ІДЕЇ ЧИТАЦЬКОГО РОЗВИТКУ В БІБЛІОТЕЧНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ГАННИ МАРГОЛІНОЇ

ЗаявникПоперечна Лідія Андріївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 4. Трансформація українського книгознавства: до 100-річчя Українського наукового інституту книгознавства
Назва доповідіІДЕЇ ЧИТАЦЬКОГО РОЗВИТКУ В БІБЛІОТЕЧНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ГАННИ МАРГОЛІНОЇ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

Розглянуто внесок маловідомої бібліотекознавиці Г. Марголіної в розвиток теорії бібліотечної педагогіки. Висвітлено ідеї щодо вивчення дитячої книжки та дитячого бібліотечного читання як передумову читацького розвитку дітей і підлітків в дитячих бібліотеках першої половини ХХ ст.
Ключові слова: дитяча книжка, дитяче читання, бібліотечна педагогіка, розвиток читача, читачезнавство, Ганна Марголіна

Одним із новаторських напрямів діяльності Українського наукового інституту книгознавства (УНІК, 1922–1936) було розроблення теоретичних засад бібліотечної педагогіки – нового міждисциплінарного напряму, важливої складової книгознавства того часу, предметом якої було вивчення впливу книжки на читача, теоретичне обґрунтування функціональної взаємодії в комплексі «книга–читач». Задля цього у структурі УНІКу 1926 р. було створено Кабінет вивчання книжки й читача, до діяльності якого окрім штатних співробітників активно долучалася бібліотечна громадськість, представники державних бібліотек. Помітною в цьому контексті була участь нині маловідомої бібліотечної діячки Ганни Натанівни Марголіної (1888–1960).
Уродженка Північної Осетії (Закавказзя), випускниця паризької Сорбонни Г. Марголіна пов’язала своє професійне життя з Україною, з організацією перших бібліотек для дітей; належала до когорти вітчизняних дослідників першої половини ХХ ст., що розглядали дитячу книжку й дитяче бібліотечне читання з позицій педагогіки.
Її діяльність як фундаторки перших дитячих книгозбірень і громадської діячки фрагментарно вивчали Г. Погребняк, М. Зніщенко, Г. Ковальчук. Водночас науково-дослідна спадщина Г. Марголіної, її теоретичні та практичні напрацювання в царині організації дитячого читання, читачезнавства та бібліотечної педагогіки досі не досліджені. Праці Г. Марголіної натепер є бібліографічними раритетами.
Світогляд Г. Марголіної як бібліотекаря-педагога сформувався під впливом ідей Дори Доброї – засновниці Київської приватної дитячої бібліотеки. З 1914 р. Г. Марголіна працювала тут бібліотекарем, а згодом, після реорганізації книгозбірні 1921 року в Центральну державну бібліотеку для дітей та юнацтва м. Києва, очолила цю установу. Бібліотечну роботу поєднувала з громадською й дослідницькою. З червня до серпня 1919 р. виконувала на громадських засадах обов’язки секретаря-інструктора секції дитячих бібліотек бібліотечного підвідділу при позашкільному відділі Наркомосу, брала безпосередню участь у розробленні низки важливих документів державної ваги, що стосувалися організації мережі дитячих і шкільних бібліотек.
Під керівництвом Г. Марголіної провідна дитяча бібліотека Києва провадила значну й новаторську для того часу дослідницьку діяльність: книгозбірня робила перші кроки у визначенні структурної й змістової моделі дитячої бібліотеки, її місця та ролі в загальній системі виховання й розвитку дітей; у колективі були напрацьовані та апробовані форми й методи бібліотечно-педагогічної взаємодії з читачами-дітьми, організації планового (за тодішньою термінологією) керівництва читанням дітей, методики вивчення дитячої книжки й дитячого бібліотечного читання. Набутий досвід Г. Марголіна в подальшому використовувала в розбудові науково-дослідної роботи новоствореної Харківської центральної бібліотеки юного читача, де вона працювала в 1931–1934 рр. на посаді наукового співробітника; пропагувала в численних публікаціях і виступах.
Як науковиця, Г. Марголіна сформувалась під впливом ідей УНІКу, зі співробітниками якого тісно співпрацювала над реалізацією завдань Кабінету вивчання книги і читача. Досліджувала історію дитячого читання: дитяча книжка та її читач у їх взаємодії. Долучалася до роботи в журналі «Бібліологічні вісті». У своїх статтях і виступах переосмислювала набутий досвід роботи в дитячих бібліотеках, творчо обґрунтовувала теоретичні засади організації бібліотечного читання й читацького розвитку дітей і підлітків, спираючись на досягнення світової педагогічної науки й бібліотечної практики.
