КОНФЕСІЙНІ ВИМІРИ УКРАЇНСЬКОГО РІЗДВЯНОГО ДУХОВНОПІСЕННОГО РЕПЕРТУАРУ

Тези доповіді

УДК 783.651.2:23/28 (477)
Зосім Ольга Леонідівна,
ORCID 0000-0001-7546-094X,
доктор мистецтвознавства, професор,
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв,
Київ, Україна
е-mail: olgazosim70@gmail.com

КОНФЕСІЙНІ ВИМІРИ УКРАЇНСЬКОГО РІЗДВЯНОГО ДУХОВНОПІСЕННОГО РЕПЕРТУАРУ

Серед тематичних груп духовних пісень твори різдвяного циклу є найменш конфесійно маркованими, оскільки спираються на сюжетні лінії, що містяться в Євангеліях, а тому легко запозичуються до репертуару інших християнських деномінацій. Певний виняток становлять протестантські конфесії, богословська думка яких є суттєво відмінною від традиційних церков і передбачає інші підходи при адаптації іноконфесійних текстів. Розрив з традицією при запозиченні протестантами богослужбових піснеспівів з інших конфесій, у тому числі й духовних пісень, передбачає трансформації їх текстової складової навіть у тих випадках, коли вони не є конче необхідними. Особливості видозмін текстів традиційних українських різдвяних пісень показано на прикладі лютеранської збірки «Український євангельський співаник».
Ключові слова: українська духовна пісня, різдвяний духовнопісенний репертуар, християнські конфесії, «Український євангельський співаник».

