Українсько-чеські взаємини у сфері музичної культури на теренах Галичини

Тези доповіді

УДК 78.07
Романюк Леся Богданівна
ORCID 0000-0003-0206-7420
кандидатка мистецтвознавства, доцентка
доцентка
кафедра музичної україністики та народно-інструментального мистецтва
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
м. Івано-Франківськ, Україна
e-mail: leromanyk@ukr.net

УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКІ ВЗАЄМИНИ У СФЕРІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕРЕНАХ ГАЛИЧИНИ

Представлено процес міжетнічної комунікації в контексті чесько-українських взаємин у музично-мистецькій сфері. Репрезентовано різнорівневий і різновекторний напрямки розвитку культури і мистецтва чеського і українського народів на теренах Галичини, як географічного пограниччя. Акцентовано на точках дотику і взаємопроникнення міжетнічних культурних впливів в умовах національного бездержав’я.
Ключові слова: музична культура, українсько-чеські міжетнічні взаємини, Галичина.

Західна Україна увійшла в історію як один з найбільш самобутніх регіонів, що був потужним центром національно-політичного та культурно-мистецького життя. Регіон динамічно розвивався, його суспільне, економічне, політичне та культурне життя становило оригінальну і різнобарвну палітру, яка характеризувалася поліконфесійністю, полімовністю, поліетнічністю [4]. Розвиток професійного мистецтва на теренах Галичини пов’язаний з діяльністю митців, які у складних умовах відсутності власної державності прагнули розвинути українську ідею духовним єднанням нації, вийти із провінційної замкнутості, спрямовуючи свої зусилля у бік європейського професіоналізму. Цьому процесу у значній мірі сприяли міжетнічні освітні та художньо-мистецькі контакти.
Прага, як провідний європейський слов’янський культурний центр славилася активним освітньо-науковим та художньо-мистецьким життям, що мало важливий вплив на формування світогляду представників, у тому числі, української інтелігенції, що за тривалої відсутності національних інституцій гуртувалися навколо освітніх центрів цього міста. Серед них – Український педагогічний університет, Український вільний університет, Карлів університет. Відомий лінгвіст, літературознавець, професор Карлового університету Олександр Колесса зазначав, що чехи безпосередньо вплинули на формування українських організацій «Сокіл» та «Січ», які були створені за взірцем чеського «Сокола» [3, с. 14]. Між діячами чеської та української науки також спостерігаються тісні контакти, що виявилося, зокрема, у тому, що Чеська Академія Наук обрала своїм членом-кореспондентом професора Михайла Грушевського. Водночас, НТШ іменувало своїми дійсними членами професорів Юрія Полівку і Карла Ходунського. Кращі науковці Карлового університету активно працювали над дослідженнями, пов’язаним з українознавством.
Одним з провідних культурних осередків, у якому яскраво проявилась еволюція чеських традицій на теренах Галичини, став Львів. Унікальний фольклор, особливий багатонаціональний регіональний колорит вплинули на творчість чеських митців, внаслідок чого відбулось взаємозбагачення обох культур – чеської та української. У сфері науки та музичного мистецтва краю такі міжкультурні зв’язки були досить активними і різновекторними та мали давні традиції. Як зазначав О. Колесса: «історичні відомости про культурні та політичні відносини між українським та чехословацьким народом показують …, що обидва сі народи, яким доля судила бути сусідами, були добрими сусідами від найдавніших часів протягом майже тисячоліття від Х до ХХ в.» [3, с. 3]. У першій половині 1860-х рр., на українських територіях з’явилася значна кількість чеських переселенців. Серед них було чимало діячів культури і мистецтва, зокрема, літератор, етнограф, композитор та теоретик Людвіг Ріттерсберґ, що студіював проблеми слов’янської музики, основоположник чеської історіографії Франтішек Палацький, який у 1830 р. в «Часописі Чеського Музею» вказував на самобутність українського народу та його мови, науковець Карел Владіслав Зап, що на шпальтах чеських часописів «Květy», «Česká Včela», «Časopis Českého Muzea» та ін. займався промоцією української літератури. Українське питання фігурує і у його книзі «Cesty a procházky po halicskě zemli». Популяризації чеської культури на території Галичини сприяло започаткування товариств «Чеська бесіда» та «Чеське співацьке товариство».
