Значення різновекторної діяльності Павла Маценка у розвитку української музичної культури

Тези доповіді

УДК 78.071.2 Маценко (71=161.2)
Курбанова Лідія Валеріївна,
ORCID: 0000-0003-3682-7483,
кандидат мистецтвознавства,
завідувачка кафедри естрадно-вокального мистецтва,
ЗВО «Університет Короля Данила»
(Івано-Франківськ, Україна)
е-mail: lidiia.kurbanova@ukd.edu.ua

ЗНАЧЕННЯ РІЗНОВЕКТОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАВЛА МАЦЕНКА У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ .

Розглянуто питання збереження культурних надбань в Осередку української культури та освіти та їх значення для подальших мистецтвознавчих пошуків. Подано результати різновекторної діяльності П. Маценка як приклад збагачення наукових досліджень та джерелознавчого аспекту самого осередку.
Ключові слова: Осередок української культури й освіти, П. Маценко, культурно-просвітницька громадська діяльність, О. Кошиць.

Осередок української культури й освіти (далі ОУКО), заснований УНО у Вінніпегу (1944 р.), вважали культурною столицею канадських українців. Тут розбудовано найбільші в Канаді українські бібліотеку (понад 12 тис. книг), архів і музей (тому і назва осередку обрана як означення загальної культурної діяльності), виходили в світ публікації в галузі музичного мистецтва та освіти, було організовано систему Вищих курсів українознавства (на кінець 1960-х років їх закінчило 1200 осіб). З працею осередку пов’язані імена Олександра та Тетяни Кошиць, П. Маценка, В. Климківа та ін. Сьогодні в архіві Осередку зберігаються документи цих особистостей.
ОУКО ставило перед собою два основні завдання – репрезентаційні та практично-технічні Ці завдання чітко виписані у Статуті Осередку: збір і зберігання культурних надбань громадян українського походження на американському континенті (збірки літературних і наукових праць, музейних і мистецьких виробів, архівних суспільно-історичних важливих постанов та документів); організація культурних працівників і концентрація матеріальних засобів з метою подальшого розвитку української культури; підготовки й видання необхідних підручників й книжок (видавнича діяльність), які будуть мати на меті: освіту молоді і старшого покоління громадян українського походження (проведення різних курсів, опіка над студентами та ін.); сприяння розвитку економічного життя шляхом видання відповідної літератури у сфері фермерської та торговельної справ, організація лекцій та зібрань для потреб культурного та економічного розвитку українського громадянства; ознайомлення представників неукраїнського громадянства з культурою української нації, для чого влаштовувати вистави, концерти, доповіді, продукувати фільми, видавати літературу іноземними мовами; допомога українським культурним організаціям в Європі.
Павло Маценко був одним із співзасновників ОУКО, довголітнім його секретарем та членом дирекції, а з 1977 р. – почесним членом. Від самого початку поруч із ним працювала Тетяна Кошиць, яка була управителькою Музею, Архіву і Бібліотеки. Осередок має бібліотеки окремих осіб та установ: О. Кошиця, Є. Коновальця, П. Зварича, КЕ УНО, Союзу українських канадських ветеранів. У музеї, який був відкритий 1951 року, зберігаються зразки писанок, вишивок, національного вбрання, різних виробів з кераміки, персональні речі О. Кошиця і т. п. Архів складається з різних документів, старовинних карт, рукописів. Усі матеріали бібліотеки, музею та архіву активно використовували науковці й зацікавлені особи з Канади, Америки та Європи.
Як член дирекції ОУКО, П. Маценко основну увагу зосередив на збереженні і пропагуванні творчої спадщини О. Кошиця, якого високо цінував. Він зайнявся оприлюдненням його спадщини (мемуарної, наукової, композиторської та ін.) як редактор та упорядник («Спогади» О. Кошиця (1947–1948 рр.) , «Відгуки минулого. О. Кошиць в листах до П. Маценка» (1954 р.), «3 піснею через світ (Подорож Української республіканської капели)» О. Кошиця у 3-х томах (1952–1974) і пише до перших двох томів коротку передмову, до третього тому передмову написав учень О. Кошиця Володимир Климків); як автор статей («Засади творчости О. Кошиця» (1950)); як лектор-пропагандист (виступав із промовами про О. Кошиця: 8 лютого 1970 р. в концертній залі «Playhouse» у Вінніпегу відбувся концерт та доповідь П. Маценка у зв’язку з 25-річчям від дня смерті О. Кошиця; на вечорі пам’яті О. Кошиця в Торонто, де П. Маценко виголосив доповідь про О. Кошиця як композитора, диригента й етнографа); як рецензент видань творів О. Кошиця (рецензія на видання УВАН у США книжки «Релігійні твори Олександра Кошиця» ). Окрім того, під егідою ОУКО вийшли наукові розвідки П. Маценка та музичні твори.
