Презентація видання О. І. Дзири "Українці в Канаді: суспільно-політичне становище в контексті імміграційної політики 1918-1939 рр."

ЗаявникДзира Олеся Іванівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідКруглий стіл. Дослідники української діаспори
Назва доповідіПрезентація видання О. І. Дзири "Українці в Канаді: суспільно-політичне становище в контексті імміграційної політики 1918-1939 рр."
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 325.54(71):314.151-054.72(=161.2)“1918/1939”(043)
Дзира Олеся Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3928-3824,
кандидат історичних наук,
завідувач відділу зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
е-mail: dzyraolesya@gmail.com

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИДАННЯ О. І. ДЗИРИ «УКРАЇНЦІ В КАНАДІ: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ В КОНТЕКСТІ ІММІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ 1918–1939 РР.»

Презентовано монографію О. І. Дзири «Українці в Канаді: суспільно-політичне становище в контексті імміграційної політики 1918–1939 рр.» (Київ: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, 2020), описано її зміст та показано внесок у розвиток досліджень української діаспори Канади.
Ключові слова: українські переселенці в Канаді, діаспора, зарубіжна україніка, імміграційна політика.

Поза Україною за різними підрахунками проживає близько 20 млн. осіб українського походження, їх частка в Канаді становить більше одного мільйона і є високим процентом від загальної чисельності населення держави загалом. Українська діаспора в Канаді вважається другою за чисельністю у світі, після Росії. Але, на нашу думку, першою за такими критеріями, як організованість, згуртованість, національна свідомість та активність у становленні контактів з батьківщиною. Українці водночас є найбільшою слов’янською діаспорою в Канаді. Канаду називають «країною іммігрантів», імміграційні процеси суттєво впливали на її історію. Для їх регулювання у Канаді функціонувало у різні роки окреме міністерство. Це доводить важливість і вагоме місце імміграції у розвитку країни. Після здобуття Україною незалежності до Канади ринула четверта хвиля еміграції українців (деякі дослідники виділяють і п’яту хвилю після Революції гідності). Безсумнівно, національно-визвольна війна 2022 р. в Україні вплинула на черговий потік переселенців за океан. Таким чином, питання еміграції продовжує залишатись болючим для України.
Проблема суспільно-політичного розвитку українців у контексті імміграційної політики Канади не знайшла належного висвітлення в історичних працях дослідників. У радянський час з ідеологічних міркувань ця проблематика не вивчалась належним чином, щоб не викликати інтерес до представників української діаспори, більшість з яких була борцями за незалежність України та й взагалі в черговий раз не наголошувати на такому явищі, як еміграція.
У роки незалежності обрана тема не стала предметом комплексного дослідження науковців. Більшість розвідок стосувалась першої та третьої хвилі імміграції до Канади. Недостатньо дослідженим у вітчизняній та зарубіжній науці є правовий та суспільно-політичний статус українців у Канаді в міжвоєнний період; їх роль та місце у канадському суспільстві. Всі ці фактори вплинули на вихід монографії «Українці в Канаді: суспільно-політичне становище в контексті імміграційної політики Канади 1918–1939 рр.».
Представлена монографія містить важливу інформацію про причини, характер, склад, чисельність та умови української імміграції до Канади, особливості імміграційної політики країни; включення українців до канадських владних структур, характеристику завдань і напрямів діяльності українських громадських організацій у новій країні поселення, будівництво власних навчальних закладів і реакцію на все це канадської спільноти та політиків.
У першому розділі монографії «Огляд історіографії та джерел» розглянуто стан наукової розробки теми, охарактеризовано праці попередників, показано як змінювалась і чим відрізнялась методологія написання досліджень, починаючи від перших робіт про українську діаспору міжвоєнного періоду в Україні й Канаді, та які іноземні науковці зацікавились українською проблематикою. Також розроблено класифікацію джерельної бази дослідження, визначено її інформативність.
