НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ОХОРОНИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ АУДІОВІЗУЛЬНОЇ СПАДЩИНИ
Заявник | Приходько Людмила Федорівна (Уукраїна) |
---|---|
Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022) |
Захід | Секція 5. Архівна та рукописна наукова спадщина: традиції та перспективи формування, дослідження, цифровізаційні виклики |
Назва доповіді | НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ОХОРОНИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ АУДІОВІЗУЛЬНОЇ СПАДЩИНИ |
Інформація про співдоповідачів | |
Презентація | не завантажено |
Стаття | не завантажено |
Тези доповіді
УДК 341.171(4-6ЄС):351.85]:002.1-028.26-049.34:930.25
Приходько Людмила Федорівна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1674-1001
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ архівознавства і документознавства,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ОХОРОНИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ АУДІОВІЗУЛЬНОЇ СПАДЩИНИ
Розглянуто нормативно-правові акти права Європейського Союзу, що регулюють охорону і збереження аудіовізуальної спадщини: їх структуру, функції, роль в законодавчому забезпеченні культурної політики ЄС, розбудові єдиного європейського культурного простору.
Ключові слова: Євросоюз, аудіовізуальна спадщина, культурна політика, регламенти, директиви, рекомендації.
Євроінтеграційний курс України актуалізує необхідність врахування специфіки джерел європейського права, приведення національного законодавства у відповідність до європейських правових стандартів, запозичення досвіду впровадження ефективних механізмів правового регулювання у сферу культурної спадщини. Мета доповіді – комплексно проаналізувати нормативно-правові акти права Євросоюзу щодо охорони і збереження об’єктів європейської аудіовізуальної спадщини. Поняття «аудіовізуальна спадщина» (англ. audiovisual heritage) означає сукупність успадкованих від попередніх поколінь об’єктів, що становлять постійну цінність для суспільства, та включає: 1) аудіовізуальні документи, створені в результаті діяльності засобів масової інформації, або інших юридичних чи фізичних осіб, що містять рухомі зображення і/або звук, та призначені чи не призначені для розповсюдження; 2) об’єкти, матеріали, роботи, у т. ч. нематеріальні, що відносяться до аудіовізуальних документів із технічної, технологічної, культурної, історичної точки зору, а також матеріали індустрії кіно, трансляції та звукозапису (література, рукописи, сценарії, рекламні матеріали, декорації, костюми тощо); 3) концепції збереження застарілих навичок і умов, пов’язаних із відтворенням носіїв; 4) не літературні та графічні матеріали (фотодокументи, карти, слайди тощо).
Структурно система нормативно-правових актів права Європейського Союзу щодо охорони і збереження аудіовізуальної спадщини включає: первинні акти; вторинні або похідні акти; нормативні акти національного законодавства держав-членів; міжнародні договори, учасниками яких є держави-члени та ЄС. Первинними актами визнаються установчі договори, а саме: Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір, 1992); Лісабонський договір (2007, набув чинності 1 грудня 2009 р.), які мають найвищу юридичну силу, формують фундаментальну основу для всієї правової системи ЄС і, відповідно, їм належить найвище місце в ієрархічній структурі джерел права ЄС. У цих документах наголошується про значущість культурної, релігійної, гуманістичної спадщини Європи, з якої розвинулися загальні цінності непорушності та невідчужуваності прав особистості, свобода, демократія, рівність, верховенство права. Євросоюз поважає багатство свого культурного й мовного різноманіття, його дії спрямовані на заохочення співпраці між державами-членами у сфері культури, поширення історії європейських народів; збереження й охорону європейської культурної спадщини, сприяння мистецькій і літературній творчості, у т. ч. в аудіовізуальному секторі. Вторинні акти – регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки являють собою основні акти правотворчої діяльності керівних інститутів ЄС і слугують динамічним компонентом правової системи ЄС. Ключова роль в уніфікації та гармонізації національного законодавства держав-членів належить регламентам і директивам. У багатьох вторинних актах присутній компонент культурної політики ЄС та її виразна зорієнтованість на реалізацію амбітних цілей: формування і зміцнення єдиного європейського культурного простору (European Cultural Area) на ґрунті культурної спадщини європейського континенту; включення в його межі архівів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів, науково-дослідних установ; реалізація міждержавних проєктів, рамкових програм з оцифрування і створення інтегрованих цифрових ресурсів європейської культурної спадщини; забезпечення онлайн-доступу громадян до цифрового культурного контенту. Серед них дотичними до проблематики аудіовізуальної спадщини є: Рекомендація Ради Європейського Союзу (2005/835/EC) від 14 листопада 2005 р. щодо пріоритетних дій, спрямованих на активізацію співпраці в архівній справі Європи; Рекомендація Європейського парламенту і Ради (2005/865/CE) від 16 листопада 2005 р. про кінематографічну спадщину і конкурентоспроможність пов’язаної з нею промислової діяльності; Рекомендація Єврокомісії (2011/711/EU) від 27 жовтня 2011 р. щодо оцифрування і онлайн-доступ до культурного матеріалу та цифрове збереження; Директива 2012/28/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 25 жовтня 2012 р про окремі випадки дозволеного використання «сирітських творів»; Рекомендація Комісії (ЄС) 2021/1970 від 10 листопада 2021 р. про спільний європейський простір даних щодо культурної спадщини; культурні програми: «Рафаель» (1997–2000), «Культура–2000» (2000–2004, 2005–2006), «Креативна Європа» (2014–2020, 2021–2027). Охорона і збереження європейської аудіовізуальної спадщини здійснюється також з урахуванням положень міжнародно-правових документів, міжнародних договорів, зокрема, актів Ради Європи: Конвенції про спільне кіновиробництво (1992, 2017 переглянута), Європейської конвенції про захист аудіовізуальної спадщини (2001, вступила в силу у 2008 р.) і додатку до неї – Протоколу про захист телевізійної продукції (2001); документів ЮНЕСКО: Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972), Рекомендації про охорону і збереження рухомих зображень (1980), Хартії про збереження цифрової спадщини (2003), Програми «Пам’ять світу» (1992) тощо.
Підсумовуючи розгляд теми зазначимо, що багатоаспектний європейський досвід правового регулювання охорони та збереження аудіовізуальної спадщини необхідно уважно вивчати і, узгодивши його з загальнодержавними довгостроковими пріоритетами, використовувати для вирішення завдань інноваційного розвитку архівної справи України.
UDC 341.171(4-6ЄС):351.85]:002.1-028.26-049.34:930.25
Prykhodko Lyudmyla Fedorivna
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1674-1001
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Department of Archival Studies and Document Studies,
Institute of Archival Studies
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net
NORMATIVE LEGAL ACTS OF EUROPEAN UNION LAW CONCERNING THE PROTECTION AND PRESERVATION
OF THE AUDIOVISUAL HERITAGE
The normative legal acts of law of the European Union regulating the protection and preservation of the audiovisual heritage are considered: their structure, functions, role in the legislative provision of the cultural policy of the European Union, the development of a single European cultural area.
Key words: European Union, audiovisual heritage, cultural policy, regulations, directives, recommendations.
Ми в соціальних мережах