З часу утворення Централі Конгресу українців Канади (КУК, 1940–1941 рр.), П. Маценко був секретарем, а потім головою Ради української культури, головою освітньо-видавничої комісії. Тоді вперше були видані підручники з української мови для університетів, «Читанка» (збірна праця), «Граматика української мови» та ін. На цьому посту він був організатором фестивалів хорів та танцювальних ансамблів у Канаді в 1970-их роках, виступав з доповідями.
Упродовж всього життя П. Маценко вів активну культурно-просвітницьку громадську діяльність як диригент, виступаючи зі своїми хоровими колективами на різного масштабу заходах. Як журналіст та публіцист провадив велику просвітницьку роботу засобами наукових розвідок та публіцистики. Він писав на різні теми до багатьох емігрантських часописів Канади та США («Новий Шлях», «Український робітник», «Українські Вісті», «Український голос», «Канадійський фермер», «Українське Слово», «Будучність нації», «Свобода»), журналів («Вісник» (Львів), «Самостійна думка» (Чернівці), «Самостійна Україна» (Чикаго, США), «Віра й Культура» (Вінніпег, Канада), «Нові Дні» (Торонто, Канада), «Новий Літопис» (Вінніпег, Канада), «Вісті» (згодом –«Музичні вісті», Міннеаполіс, США) та ін.). Більш розгорнені статті П. Маценко друкував у Календарях-Альманаха «Нового Шляху», «Українського Голосу» та ін. Від 1940 р. він редагував у «Новому Шляху» рубрику «З музики», пізніше – «Культура й Освіта». У 1950–1953 рр. П. Маценко був співредактором «Нового шляху». Зважаючи на значні як для діаспори тиражі цих видань та їх поширеність у багатьох країнах, можемо впевнено говорити про масштабність цього виду діяльності П. Маценка.
П. Маценко є автором розвідок-нарисів та статей про українських композиторів (П. Гончарова, С. Давидова, С. Дехтярьова, М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Леонтовича, О. Кошиця, Н. Нижанківського, Ф. Якименка, Я. Степового, С. Яременка, М. Фоменка), музикознавців (Ф. Стешка), піаністів (Д. Гординську-Каранович, Т. Микишу), бандуриста В. Ємця, музичні зацікавлення Г. Сковороди, Г. Квітки-Основ’яненка, спогадів про О. Кандибу , про церковну музику, канти.
Просвітницьку місію виконували статі-рецензії П. Маценка про майстерність та успіхи сучасників: співаків (М. Менцинського, М. Голинського, Й. Гошуляка та їхні звукозаписи (Й. Гошуляка, І. Синенької-Іваницької; О. Кошиця; молодих піаністів (Дарію Романник); про діяльність ОУКО у Вінніпегу.
Ініціативна натура П. Маценка проявляється у його різносторонній діяльності в житті діаспори Канади: пропагував українське мистецтво та своєю педагогічною, редакційною, музично-громадською діяльністю прививав молоді, яка була народжена вже в Канаді, любов до української пісні. Доказом цього є значна кількість подячних листів курсантів ВОК. Своєю працею в УНО він розвивав культурницьку справу українців Канади, піднявши її на вищий рівень. Його заслугою також є організація фестивалів у 1970-х роках, вирішення питань з нотними виданнями для потреб дяків і церковних хорів. Усі сфери його діяльності тісно переплітаються між собою, однак музично-громадська робота займає важливе місце.
Як організатор культурницького життя П. Маценко був ініціатором створення, і керівником ВОК, навчав техніки диригування й викладав фрагменти з педагогічної психології; ініціатором створення ОУКО у Вінніпегу (1944 р.), довголітнім його секретарем, членом дирекції, а від 1977 р. – почесним членом. Він причетний також до створення «Організації культурно-освітніх працівників ім. Олександра Кошиця», входив до Централі КУК як секретар, а пізніше як голова Ради української культури при КУК.
Світовий Конґрес Вільних Українців в 1974 році вшанував П. Маценка і нагородив його почесною грамотою за видатні заслуги в розвитку української культури.

UDC 78.071.2 Mazenko (71=161.2)
Kurbanova Lidia Valerievna,
ORCID: 0000-0003-3682-7483
candidate of Art History,
Head of the Department of Pop and Vocal Arts,
King Daniel University of Higher Education
Ivano-Frankivsk, Ukraine
е-mail: lidiia.kurbanova@ukd.edu.ua

THE SIGNIFICANCE OF THE OF PAVLO MATSENKO’S MULTIFACETED ACTIVITY IN THE DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN MUSICAL CULTURE.

The issue of preservation of cultural heritage in the Center of Ukrainian Culture and Education and their importance for further art studies were considered. The results of the multi-vector activity of P. Matsenko are presented as an example of the enrichment of scientific research and the source science aspect of the center itself.
Keywords: Center of Ukrainian culture and education, P. Matsenko, cultural and educational public activity, O. Koshyts.