ІЛЛЯ ВИТАНОВИЧ: ТЕОРЕТИК І ПРАКТИК УКРАЇНСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ
Заявник | Піскун Валентина Миколаївна (Україна) |
---|---|
Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022) |
Захід | Круглий стіл. Дослідники української діаспори |
Назва доповіді | ІЛЛЯ ВИТАНОВИЧ: ТЕОРЕТИК І ПРАКТИК УКРАЇНСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ |
Інформація про співдоповідачів | |
Презентація | не завантажено |
Стаття | Завантажити статтю |
Тези доповіді
УДК 930.22:929“1899/1973”Витанович
Піскун Валентина Миколаївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3817-0852,
докторка історичних наук, професор,
завідувачка відділу джерелознавства новітньої історії України,
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України,
Київ, Україна
Е-mail: baturin@ukr.net
ІЛЛЯ ВИТАНОВИЧ: ТЕОРЕТИК І ПРАКТИК
УКРАЇНСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ
У статті йдеться про визначного дослідника та практикуючого діяча українського кооперативного руху ХХ ст. Іллю Витановича (1899–1973), який дослідив історію його виникнення, значення в економічній системі. Він поєднав кооперацію з національним рухом.
Ключові слова: Ілля Витанович, українська кооперація, національна традиція, громадянська солідарність, конкуренція, історія кооперації.
Модернізаційні процеси, що відбуваються в тій чи іншій державі, охоплюють різні сфери: політику, економіку, суспільство, культуру, і потребують значних ресурсів. В Україні модернізація здійснювалася під «опікою» інших держав. Українці, розділені між Російською та Австро-Угорською імперіями, потерпали не лише від політичного упослідження, а й від економічного та соціально-культурного. Відсутність державного ресурсу робила їх вразливими й економічно залежними від приватного капіталу та державного імперського. З другої половини ХІХ ст. українські громадські діячі поєднали національний рух із розвитком кооперації як засобу подолання бідності та здобування капіталу для різних культурно-освітніх проєктів. Отже, дослідження механізмів поєднання фінансово-економічних можливостей, які дає кооперація (споживча, ощадно-позичкова, виробнича) з розвитком національної самоорганізації є важливим і актуальним завданням дослідників. Мета даного повідомлення – актуалізувати соціальну практику значимості кооперативного руху для українського сьогодення через приклад наукової і практичної діяльності одного з відомих дослідників.
У сучасній українській історіографії одним із ретельних дослідників постаті І. Витановича є доктор історичних наук С. Д. Гелей. Його праці присвячені висвітленню життєвого шляху і науковій творчості вченого. Так у статті «Життєвий шлях та наукова творчість Іллі Витановича (1899–1939) висвітлено становлення його як кооператора й науковця. У монографії «Ілля Витанович: науково-педагогічна та громадська діяльність» (2010) йдеться про складний шлях науковця: від плідної праці на рідній землі – до життя в еміграції після Другої світової війни. А.О. Сова у статті «Життя та діяльність Іллі Витановича у матеріалах глобальної мережі інтернет» (2009) проаналізував сайти, де згадується його діяльність чи використовуються праці. Хоча варто зазначити, що з часу публікації статті ситуація значно змінилася.
Практично жоден історик, який досліджує соціально-економічну історію України першої половини ХХ ст. не обходиться без посилань на працю І. Витановича «Історія українського кооперативного руху» (1964 р.). Наприклад, дослідження І. Фаренія, В. Вісина, В. Піскун та ін.
