переліку є збірка «За океаном» Василя Витвицького, до якої ввійшли дослідження, публіцистичні та музично-критичні статті, створені за більш як піввіковий період плідної творчої діяльності (Витвицький В. За океаном: Збірник статей / ред.-упор. Ю. Ясиновський, відп. за випуск В. Сивохіп. Львів. ЛОСКУ, 1996. 132 с.).
У ці ж роки з’являються перші ґрунтовні дослідження про визначного українського композитора сучасності Мирослава Скорика (1938–2020). Це, зокрема, монографія доктора мистецтвознавства Любові Кияновської (Кияновська Л. Мирослав Скорик: творчий портрет композитора в дзеркалі епохи / відп. за випуск В. Сивохіп. Львів. В-во «Сполом», ЛОСКУ, 1998. 216 с.) та збірка статей провідних українських музикознавців, в яких розглядаються різні аспекти його творчості та біографії (Скорик М. Збірка статей / ред.-упор. Я. Якубяк, відп. за випуск В. Сивохіп. Львів. В-во «Сполом», ЛОСКУ, 1999. 136 с.). Подібною із серії ювілейних видань є також збірка статей львівських науковців, написаних на вшанування 70-річчя від дня народження відомої львівської музикознавиці, професора Стефанії Павлишин (1930–2021) (Syntagmation. Збірка наукових статей на пошану доктора мистецтвознавства, професора Стефанії Павлишин. Львів: В-во «Сполом», 2000. 172 с.).
Тільки перелік цих імен може свідчити і підтверджувати, що видавнича діяльність у цей період була надзвичайно успішною з огляду і на кількість видань і на їхню фахову актуальність. Саме завдяки цьому зацікавлення ними зберігається і до наших днів. А спадкоємність кращих традицій СУПроМу у Львові в справі організації професійного музичного життя продовжувала Львівська організація Національної Спілки композиторів України, що й було задекларовано в 1994 році, коли на офіційному рівні відзначалося 60-річчя від часу сторення «Союзу Українських Професійних Музик у Львові».