Для всебічного аналізу особливостей другої хвилі імміграції українців до Канади використано архівні матеріали. У Центральному державному архіві зарубіжної україніки зберігаються важливі для дослідження націоналістичного руху в Канаді документи: Ф. 50. Українське національне об’єднання, Ф. 15. Колекція журналів, газет та бюлетенів, виданих в Україні та за кордоном, Ф. 37. Український визвольний фонд та інші. Для дослідження процесів еміграції з теренів СРСР є необхідним Ф. 4. Управління уповноваженого Народного Комісаріату Закордонних справ СРСР на Україні, м. Харків, що міститься у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Не менш важливим для розроблення цього питання є Ф. Р-3066. Київського відділення «Російсько-канадсько-американського пасажирського агентства» у Державному архіві Київської області. У Центральному державному архіві громадських об’єднань України у Ф. 269. Колекція документів «Український музей в Празі» є відомості стосовно ряду громадських організацій у Канаді та їх зв’язків з тотожними об’єднаннями в еміграції. Багатим на джерела про другу хвилю української еміграції до Канади є Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Тематиці дослідження відповідають Ф. 422. Представництво еміграційного управління, м. Львів; Ф. 799. Еміграційний синдикат. Окружний відділ у Львові; Ф. 802. Державне управління посередництва праці, м. Львів тощо. У Державному архіві Волинської області містяться цінні Ф. 46. Волинське воєводське управління та Ф. 397. Луцький відділ Еміграційного синдикату. Подібні матеріали зберігають і інші обласні архіви Західної України. Важливі документи для вивчення імміграційної політики Канади знаходяться в електронному доступі на сайті Бібліотеки та архіву Канади та Канадського музею імміграції. Про навчання українських студентів у канадських вишах довідуємось з Архіву та спеціальних колекцій Манітобського університету.
Опубліковані документи та збірники громадсько-політичних організацій діаспори, наукових та професійних об’єднань, мемуарна література знаходяться у фонді відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України. Україномовна преса Канади («Новий шлях», «Канадійський фермер», «Українські робітничі вісті» тощо) представлена у відділі газетних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки. Усі зазначені джерела допомагають проаналізувати хід історичних подій у діаспорі.
У другому розділі «Імміграційна політика Канади щодо української національної меншини у міжвоєнний період» охарактеризовано особливості переселенського потоку з теренів України і вплив на них імміграційної політики Канади у 1918–1939 рр. Визначено пік і спади імміграції, зокрема й описано випадки депортацій. Доведено зацікавленість Міністерства імміграції й колонізації в українцях – працівниках у сфері сільського господарства та прислузі.
У третьому розділі «Внутрішня політика Канади щодо українських переселенців та їхньої участі в суспільно-політичному житті країни» охарактеризовано особливості громадського й політичного життя українців у контексті нормативно-правового поля Канади. Визначено рівень участі українців діаспори у сфері канадської політики в міжвоєнний період. Приділено увагу розрізненості ідеологічних підґрунть різних товариств, розглянуто їх діяльність у Канаді в сукупності, із вказівкою на їх спільні та відмінні риси, а не зосібна, як робили до цього попередники. У розділі також йдеться про державне регулювання діяльності громадських організацій, що відображає ставлення правлячих кіл країн до національних меншин.
З’ясовано, що упередженого ставлення з боку владних кіл Канади до роботи українських громадських організацій у міжвоєнний період не спостерігалось. Головною умовою було, щоб їхня діяльність не загрожувала безпеці громадян країни та її устрою.
Четвертий розділ монографії «Освітня діяльність української діаспори в Канаді як засіб збереження національної ідентичності» приділяє увагу рівню громадської активності та ініціативності українців у будівництві власних шкіл, бурс, інститутів у імміграції. Навчальні заклади стали не тільки центрами зосередження провідних освітніх кадрів, у них також діяли й виховувались громадські активісти.
У міжвоєнний період українська діаспора створила власний механізм самоврядування та самоорганізації, цим самим заклавши підґрунтя для суспільної консолідації української діаспори, пристосування до нової дійсності, збереження власної ідентичності та подальшого піднесення свого соціального статусу в Канаді.

UDC 325.54(71):314.151-054.72(=161.2)“1918/1939”(043)
Olesya Dzyra,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3928-3824,
PhD (History),
Head of the Department of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: dzyraolesya@gmail.com
PRESENTATION OF THE PUBLICATION «UKRAINIANS IN CANADA: SOCIAL AND POLITICAL STATUS IN THE CONTEXT OF IMMIGRATION POLICY IN 1918-1939» BY O. I. DZYRA
The monograph of O. I. Dzyra «Ukrainians in Canada: social and political status in the context of immigration policy in 1918–1939» (Kyiv: Vernadsky National Library of Ukraine, 2020) is presented, its content is described and its contribution into the development of researches of the Ukrainian diaspora in Canada is shown.
Keywords: Ukrainian immigrants in Canada, diaspora, foreign Ukrainica, immigration policy.