Афорстична формула "Третій Рим" і сьогодення

ЗаявникШип Надія Андріївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 5. Архівна та рукописна наукова спадщина: традиції та перспективи формування, дослідження, цифровізаційні виклики
Назва доповідіАфорстична формула "Третій Рим" і сьогодення
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 930:327
Шип Надія Андріївна,
ORCID 0000-0002-1309-1509,
докторка історичних наук, професорка,
провідна наукова співробітниця,
відділ фондів рукописної спадщини,
Інституту рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: nadia.shyp@gmail.com

АФОРИСТИЧНА ФОРМУЛА «ТРЕТІЙ РИМ» І СЬОГОДЕННЯ
Розглядається еволюція есхатологічної ідеологеми «Третій Рим» до месіансько-політичної «Москва – Третій Рим» та її застосування у новітній історії Росії.
Ключові слова: «Третій Рим», ідеологема, Філотей, месіанізм, слов’янофіли, «русский мир», «спецоперація».

Інколи висловлювання історичних осіб стають афоризмами, по-різному тлумачаться, використовуються партійними, державними особами для обгрунтування своєї ідеології, політики, вчинків тощо. Таке відбувається з ідеологемою «Третій Рим», що трансформувалась на «Москва – Третій Рим», коріння якої сягають глибокої давнини. Цією доктриною (вона має кілька термінологічних визначень залежно від історичного часу, суспільно-політичної ситуації, адресату: ідеологема, ідея, теорія, доктрина, концепція, афористична формула). Насамперед, її інтерпретаціями займалися релігієзнавці, згодом історики, лінгвісти, політики. Простежити змістовну еволюцію даної ідейної парадигми спонукає нинішня «спецоперація» РФ на Донбасі, що наштовхує на думку про її «третьоримське» підгрунтя. Не занурюючись у релігієзнавчий контекст, що є прерогативою відповідних фахівців, ставимо на меті розглянути історіософсько-політичну складову цієї ідеологеми, яка нині транслюється словосполученнями «русская душа» («російська душа»), «русский мир» («російський світ»), ментальні війни. Потреба наукового аналізу цього релігійно-історіософського феномену також зумовлена наявністю значної кількості опублікованої літератури і рукописних джерел, зокрема курсових творів студентів Київської духовної академії (далі – КДА) В. Перцова, Я. Філатова та інших, які зберігаються в Інституті рукопису НБУВ. Подібні документи заслуговують на їхнє залучення до наукового обігу.
«Третій Рим» – це європейська релігійно-історіософська та політична ідея, що використовувалась для обгрунтування особливого релігійно-політичного значення різних країн як наступниць Римської імперії. За середньовічної доби на роль Нового Риму (Константинополь називав себе Новим – Roma Nova, а не Третім Римом) претендували Тирново, Преслав, Прага, Аахен та ін. Проблема ІІІ Риму широко представлена в російській (М. Каптєрєв, М. Федоров, Н. Сініцина), менше в українській (М. Галіченко, В. Ричка) та зарубіжній історіографії (О. Оглоблін, Н. Полонська-Василенко). Поширення «третьоримської» ідеологеми пов’язують з іменем старця псковського Єлєазарова монастиря Філофея (Філотея). У своєму посланні (кінець 1523 – початок 1524 рр.) до князя Василя ІІІ Івановича він висловлював думку про його генеалогічне дерево від імператора Костянтина Великого, св. Володимира, Ярослава та інших. Таку версію розробляв у своїй докторській дисертації (1869 р.) професор Університету св. Володимира В. Іконников. Пізніше запроваджено звичай коронувати московських правителів наданням царського титулу, прийняття візантійського герба (двоголовий орел; див. історію герба Росії), установлення патріаршества, створення легенд. Російська історикиня Н. Сініцина називає найбільш значним у поясненні «третьоримської» ідеологеми твір викладача КДА В. Малініна «Старец Елеазарова монастиря Филофей и его послания» (Київ, 