Проблема українсько-чеських взаємин викликала інтерес у значної плеяди науковців, які вивчали взаємовпливи двох культур. Серед них відзначимо дисертацію Є. Цегельського «Чехи і галицько-українська музика ХІХ ст.», де висвітлено питання чесько-українських взаємин та європейські впливи на українську музику. Галицька музична культура розглядалася автором у контексті інтеграційних зв’язків; актуалізувалися впливи чеських музикантів, які працювали і гастролювали в Україні, на розвиток професійної освіти, виконавства та музикознавства; аналізувалися проблеми взаємопроникнення та взаємовпливів чеської та української музичної культури. У дисертації Ф. Стешка «Чеські музиканти в українській церковній музиці», представлено роль чеських диригентів у розвитку греко-католицької церковної хорової традиції (А. Нанке, В. Серсава, Ф. Седляк, Ф. Лоренц) та у мистецькій спадщині представників перемиської школи [1, с. 164]. О. Колесса в роботі «Погляд на історію українсько-чеських взаємин від Х до ХХ ст.» здійснив масштабну реконструкцію картини взаємовідносин двох культур упродовж тривалого періоду. Чимало відомих чеських культурних діячів присвятило свої дослідження взаємопроникненню української і чеської культури у Галичині. Серед них відзначимо праці Людвіка Куби і Людвіка Файгла (книга «Сто років чеського життя у Львові»).
Чеські музичні діячі, що жили у Галичині долучилися до розвитку музичної культури регіону, працюючи як солісти-виконавці, диригенти, композитори, музиканти оркестру, органісти і педагоги. Варто відзначити серед них віртуоза-трубача Франтішека Когоута, піаніста, професора Школи вищої майстерності Празької та Львівської консерваторій Вілема Курца, тенора, теоретика Франтішека Єдлічку, флейтиста, диригента оркестру і хору Домініканського собору Йозефа Фродла, співачку Бедржішку Крамерову, віолончеліста, концертмейстера оперного театру Йозефа Вольмана, диригента, композитора, музичного критика, засновника Чеського філармонічного оркестру Людвика Челанськи та ін. Упродовж XVIII – XIX ст. відомі чеські музиканти зі своїми капелами гастролювали теренами Західної України. Серед них найвідомішими є Ян Прач, Алоїз Єдлічка та Ян Ландвара. Водночас, створювались чеські музичні товариства, серед яких львівське «Люмір», що активно діяло і у Чернівцях під орудою видатного скрипаля-педагога Войтеха Гржімали. Традиційно, ці ж музиканти були залучені до діяльності численних польських музично-мистецьких об’єднань, зокрема «Лютні» у Львові.
Чеські музиканти-педагоги спричинилися і до формування і розвитку музичної освіти регіону, чим сприяли професіоналізації музичного життя (А. Нанке, В. Серсава, Л. Седляк, Ф. Лоренц, які були вчителями українських композиторів М. Вербицького, І. Лаврівського, А. Вахнянина). Будучи випускниками кращих вищих музичних закладів Європи вони внесли європейські музичні традиції у музичну культуру Галичини.
Отже, процес взаємовпливу та творчого переосмислення різноманітного спектру культурних надбань різних народів, які населяли Галичину як територію географічного пограниччя, стало вагомим чинником розвитку культури і мистецтва, започаткувало створення самобутніх потужних культурних традицій. Тенденція до перехрещення культурних впливів, поглиблення міжнародних зв’язків стало однією з найвиразніших ознак мистецьких традицій регіону і знайшла свій яскравий вияв у чесько-українській культурно-мистецькій взаємодії. Цей процес відобразився на різних рівнях: науково-освітньому, музично-мистецькому, творчо-організаційному і сприяв професіоналізації музичного життя Галичини.
Література
1. Карась Г. Соціологічні аспекти музичної культури української діаспори. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. № 1. С.162–169.
2. Кияновська Л., Паріс О. Євген Цегельський у панорамі українсько-чеських культурно-музичних зв’язків міжвоєнного двадцятиріччя. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2015. Вип. 32. На пошану доктора мистецтвознавства, професора Карась Ганни Василівни. С. 44–52.
3. Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від Х до ХХ в. Прага, 1924. 16 с.
4. Монолатій І. Особливості міжетнічних взаємин у західноукраїнському регіоні в Модерну добу : монографія. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2007. 280 с.

UDC 78.07
Lesia Romaniuk
ORCID 0000-0003-0206-7420
Candidate of Art Studies (Ph.D.), Associate Professor,
Precarpathian National University named after Vasil Stefanyk
Ivano-Frankivsk, Ukraine.
e-mail: leromanyk@ukr.net
UKRAINIAN-CZECH RELATIONS IN THE SPHERE OF MUSICAL CULTURE IN GALICIA
The process of interethnic communication in the context of Ukrainian-Czech relations in the musical and artistic sphere is presented. Multilevel and multivector directions of cultural and artistic development of the Czech and Ukrainian peoples in Galicia, as a border territory, are represented. Emphasis is placed on the points of contact and interpenetration of interethnic cultural influences in conditions of national statelessness.
Keywords: musical culture, Ukrainian-Czech interethnic relations, Galicia.