ДВІ РЕДАКЦІЇ ПРОПОВІДЕЙ НА РІЗДВО ЙОАНИКІЯ ҐАЛЯТОВСЬКОГО: АВТОРСЬКІ ЗМІНИ ТА ІНТЕНЦІЇ

Тези доповіді

УДК 002.2(477)+821.161.2“16”
Максимчук Ольга Василівна
ORCID 0000-0002-6932-6434
кандидат філологічних наук, науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: zubrytska@yahoo.com.ua

ДВІ РЕДАКЦІЇ ПРОПОВІДЕЙ НА РІЗДВО ЙОАНИКІЯ ҐАЛЯТОВСЬКОГО: АВТОРСЬКІ ЗМІНИ ТА ІНТЕНЦІЇ.
Порівняльний аналіз проповідей на Різдво Й. Ґалятовського зі збірки «Ключ разумѣнія» 1659 і 1665 рр. засвідчив, що автор вносив у свій текст корективи з метою ґрунтовнішого доведення викладених у ньому богословських догматів, а також його кращого упорядкування (маргіналії).
Ключові слова: проповідь, догмати, видання, редакція, Ґалятовський.

Для української літератури XVII ст. однією із найзнаковіших постатей є вихованець Києво-Могилянського колегіуму, настоятель чернігівського Єлецького монастиря, богослов, проповідник і полеміст Йоаникій Ґалятовський († 1688). Протягом останніх десятиліть дослідницький інтерес до його різноманітної книжкової спадщини продовжує зростати, проте, з огляду на багатовимірність творчого доробку Ґалятовського, залишається ще чимало напрямків, якими можуть рухатися науковці у спробах якнайповніше представити феномен цього унікального автора. Наприклад, попри те, що І. Чепіга, К. Біда, Н. Яковенко та ряд інших дослідників вже аналізували основні засади створення проповідей Ґалятовського, однак детальнішого порівняння гомілетичних текстів у різних виданнях збірки його казань «Ключ разумѣнія» не було здійснено. Тож нами було зіставлено дві проповіді на Різдво з першого і третього (тобто останнього прижиттєвого) видань «Ключа розуміння» (Київ, 1659 та Львів, 1665) на предмет виявлення авторських текстових правок, редагувань, доповнень. Отже, метою цієї публікації є виокремити текстові зміни, внесені у наступну редакцію своїх проповідей Ґалятовським та пояснити їх появу.
Першими серед казань у київському виданні «Ключа разумѣнія» 1659 р. вміщено два слова на Різдво Христове. Натомість львівське видання 1665 р. суттєво відрізняється від нього структурно і за наповненням, поєднавши у собі також проповіді зі збірки «Казання приданыи до книги Ключ разумѣнія названой» (Київ, 1660) та деякі інші гомілетичні тексти. Тому слова на Різдво з «Ключ разумѣнія» 1665 р. у складі циклу повчань «на празники Господскіи» розташовані не на початку блоку проповідей, а після дванадцяти недільних казань.
Зіставлення першого і другого казань на Різдво Христове з київського та львівського «Ключа» демонструє, що тексти зазнавали змін хоч і не суттєвих, однак достатніх для того, щоб помітити у них певну авторську інтенцію. Деякі зміни, ймовірно, були внесені тими, хто готував книгу до друку (орфографічні правки, заміна окремих слів – наприклад, Панна на Дѣва), однак ми беремо до уваги більш суттєві редагування. Передовсім вони проявляються у доповненні первісного, тобто вміщеного у першому виданні, тексту. Часом проявляється й інша тенденція – до незначного скорочення казання, однак її, як правило, можна пояснити прагненням прибрати повтори чи несуттєві фрагменти, що не впливають на зміст твору. Наприклад, звертання: «обѣцую теды ласкам вашим на тым казаню показати» (КР 1659, арк. 1 зв.) – «обѣцую теды на тым казаню показати» (КР 1665, арк. 72) ; фрагмент, що несе думку, яка у подальшому розкриватиметься більш детально: «з души и з тѣла стається єдна персона, єдин человѣк, так з Бозкои и человѣчои натуры стаєтся єдна персона, єдин Христос» (КР 1659, арк. 2 зв.) – у виданні 1665 року він відсутній, але темі поєднання у Христі двох натур та існуванню в Ньому однієї «персони» присвячено подальший виклад у проповіді.