Пісні різдвяного циклу є найменш конфесійно маркованими, передусім завдяки тому, що їхні тексти базуються на євангельському підґрунті, а серед християн різних деномінацій практично відсутні теологічні дискусії щодо Різдва. Саме тому різдвяні пісні досить легко потрапляли до репертуару інших християнських конфесій. Розрізняють різдвяні пісні для церковного виконання, які розкривають богословський зміст Різдва Христового як важливого етапу історії Спасіння, та для домашнього співу, де увагу зосереджено на побутових деталях різдвяних подій і в яких найбільш повно виявлено особливості національної музично-релігійної традиції. Зазвичай конфесійної міграції зазнають пісні першого типу як найбільш теологічно значимі та універсальні за змістом.
Український різдвяний репертуар налічує не один десяток пісень. Його формування було розпочато в XVII ст. у православному середовищі і відбувалося у відповідності до богословських традиції християнського Сходу. Почаївський «Богогласник» (1790–1791), що уніфікував та кодифікував український духовнопісенний репертуар, був виданий уніатськими ченцями-василіанами, а тому певною мірою відображав і західну богословську думку. Проте українські пісні різдвяного циклу, які були створені православними авторами, у «Богогласнику» не зазнали суттєвих трансформацій у текстовій частині, а тому в православних виданнях збірки кінця ХІХ – початку ХХ ст. друкувалися майже в незмінному вигляді.
Більш серйозні видозміни українських різдвяних пісень ми бачимо в протестантських виданнях, які обумовлювалися не прагненням наблизити їхні тексти до мовної норми або відкоригувати мелодії, що могли видозмінитися у процесі побутування, а через необхідність привести їхній зміст у відповідність до вчення своєї конфесії. Розглянемо це на прикладі «Українського євангельського співаника», виданого у Станіславові у 1933 р. Українською Євангельською Церквою Аугсбурзького Сповідання (теперішня назва – Українська Лютеранська Церква). Її духовний провідник, пастор Теодор Ярчук (1896–1940), був прихильником українізації євангельського християнства, і саме в цьому напрямі відбувалося формування духовнопісенного репертуару українських лютеран, який було систематизовано в «Українському євангельському співанику».
Зупинимося на українських різдвяних піснях та їх текстових видозмінах, які відбулися внаслідок їх адаптації до потреб лютеранської громади. Пісенні твори, що увійшли до «Українського євангельського співаника», були взяті з «Богогласника» та пізніших співаників, зокрема нововасиліанських. У процесі запозичення та адаптації мелодії українських різдвяних пісень не зазнали трансформацій, а видозміни, що були, є вельми незначними. Натомість суттєво змінилися тексти пісенних творів, які загалом не потребували коригування через спільність розуміння сутності різдвяних подій для усіх християнських конфесій. Тим не менше, тексти богогласникових та нововасиліанських пісень у лютеранській збірці «Український євангельський співаник» є вельми далекими від оригінальних православних або греко-католицьких версій. Укладачі та редактори співаника, серед яких був і Т. Ярчук, наново переписали тексти популярних різдвяних пісень, часто зі змінами в інципітах, при цьому сюжетний ряд пісенних творів у цілому був збережений, як і їхні мелодії (пісні «Бог предвічний народився» (№ 4), «У Вефлеємі нині новина» (№ 16)). Такий підхід можна пояснити ні чим іншим, як бажанням відірватися від традиції, яку для протестантів, як бачимо, уособлювали не лише церковні піснеспіви, а й духовні пісні, що ніколи не мали літургічного статусу і канонізованого тексту. Зазначимо, що намагання відійти від традиції входить у протиріччя з колективною пам’яттю народу, яка зберігає багато духовних пісень, що передаються з вуст до уст навіть у тих випадках, коли пісенний твір зафіксований у друкованих виданнях.
Текстові трансформації у збірці «Український євангельський співаник» були пов’язані і з тим, що деякі барокові пісні розповідали про різдвяні події, базуючись на церковній традиції, а не Св. Письмі, що є неприпустимим для євангельських християн. Так, рядки «Ґди Сына породила Панна, падает в Ефесѣ Діанна» богогласникової пісні «Превѣчний родился под лѣти» (№ 17) не можна уявити в протестантських співаниках, а тому в її адаптованому варіанті «Предвічний родиться від діви» (№ 42) вони виглядають так: «Як діва Сина породила, темнота світлу уступила». Показовим з точки зору протестантського богослов’я є й написання з маленької літери слова «діва», коли текст оповідає про Богородицю Діву Марію, що характерно для більшості пісень збірки.
Відповідно до теологічної доктрини протестантів, яку вважають, що єдиним джерелом християнського вчення є Св. Письмо (Sola Scriptura), в оновлених текстах різдвяних пісень посилюються біблійні алюзії: так, пісня «Бог природу, Бог людину хотів обновити» (№ 13) має другий куплет, який відсилає до Св. Письма («Еммануїл ім’я Його, як пророки предсказали з давен: “з нами Бог”»), чого не було в богогласниковій пісні «Бог натуру хотяй избавити» (№ 2). Частина різдвяних пісень у збірці «Український євангельський співаник» була скорочена, проте це можна пояснити не лише конфесійною специфікою, а намаганням відійти від барокової багатослівності та зробити тексти пісень більш лаконічними.
Отже, трансформації, яких зазнали тексти давніх та нових різдвяних пісень в «Українському євангельському співанику», пов’язані з підходами, що базуються на протестантській теологічний думці з її відкиданням церковної традиції і орієнтації лише на біблійні тексти. Такий підхід, безумовно, звужував творчість церковних митців та суперечив колективній пам’яті, яка формується та функціонує в рамках традиції.

UDC 783.651.2:23/28 (477)
Zosim Olga,
ORCID 0000-0001-7546-094X,
Doctor in Arts, Professor,
National Academy of Culture and Art Management,
Kyiv, Ukraine
е-mail: olgazosim70@gmail.com

CONFESSIONAL DIMENSIONS OF THE UKRAINIAN
CHRISTMAS SPIRITUAL SONG REPERTOIRE

Among the thematic groups of spiritual songs, the works of the Christmas cycle are the least confessionally marked, since they are based on storylines contained in the Gospels, and therefore are easily borrowed into the repertoire of other Christian denominations. A certain exception is Protestant denominations, whose theological thought differs significantly from traditional churches and involves other approaches in adapting other confessional texts. The break with tradition when Protestants borrowed liturgical hymns from other denominations, including spiritual songs, presupposes the transformation of their textual component even in cases where they are not necessary. Features of modifications of the texts of traditional Ukrainian Christmas songs are shown on the example of the Lutheran collection «Ukrainian Gospel Songbook».
Keywords: Ukrainian spiritual song, Christmas spiritual song repertoire, Christian denominations, «Ukrainian Gospel Songbook».