ГЛОБАЛЬНІ МЕРЕЖІ І БЕЗПЕКА ОСОБИСТОГО ПРОСТОРУ

Тези доповіді

УДК 004.056.5:342.72/.73:[004.77:316.77]
Закірова Світлана Геннадіївна,
кандидат історичних наук, доцент,
завідувач відділу обслуговування інформаційними ресурсами,
Національна юридична бібліотека,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: zakirovasvtl@gmail.com
https://orcid.org/ 0000-0002-5396-7210


ГЛОБАЛЬНІ МЕРЕЖІ І БЕЗПЕКА ОСОБИСТОГО ПРОСТОРУ

Глобальні мережі суттєво розширюють можливості людини, натомість проникають в її особистий простір. Людина у мережі стає більш відкритою для світу, і водночас більш вразливою. У процесі мережевої взаємодії й обміну інформацією може відбуватися порушення рівноваги між необхідним обсягом даних й конфіденційністю інформації.

Ключові слова: глобальні мережі, особистий простір, конфіденційність, безпека

У процесі взаємодії й обміну інформацією у глобальній мережі дуже тонка межа між необхідним мінімумом інформації про особу, що забезпечує зручність спілкування, відбір цікавого конкретній людині контенту, і проникненням в її індивідуальний простір за межі допустимого.
Створення загальнодоступної глобальної мережі дозволяє людині суттєво розширити свої можливості, відкрити для себе світ, але разом з тим, відкриваючи і себе, людина стає більш вразливою. Численні приклади використання соціальних мереж як інструменту маніпулювання свідомістю є яскравим проявом порушення принципу конфіденційності інформації та вторгнення в особистий простір людини. Отже, виникає своєрідна дилема, що певним чином пов’язана з «дилемою кібербезпеки», яку розглядає американський дослідник Б. Бьюкенен. Зокрема, вчений зазначає: «Проблема безпеки стає найбільш серйозною, коли існує тісний зв’язок між збором розвідувальної інформації та атакою, як у випадку з кіберопераціями».
У процесі взаємодії й обміну інформацією у глобальній мережі створюється дуже тонка межа між необхідним мінімумом інформації про особу, що забезпечує зручність спілкування, відбір цікавого конкретній людині контенту, і проникненням в її індивідуальний простір за межі допустимого. Проблема збереження цілісності зазначеної межі і є дилемою інформаційної безпеки особистості в інформаційному суспільстві. Як і будь-яка дилема, вона немає однозначного вирішення, оскільки спроби її вирішення ведуть або до зменшення ефективності роботи в мережі, або відкриває можливості маніпуляції свідомістю за допомогою спеціальних програм створення і подання на основі зібраної особистої інформації, відповідного цілеспрямованого контенту, що має викликати у людини бажану для ініціатора такої операції реакцію, а згодом і дію.
Одним з найбільш розповсюджених і більш-менш безпечних прикладів вироблення цілеспрямованого контенту є таргетована реклама, яка включає декілька параметрів налаштувань, що дозволяють виокремити певні сегменти цільової аудиторії. Зокрема, соціально-демографічні налаштування орієнтовані на національність, економічний статус, стать, вік, рівень освіти, рівень доходу, професійну діяльність та займану посаду, а психографічні налаштування засновані на способі життя споживача, його переконаннях, цінностях та інтересах.
Зазначені параметри налаштування мають дещо відсторонений характер і окреслюють орієнтацію на такого собі середньостатистичного користувача, хоча врахування у налаштуваннях цінностей і думок вже передбачає певну індивідуалізацію, що, з огляду на необов’язковість згоди користувача на використання даних, вже можна розцінювати як атаку на особистий простір.
Проте, існують і більш цілеспрямовані параметри налаштування, що передбачають активніше проникнення в особистій простір людини. Наприклад, таргетинг, орієнтований на аналіз поведінки користувача, та його різновид – ретаргетинг, які за допомогою спеціальних програм вивчають історію браузера, що зберігає відомості про покупки та інші недавні дії користувача на сайті, або геотаргетинг, коли використовуються дані зі спеціальних сервісів і програм і формуються карти пересувань користувачів і цілих груп населення. Тобто, у цих випадках мова вже може йти про дії, які відносно недавно однозначно кваліфікувалися як стеження і могли підпадати під правові санкції й більш того, у випадку застосування цих методів приватною особою можуть вважатися неправовими і зараз.
До певної міри ситуація ускладнюється тим, що людина реєструється на сайті добровільно і так само добровільно розміщує про себе багато інформації, але, як правило, згоду на збір особистої інформації, а тим більше на її подальше використання у користувача не запитують. Більш того, різноманітні мережеві ресурси використовують спеціальні файли coocіеs, які полегшують користування сайтом, але одночасно збирають особисту інформацію користувача. У контексті використання електронних систем конфіденційність користувача й автономність його даних зменшується, оскільки під час реєстрації він змушений йти вздовж лінії, визначеної електронною системою. Це часто має негативний вплив, оскільки реєстрація або подальше використання даних не відповідає очікуванням про те, що є розумним.

Отже, повертаючись до згаданої вище «дилеми кібербезпеки», можга вважати, що частина виробників реклами збирають «розвідувальну інформацію» за допомогою вивчення людини, її особистого життя, уподобань і орієнтирів шляхом моніторингу соціальних мереж. Причому слід наголосити, що оскільки, за слушною думкою Б. Бьюкенена, між збором інформації та атакою існує тісний зв’язок, цілком ймовірно, що збирач «розвідувальної інформації» у намаганні створити найбільш повну картину дуже легко, і навіть непомітно для себе може перейти в атаку, грубо порушуючи і конфіденційність інформації, і межі особистого життя людини, вирішуючи дилему безпеки особистості на користь проникнення за грань допустимого.

Завдяки застосування таких методик сучасні політичні актори отримують можливість вироблення специфічної політичної реклами та агітаційних матеріалів із використанням відповідних параметрів налаштування, що орієнтовані на конкретні цільові аудиторії. Таким чином, єдиний інформаційний простір розбивається на окремі сегменти, в яких політична сила використовує різні прийоми і матеріали, пропонуючи кожній групі виборців максимально прийнятний для неї набір лозунгів і обіцянок. У цьому випадку можна констатувати, що дилема безпеки вирішується на користь ескалаційних дій – збір інформації перетворюється на атаку, оскільки відбувається порушення кордонів особистої свободи, маніпуляція свідомістю людей з метою досягнення політичних цілей.

Таким чином, залучення соціальних мереж, озброєних потужними інструментами збору й аналізу великих обсягів інформації, у політичне і соціально-економічне життя суспільства зумовило виникнення дилеми інформаційної безпеки особистості як форми рівноваги між необхідним доступом до особистої інформації і порушенням особистого простору.

Svitlana Zakirova,
Candidate of Historical Science, Associate Professor,
Head of Department,
National Law Library,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
3 Holosiivskyi Ave., Kyiv 03039, Ukraine
е-mail: zakirovasvtl@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-5396-7210

GLOBAL NETWORKS AND SECURITY OF PERSONAL SPACE

Global networks significantly expand the possibilities of knowledge, but penetrate into personal space. A person in the network becomes more open to the world, and at the same time more vulnerable. In the process of network interaction and information exchange, there may be a violation of the balance between the required amount of data and the confidentiality of information.

Keywords: global networks, personal space, privacy, security