Паспорт фольклорного зразка як джерело до біографії фольклориста

Тези доповіді

УДК 929:39
Шалак Оксана Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
кандидатка філологічних наук,
старша наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: shalak@ukr.net

ПАСПОРТ ФОЛЬКЛОРНОГО ЗРАЗКА ЯК ДЖЕРЕЛО
ДО БІОГРАФІЙ ФОЛЬКЛОРИСТІВ

Паспортизація фольклорного зразка передбачає наявність не тільки персональних даних інформанта, а й місця запису, прізвища записувача й дати запису. У ХІХ ст. паспорти були неповними й спорадичними. Проте навіть у такому вигляді вони стали документами, що розкривають окремі віхи в біографіях фольклористів.
Ключові слова: паспортизація, фольклорний зразок, записувач, інформант, біографія.

Паспорт фольклорного зразка як основна інформація про виконавця, оповідача й фольклориста, який фіксує народну творчість, почав фігурувати в рукописах на початку ХІХ ст. Він мав переважно редукований (як на нинішній стан) вигляд, а відшукати такі відомості можна далеко не під кожним записаним варіантом. Значення паспортних відомостей фольклористи часто не усвідомлювали, оскільки фольклор – творчість колективна, а ім’я та прізвище інформанта чи кореспондента (людини, яка записала зразок і надіслала фольклористу-науковцю) відступали на дальній план, який видавався неістотним. Утім, із поступовим розумінням важливості талановитого майстра-виконавця, його впливу на інтерпретацію фольклорного сюжету постає проблема докладної паспортизації, опису обставин фіксації, короткої біографії інформанта, а також відомостей про місце й дату запису. Так поставав рукописний документ, що означував основну хронологію польової роботи фольклориста, місце його праці, коло спілкування.
Серед перших своєрідних паспортів, які біографію фольклориста розкривають зовсім мало, – короткі дані ще в записах українського фольклору, здійснених польським фольклористом Зоріаном Доленгою-Ходаковським: «Пісня в Меджибожі 1795 року», «У Куні од Марисі, молочної сестри Миколая Ярошинського». Утім, саме паспорти пісень, зібраних 1814–1819 рр., дають змогу визначити широку географію роботи цього фольклориста-записувача: варіанти з Київщини й Полтавщини, численних сіл Волині й Поділля (Проскурів, Шпичинці, Сатанів, Меджибіж, Паньківці, Тиврів, Гранів, Гайсин, Вовчок, Ободівка, Райгород, Куна, Брацлав та ін.), що надзвичайно важливо для науки про фольклор.
Часто елементи паспортизації містили передмови до фольклорних видань, де фольклористи-упорядники розкривали не тільки власні погляди на фольклор, методи своєї роботи, а й зазначали місця, де їм вдавалося записати той чи інший фольклорний зразок, або імена виконавців. Приміром, польський письменник Люціан Семенський, який 1845 р. в Познані видав збірку «Podania i legendy polskie, ruskie, litewskie», куди увійшли й зразки українського фольклору, у розлогій передмові зазначив, що легенду про Шолудивого Буняка йому розповідали «на Побережу» – тобто на Південно-Східному Поділлі. Саме ця та кілька інших зауваг стали свідченням того, що до видання увійшов український прозовий фольклор з Поділля, який упорядник переклав польською мовою.
Значно докладнішими стали паспорти в середині ХІХ ст. Записи Андрія Димінського, Степана Руданського, видання Михайла Драгоманова, Івана Рудченка, Каленика Шейковського та ін. містили передовсім вказівку на місце запису (село, місто, повіт, регіон), оповідача чи іноді – кореспондента, від котрого надійшов той чи інший зразок. Утім, часто в паспортах були відсутні дати фіксації та ширша інформація про виконавця.
За паспортами переважно можна визначити коло спілкування фольклориста, його наукові зв’язки; паспорти ставали ще одним науковим джерелом для вивчення біографії вченого. Зокрема паспортизація із видань К. Шейковського розкривала не тільки географію записування (приміром, до «Быта подолян» (Київ, 1859–1860) увійшли записи із Кам’янеччини – тепер Хмельницької обл., та Ольгопільського пов.), а й факт його спілкування з Олександром Потебнею (на це може вказувати один із паспортів у збірці 1871 р. «Руські народні казки й приказки, байки й прибаютки, брехеньки й побрехеньки, билиці й небилиці, прикладки й нісенітниці»).
Паспорти, а також короткі біографічні портрети-характеристики засвідчують, що Опанас Маркович і його дружина (письменниця Марко Вовчок) здійснювали записи від обдарованих виконавиць, що походили з х. Петрушівка Борзенського пов. (Палажка Кітчина), с. Сичівка Радомишльського пов. (Палажка Яковенкова), м. Джуньків Бердичівського пов. (Текля Дончиха) та ін. Їхні психологічні портрети досі мають значну наукову вагу, оскільки це один із нечисленних у другій половині ХІХ ст. виявів уваги до виконавця, до його життя, характеру, манери оповіді чи співу: «Казки його – частина його власної істоти й життя. Оточений поетичною місциною, журливий через свою долю, добрий серцем, благочестивий душею, до ніжності уважний до нас, старий цей назавжди залишиться в моїй пам’яті. Звали його Левко Бартош» (Інститут рукопису НБУВ. Ф. 1. Од. зб. 1525. Арк. 19 зв.).
Сучасний паспорт фольклорного зразка – свідчення розвитку наукових засад щодо фіксації усної народної творчості. Нині цей своєрідний документ охоплює значно більше інформації: відомості про те, від кого записано твір (прізвище, ім’я, по батькові); національність виконавця; його вік, рік і місце народження; звідки родом його батьки; наявність освіти; професії; місце запису твору (назва села, району, області); хто записав твір і дату запису. Отже, саме ці дані можуть стати додатковим джерелом розкриття біографії як фольклориста, так і того маловідомого виконавця, життєпис якого надзвичайно важливий для сьогочасної фольклористики.

UDC 929:39
Oksana Shalak,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
Candidate of Sc. (Philology),
Senior Researcher,
Institute of Biographical Research,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: shalak@ukr.net
FOLKLORE SAMPLE PASSPORT AS A SOURCE
FOR BIOGRAPHIES OF FOLKLORIST
The passporting of a folklore sample requires the availability of not only the personal data of the informant, but also the place of recording, the name of the recorder and the date of recording. In the 19th century passports were incomplete and sporadic. However, they became documents revealing certain milestones in the biography of folklorists.
Keywords: passporting, folklore sample, recorder, informant, biography.