У статті «До питання про нову українську дитячу книгу» обґрунтувала тлумачення терміна «дитяча література», її поділ, причини незадовільного стану української дитячої книжки, подальші шляхи її розвитку. Характеризуючи основні напрями, за якими розвивалось дитяче читання у перше десятиліття радянської влади (перший – стандартизація позашкільного читання, другий – надмірна опіка й заперечення самостійного вільного вибору), відстоювала третій, найбільш оптимальний напрям – бібліотечно-педагогічний, що передбачає настановлення дітей на активне, самостійне читання, забезпечення їхнього читацького розвитку. Відстоювала необхідність виокремлення в бібліотечній діяльності роботи з дітьми та підлітками. Дала визначення поняття «дитяча бібліотека» і запропонувала класифікацію дитячих бібліотек – наукові, практичні (дитячі відділи бібліотек) і мішаного типу. Погляди щодо сутності й функцій дитячих бібліотек, їх діяльності щодо організації дитячого читання й читацького розвитку дітей Г. Марголіна виклала у статті «За планову організацію дитячого читання» (у співавт. з Н. Перліною). Розглядала спеціалізовану бібліотеку для дітей як педагогічну систему, що виконує функції просвітництва, читацького розвитку й духовного збагачення дітей і підлітків, забезпечує організацію читання, формування читацьких умінь і навичок, а також взаємодію бібліотекаря й читача у процесі бібліотечного спілкування. Вбачала в бібліотекареві, який працює з дітьми, фахівця, що має ґрунтовно знати дитячу книжку, орієнтуватися в колі читання дітей, володіти психолого-педагогічними методами роботи. У статті «Формування читацьких навичок у дітей і підлітків» (1928) Г. Марголіна вперше в українському бібліотекознавстві теоретично обґрунтувала методику читацького розвитку дітей різних вікових категорій, що базувалась на засадах вивчення дитячої літератури та психології дитячого читання. Наголошувала, що цільовою установкою дитячої бібліотеки є формування читача, який має навчитись оперувати книжковим матеріалом, орієнтуватися в книжковому багатстві, планувати свою читацьку діяльність, навчитися керувати власним самостійним читанням. Вважаючи, що система педагогічного впливу на читачів в умовах дитячої бібліотеки реалізується й через бібліотечний фонд, розробляла теоретичні засади його комплектування, підходи до формування його структури та змісту з урахуванням специфіки читацьких запитів і потреб дітей та підлітків.
У 1930-х рр. Г. Марголіна працювала на посаді старшого наукового співробітника, керівника секції дитячої книжки й дитячого читання (згодом – група позашкільного читання дітей) Українського науково-дослідного інституту педагогіки, студіювала історію організації дитячого читання як один із найменш вивчених розділів педагогіки. Результати досліджень висвітлила в наукових публікаціях цього періоду: «З історії керівництва дитячим читанням (1938), «З історії організації дитячого читання» (1939), «Організація в школі керівництва позашкільним читанням дітей» (1937). Особливе значення для дослідників і бібліотекарів-практиків має редагована Г. Марголіною праця «Педагогічна спадщина з питань дитячого читання» (1941).
Ідеї бібліотечної педагогіки просувала і в діяльності методичного кабінету Київської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва ім. 15-річчя ВЛКСМ (нині Київська обласна бібліотека для дітей), який вона очолювала у 1945–1952 рр., і в рішення секції дитячих бібліотек Науково-методичної ради при Управлінні бібліотек Комітету у справах культурно-освітніх установ, у складі якої вона працювала з 1947 р.
Короткий огляд бібліотечно-педагогічної спадщини Г. Марголіної дає підстави стверджувати, що її напрацювання й новаторські ідеї стосовно організації бібліотечного обслуговування дітей і підлітків задля їхнього читацького розвитку, виголошені майже століття тому, мають незаперечне значення для сучасного бібліотекознавства, потребують переосмислення й глибокого вивчення.

UDC 028:37](477)(091)"19"-051Марголіна
Lidiia Poperechna,
Chief Librarian,
Sector of Encyclopedic Studies,
Scientific and Research Department,
Yaroslav Mudryi National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: poliana0707@ukr.net

IDEAS FOR READER DEVELOPMENT IN HANNA MARGOLINA’S LIBRARY AND PEDAGOGICAL HERITAGE
The contribution on development of library pedagogy theory by H. Margolina, the little-known library researcher, is considered. Ideas on studying of children's books and children's library reading as an assumption for reading development of children and young adults in children's libraries in the first half of the 20th century are highlighted.
Keywords: children's book, children's reading, library pedagogy, development of the reader, reading studies, Hanna Margolina.