Ілля Витанович (1899–1973) був одним із науковців, який практичну кооперативну роботу поєднав із теорією та ретельно висвітлив історію кооперативного руху на всіх українських землях. Першою науковою працею автора стала стаття «Кооперативи праці і господарські можливості» (травень 1934). Автор акцентував увагу на таких концептуальних речах: важливу роль у розвиткові українського кооперативного руху інтелігенції, яка намагалася залучити, навчити й зорганізувати кооперативи; суспільно-господарські відносини вимагають «надзвичайної громадської солідарності»; «кооперативи праці – це випробовувана в культурному світі форма об’єднання умових і фізичних робітників для спільного добра». 85 років тому (травень 1937 р.) Витанович написав статтю «Кооперація на межі поступу і традицій», в якій порівняв суспільне становище й економічні можливості українців та інших народів Західної Європи; простежив рівень зайнятості «хліборобством» (на той час 80% українців жили із зайнятості саме в цій сфері); наголосив також на притаманних українцям таких формах зайнятості як чумацтво (до поч. ХІХ ст.), промисли, що давали можливості для розвитку ініціативи й додаткового прибутку.
Для формування світогляду науковця, рівня його фаховості важливими є рівень освіти й освіченості, наукове середовище, доступ до джерел, участь у громадській діяльності. На формування його як науковця вплинули: знайомство й навчання у таких вчених як: І. Крип’якевич, М. Кордуба, В. Гнатюк, В. Дорошенко. Ще зі студентських років він розпочав співпрацю в комісіях історично-філософської секції НТШ. Відтоді і до самої смерті він брав активну участь в діяльності НТШ на різних посадах як дійсний член. Також був членом Українського історичного товариства. У 1930-х роках публікувався в журналах «Господарсько-кооперативний часопис», «Життя і знання», «Кооперативна республіка» та ін.
Під час Першої світової війни І. Витанович потрапив на Наддніпрянщину, і відтоді в його науковій роботі український кооперативний рух розглядається як цілісне соціально-економічне явище для всіх українських земель. Підставовою ознакою й ідейними засадами кооперації вважав програмові засади Кирило-мефодіївського товариства, а український кооперативний рух – складовою частиною національного відродження та визволення; як один із засобів подолання бідності. У своїй науковій роботі використовував напрацювання визначних українських діячів О. Русова, А. Жука, М. Туган-Барановського, С. Бородаєвського.
Вивчення історії українського кооперативного руху розпочав статтею «Відки бере свою силу український кооперативний рух» (січень 1939). Наголошував, що кооперативний рух виникає там, де людина зберегла ще почуття гідности, віру у власні сили й перемогу тих ідей, які забезпечували гідне життя. Також вважав, що для розвитку кооперації важливим є приклад реалізації конкретних справ. Ці ж ідеї розвинув в одній із найвагоміших монографій «Історія українського кооперативного руху» (1964). Важливою ознакою роботи є те, що він розглядає історію українського кооперативного руху у контексті соціально-економічних змін у світовій і Східно-європейській народно-господарських практиках. Наводить важливі статистичні дані. Дослідження ілюстроване знімками визначних українських кооператорів. У статті «Пам’яті проф. Ілля Витановича» Богдан Винар писав: «Широка історична база цієї монографії залишиться на довгі роки енциклопедичним довідником для всіх дослідників економіки України, які будуть цікавитися економічними процесами в найновішій історії України».
Отже, Ілля Витанович поєднав практичну діяльність на громадській ниві й наукову діяльність у сфері кооперації та окреслив надзвичайно важливу роль кооперативного руху у процесі формування модерної української нації.
UDC 930.22:929“1899/1973”Vytanovych
Valentyna Piskun,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3817-0852,
PhD hab. (History), Professor,
Head of the Department of Source Studies of Contemporary History of Ukraine,
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: baturin@ukr.net
ILYA VYTANOVYCH: THEORIST AND PRACTITIONER
OF UKRAINIAN COOPERATION
The article is about a prominent researcher and practitioner of the Ukrainian cooperative movement of the 20th century. Ilya Vytanovycha (1899–1973), who studied the history of its origin, its importance in the economic system. He combined cooperation with the national movement
Keywords: Ilya Vytanovych, Ukrainian cooperation, national tradition, civil solidarity, competition, history of cooperation.
Ми в соціальних мережах