Утім, переважно казання зазнають змін через доповнення – як власне тексту проповіді, так і паратексту – елементів, що допомагають структурувати проповідь. Так, на берегах сторінок у львівському виданні з’являються додаткові помітки – друковані маргіналії, яких не було у київському «Ключі». Наприклад, це може бути коротке узагальнення того, про що йдеться в основному тексті навпроти маргіналії: «5 грѣхов єст против Духа Святого» (КР 1665, арк. 82 зв.), «волают о помсту» (теж про гріхи – КР 1665, арк. 88). Припускаємо, ці маркери з’явилися не без участі і згоди самого автора, адже саме він мав знати, на чому зосередити увагу читачів. Інші додані помітки на берегах, – це згадки про джерело, з якого проповідник запозичив певну тезу і де з нею можна детальніше ознайомитися: «Ст. Васи[лій] О ми[лостѣ]: 10» (КР 1665, арк. 80), «Августи[н] кни[га] 12. О Троицы гла[ва] 7» (КР 1665, арк. 80 зв.). У цьому випадку їх однозначно долучив сам проповідник, оскільки тільки він міг знати праці, якими послуговувався при створенні казання.
Інші доповнення у пізнішій редакції проповідей на Різдво свідчать, що автор прагнув краще пояснити чи обґрунтувати свою думку, тож долучав нові приклади (зокрема зі Святого Письма) чи аргументи, розмірковування на богословські теми, які він порушує у казанні. Приміром, для того, щоби проілюструвати доктрину про поєднання у Христі двох природ – людської та божественної, у львівському виданні «Ключа» проповідник додатково вдається до тлумачень окремих старозавітних стихів, яким надає алегоричне, далеке від буквального тлумачення (КР 1665, арк. 71 зв. – арк. 72): «На Ідумею прострю сапог мой» (Пс. 107:10); «Се одр Соломон шестьдесят силных окрест єго» (Пісн. 3:7). Ґалятовський пояснює ці цитати христологічно: як нога і чобіт, як тіло на ложі – так поєднані у Боголюдині дві різні природи. Така незвична образність не оригінальна: як вказано на берегах сторінки, аналогічне тлумачення фрагменту з Псалма можна побачити у Діонісія Картузіанця («На Псалом 107»). Схоже, що і химерне витлумачення піснепісенного образу ложа Соломонового також запозичене з праць богословів-попередників Ґалятовського. Зокрема, навпроти іншої цитати із Пісні пісень на цій же сторінці стоїть посилання на святого Амвросія. Утім, немає впевненості, що проповідник користується писаннями Діонісія та Амвросія безпосередньо, а не через посередництво праць пізніших біблійних коментаторів.
Поза тим досить об’ємні додані фрагменти у проповідях з львівського видання є теоретизуваннями автора на богословські теми. Приміром, Ґалятовський значно розширює порівняно з первісним варіантом тексту розмисли про покарання за співучасть у чужому гріху, наприклад про дітей, що спокутують провини батьків чи натхненників злочину і тих, хто його покриває (КР 1665 арк. 84 зв. – арк. 86). Очевидно, проповідник відчував потребу краще пояснити і довести це контраверсійне твердження з погляду біблійного вчення. У пізнішій редакції Ґалятовський більш розлого, порівняно з попередньою, коментує думку про те, що природа людська, хоч і нижча за ангельську, однак тепер є вивищеною через боговтілення Христа (КР 1665 арк. 86 зв. – 87). У львівському виданні 1665 р. також бачимо додаткові текстові фрагменти філософського характеру, які покликані пояснити різницю між поняттями персони та іпостасисом; при цьому автор використовує приклади як із Біблії, так і з реального життя, щоби спростити розуміння догмату про єдину «персону» Боголюдини (КР 1665 арк. 72 зв. – 73 зв.).
Отже, порівняльний аналіз двох редакцій різдвяних проповідей авторства Йоаникія Ґалятовського демонструє: проповідник свідомо вносить зміни і доповнення до первісного тексту, прагнучи розширити свій виклад, більш аргументовано довести постульовані тези і представлені християнські догмати, а також полегшити сприйняття тексту та орієнтування у ньому за рахунок нових маргіналій.

UDC 002.2(477)+821.161.2“16”
Maksymchuk Olha,
ORCID 0000-0002-6932-6434
Candidate of Philological Sciences, Research Associate,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: zubrytska@yahoo.com.ua
TWO REDACTIONS OF YOANYKII GALATOVSKYI’S SERMONS ON CHRISTMAS: AUTHOR’S EDITS AND INTENTIONS.
Comparative analysis of Yoanykii Galatovskyi’s sermons on Christmas from two editions of his book Kliuch rozuminnia (1659 and 1665) demonstrates that the author made his edits to the text in order to provide more proof or explanations to the theological dogmas and theses set out in his works.
Key words: sermon, dogma, edition, redaction, Galatovskyi.