1901). Дослідниця зазначила, що згодом її застосовували для встановлення логічного зв’язку з наступними подіями, іноді ототожнюючи з російським месіанізмом. Дана ідея запозичена Філофеєм з пророчих книг про неможливість появи четвертого Земного царства, адже воно буде зруйноване антихристом, що означало апокаліпсис. Оскільки Перший Рим і Другий пали, а Третій стоїть, то Четвертого не трапиться, – вважав він. Отже, ченця турбував релігійний бік справи, хоч не можна відкидати політичного – про піднесення іміджу Росії на міжнародній арені. Ідеологічну підвалину подальшої історії Московського царства Філофей накреслив у посланні псковському великокнязівському дякові Михайлові Місюрю Мунехіну. «Третьоримську» тему ще 1916 р. штудіював студент ІV курсу КДА В. Перцов, аналізуючи ідею провіденційного призначення Росії у греко-слов’янському світі. На його думку, елементи теорії Третього Риму закладались митрополитом Зосимою. Студент неупереджено розглядає, так би мовити, завершальний акорд формування думки про богообраність російського народу.
Далі тривало ототожнення Русі з усім православним християнством, що свого часу мало місце по відношенню до Візантії, а також встановлення центру всесвітнього православ’я, яким Йосип Волоцький вважав церкву Успіння у Москві.
Як відомо, набагато раніше за названу ідеологему існувала концепція «Київ – Другий Єрусалим», яка означала духовне уподібнення Києва Єрусалиму як центру християнського світу. Але вона була відсунута, натомість продукувалася «третьоримська», підтримувана Московським царством з використанням адміністративного, фінансового, інформаційного ресурсів. Різниця між ними в тому, що єрусалимська за суттю сакральна і спасенна, а третьоримська – політична з релігійним забарвленням та імперськими амбіціями, месіанськими нотками. Остання набувала такого характеру за царя Олексія Михайловича, а згодом у слов’янофілів під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. Російська історіографія даної проблеми за радянських часів переважно носила ідеологічно-кон’юнктурний характер. У 1982 р. в Росії, мабудь про всяк випадок, для відновлення історичної пам’яті про «Москву-Третій Рим» опубліковано «Сочинения» російського філософа М. Федорова (1829–1903). Він зазначав: «Усвідомлюючи собі значення «третього Риму», ми визнаємо борг глибинного спорідненого об’єднання, заперечуючи ж усіляку потребу в четвертому, визнаємо, віримо, що мета об’єднання буде досягнута і досягнута буде нами»; це означає, що ми не перекладатимемо досягнення цієї мети на інших, – наголошував автор.
Висновок. «Третьоримська» мантра у видозміненій оболонці («русская идея», «русский мир» тощо) досі циркулює у мізках російського істеблішменту. Московський месіянізм перефарбувався й у ХХІ ст. спрямував відкриту агресію проти України. Практичним доказом цього є розв’язана Російською Федерацією 24.02.2022 р. на Донбасі війна зі спорідненим українським народом. Згадану афористичну формулу можна вважати однією з ідейних підстав імперської поведінки РФ, а її причини мають багатоаспектний соціально-економічний і політичний характер глобального масштабу. Наукові дослідження і дискусії з цих питань триватимуть.

UDK 930:327
Nadia Shyp,
ORCID 0000-0002-1309-1509,
Doctor of Historical Scsencts, Professor,
Leading Research Associate,
Department of Manuscript Heritage Fonds,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: nadia.shyp@gmail.com
APHORISTIC FORMULA «THE THIRD ROME» AND TODAY
The evolution of the eschatological ideologeme «Third Rome» to the messianic-political «Moscow – The Third Rome» and its application in the modern history of Russia are considered.
Keywords: «Third Rome», ideologeme, Philoteus, messianism, Slavophiles, «Russian peace», «special operation».